Україну припнуть до геостратегії Китаю?

Тема україно-китайських відносин давно не з’являлась у заголовках нашої преси. Проте візит Віктора Януковича до Пекіна розпалив дискусію навколо того, що Китай не лише може замінити нам МВФ в плані надання кредитів, а й ледь не допоможе Україні підняти власну економіку. Більше того, Київ може бути втягнутий в нову геополітичну гру та мати свій зиск, будучи лише фішкою геостратегії Китаю.

Такі оцінки в пресс-центрі «Главкому» дали завідуючий відділом зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень Євген Шаров, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень Сергій Толстов та заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валерій Новицький.

Евгений Шаров: «Украино-китайское сотрудничество – это разочарование тем, кто хотел бы видеть нынешнюю политику Украины как сугубо пророссийскую»

На мой взгляд, без углубления украинско-китайских отношений внеблоковость Украины невозможна и недолгосрочна. Без Китая Украина не способна вырваться из матрицы перманентной деградации и деиндустриализации последних 19-ти лет, провести модернизацию страны и создать условия для перехода на инновационное развитие экономики. Без китайских инвестиций и сотрудничества Украине сложно будет сохранить под национальным контролем и удержать на плаву высокотехнологический уклад экономики и такие отрасли как космос, авиастроение, ВПК, машиностроение, развитие фундаментальной науки.

Ни одно из интеграционных объединений в Европе и Евразии не дало до сегодняшнего дня ответ о месте и роли ракетокосмической Украины в системе глобального европейского разделения труда. К сожалению, основные игроки по периметру украинских границ, как через Атлантику, так и ближайшие соседи, в силу ряда стратегических причин заинтересованы в экономической и технологической деградации Украины. Если проследить, как мы в течении последних 19-ти лет теряли основные наукоемкие предприятия и технологии, и привязать это к внешнеполитическому курсу, то логически появился бы вывод о иррациональности внешней политики. Практически 19 лет мы шли по пути членства любой ценой за счет потери основных технологических сфер.

Фактически Китай дает последний шанс Украине удержать планку высокотехнологического развития, отстоять место под солнцем на других условиях, чем сельскохозяйственной окраины восточной Европы. Если при помощи китайских инвестиций и сотрудничества во всех ключевых сферах мы сможем провести модернизацию, мы выйдем на совершенно другой уровень переговоров в Европе с точки зрения европейской интеграции Украины. Украинско-китайское сотрудничество создает стратегический фундамент выскочить из матрицы великой шахматной доски, то есть вопрос стоит о стратегическом балансировании и сдерживания попыток установить над Украиной внешнее управление. Украино-китайское сотрудничество – это разочарование тем, кто хотел бы видеть нынешнюю политику Украины как сугубо проросийскую.

Успех и наполнение стратегических отношений с Китаем возможен при условии доверия со стороны Китая,- это одна из интриг. Китай убежден, что оранжевая революция была инспирирована и проведена извне. Поэтому Пекин будет наращивать стратегическое партнерство по мере уверенности, что реванш невозможен и государственная власть сильна и способна стабилизировать социально-политическую ситуацию. Поэтому язык во всех ключевых документах, подписанных между руководством наших стран, очень осторожен. В этом контексте вопрос о стратегических отношениях с Китаем или наполнении этих отношений – это внутриполитическая повестка дня для Украины и способность новой власти внутренне консолидироваться, при этом усиливая государство во имя модернизации и развития.

В контексте вышесказанного, результаты визита превзошли мои ожидания, поскольку я ожидал более сдержанной реакции официального Пекина. Визит в целом успешен, поскольку Китай чрезвычайно сложная страна с точки зрения ведения переговоров, страна со специфическими подходами с точки зрения сотрудничества, и очень жесткий партнер с точки зрения международной торговли и сотрудничестве в области технологий. Здесь без усиления государства, без соответствующего государственного регулирования мы можем придти к тому, что отдельные технологии будут просто перекопированы и Китай в течении нескольких лет утратит интерес к Украине. Здесь основная задача состоит в создании таких рамок сотрудничества с Китаем, которые позволили бы годами удерживать интерес Китая в отношении Украины.

Ключевой вопрос глобальной геополитики для Украины на сегодняшний день – это технологический и экономический уклад Украины. Мы идем в Европу как сельскохозяйственная страна, как Словакия, Чехия и ряд центрально-восточный европейских стран, которые сдали свою экономику, промышленность, науку транснациональным корпорациям Запада. В конечном счете, они не имеют ничего, при этом получив членский билет в ЕС. Либо же Украина на совершенно других условия интегрируется в Европу, как страна - региональный лидер и как страна, которая удержала радиокосмический и технологический потенциал.

Сергій Толстов: «Україна пристосовується до китайської концепції розвитку стосунків з країнами пострадянського простору»

Візит цікавий в багатьох аспектах. Підготовка до нього велася в доволі спокійному режимі без сенсацій і великих витоків інформації в пресу. Відомо, що напередодні візиту було підписано ряд угод, включаючи угоду про співробітництво у нафтогазовій сфері, декілька галузевих угод щодо виробництва техніки військового призначення. Підготовка до візиту була доволі фаховою і дуже насиченою, оскільки візит продемонстрував велику зацікавленість обох сторін, великий спектр компромісу в багатьох політичних питаннях.

По-перше, сторони декларують намір щодо стратегічного партнерства. Також було заявлено, що більш вагомий документ, який визначатиме напрямки і навантаження стратегічного партнерства, буде підписаний. По-друге, створюється двостороння комісія із співробітництва на рівні віце-прем’єр міністрів, яка матиме підкомісії з питань економіки та торгівлі, науки і техніки, сільського господарства, космосу, культури і освіти. По-третє, сторони визначили доволі широкий спектр взаємної зацікавленості у співробітництві, починаючи з нафтогазової сфери, заохочення зацікавлених організацій та підприємств до участі у спільних проектах з будівництва енергетичних об’єктів, активізації спільних досліджень у базових, високотехнологічних галузях, стимулювання промислового засвоєння результатів, освоєння результатів наукових досліджень і ряд інших.

Наступний елемент суто політичний, напевне геополітичний, - це згода двох сторін у формуванні багатополярного світу. Це до певної міри ставить межу між попереднім проєвроатлантичним курсом України і новою політичною позаблоковістю, оскільки за часів Ющенка в українській зовнішній політиці такі формулювання були абсолютно неможливі, а Кучма уникав їх через суто політичні міркування. Знову ж таки йдеться про реформи міжнародної фінансової системи, що є підтримкою позиції країн БРІК на саммітах «Великої двадцятки», і жодною мірою не ототожнюється з попередньою позицією України, яка взагалі не визначала свого ставлення до міжнародної фінансової системи.

Що стосується економічного навантаження, більшість документів не оприлюднені, тут доволі рано казати про зміст підписаних угод. Однак очевидно, що є домовленості, які регулюють китайські інвестиції в українську інфраструктуру, включаючи постачання платформ та обладнання для розвитку буріння нафтових і газових свердловин, в тому числі на шельфі. Можливо, китайське обладнання буде встановлено на об’єктах, які будуть приймати скраплений природний газ, цей проект пов\'язаний з будівництвом терміналу скрапленого природного газу в Грузії, який постачатиме його для чорноморських країн. Таким чином, цілком можливо, що за допомогою китайських інвестицій може бути збудований термінал, який дозволить Україні приймати цей газ в контексті попередніх заяв Міністерства палива та енергетики щодо диверсифікації постачання енергії.

Також йдеться про використання китайських інвестицій та технологій щодо прискорених високошвидкісних залізниць. Ми знаємо, що Китай використовує технології «Siemens» і певною мірою він є авангардною країною в побудові швидкісних залізниць. Американці кажуть, що Китай обігнав у відносному застосуванні цих швидкісних залізниць Америку.

Україна таким чином пристосовується до китайської концепції розвитку стосунків з країнами пострадянського простору. Відомо, що Китай висловлює доволі велику зацікавленість раніше стосовно Білорусії і Молдови, а зараз - до України. Україна в цьому контексті виглядає більш стабільною країною, проте китайські урядові кола все ж таки цікавляться незалежними оцінками стану стабільності політичних режимів не тільки в Україні, але і в Росії.

Цілком очевидно, що Китай зацікавлений у використанні досягнень фундаментальної науки та доопрацюванні певних технологій, які можуть мати як стратегічний характер щодо розвитку певних галузей, так і цілком утилітарний характер в контексті випуску певних вузлів, агрегатів та елементів сучасного обладнання. Китай справді веде доволі ризиковану та агресивну маркетингову та промислову політику щодо зарубіжних технологій. Виробництва, які створюються в Китаї, передають китайським підприємствам технологічні досягнення в певних галузях, які потім з певними змінами застосовуються у власних китайських виробах, не обов’язково вже під маркою західних компаній. Наприклад, китайські кондиціонери середнього класу, які копіюють певні досягнення світових брендів, включаючи «Mitsubishi», «Samsung», зараз використовуються під китайськими марками. В Україні найбільш поширюваною маркою кондиціонерів є китайська марка «Gree», які виробляються на сучасних китайський підприємствах. Без певних інвестицій і фінансової підтримки української фундаментальної науки вона не матиме жодних перспектив для розвитку.

Китайсько-українські домовленості щодо суднобудування, авіабудування, комічної галузі певною мірою дублюють певні декларації щодо українсько-російської співпраці, проте, укладення угод з російськими контрагентами щодо цих галузей гальмуються. Таким чином, виникає інший чинник, який ставить цю проблему в дещо іншому ракурсі, оскільки в разі підписання певних програм з китайськими науково-дослідними та виробничими компаніями, ці аспекти треба буде враховувати в подальших планах і угодах, які можуть бути підписані з російською стороною.

Крім зовнішньополітичного і економічного аспектів, переговори з Китаєм змушують нас звернути увагу на аспект розвитку України. З 1990 по 2010 рік збудовано два блоки АЕС, за часів президентства Леоніда Кучми, близько 10 станцій метро, половина яких є надземними на харківській лінії в Києві, та декілька недобудованих мостів. Для порівняння: в Києві 4 діючих мости на формальну чисельність населення 3,3 мільйона, фактичну - до 5, а в Будапешті на 1,9 мільйона – 14 мостів. Також до цього переліку можна віднести модернізацію декількох металовиробничих комбінатів, яка здійснена на кошти приватних інвесторів, окрім «Криворіжсталі». За 40 років, з 1950 по 1990 роки, було збудовано приблизно 70-75% економічної бази України – це часи Хрущова, Брежнєва, Андропова, Черненка і Горбачова. Якщо брати до уваги теперішні прогнози уряду, що рівень ВВП в 1990 році може бути відновлений лише в 2015 році, це за сприятливих умов, то ми побачимо, що українська модель розвитку часів незалежності зазнала повного краху.

Очевидно також, що одних економічних угод недостатньо для зміни цієї моделі розвитку, проте, засвоєння сучасного досвіду, а також використання китайських інвестицій як елементу поштовху у виробничу сферу може стати надзвичайно вагомим внеском для прискорення економічного розвитку України.

Валерій Новицький: «Сьогодні Україна перетворюється на своєрідний хвіст до економіки Китаю»

Оцінюючи візит Президента та великої кількості українських чиновників до Китаю, я б сказав, що він був достатньо суперечливим. З одного боку, всі звикли до того, що Україна таким чином просто намагається добитися якихось незначних поступок, які можливо отримає, можливо – ні. Дійсно, жодний із основних партнерів-контрагентів України по переговорах не є зацікавленим в її подальшій долі, в тому, щоб вона ефективно розвивалася. Це можна сказати і про Росію, і про Євросоюз, і про Сполучені Штати Америки. Але за результатами цього візиту ми бачимо зовсім протилежну ситуацію. Цього разу були укладені серйозні інвестиційні угоди, є перспективи технологічного співробітництва, товарообігу, інвестицій в українське літакобудування (хоча б частково). Нарешті ведуться розмови про те, що Китай може замінити Міжнародний валютний фонд і інших кредиторів для України.

В цьому контексті варто було б подивитися на геополітику. Саме сьогодні, за умов глобальної кризи, Китай відчув, що може виходити на авансцену світової політики. Якщо раніше він тримався достатньо скромно і намагався просто проникнути на ринки західних країн своїми дешевими товарами, то сьогодні ми бачимо зовсім інше: Китай намагається протистояти Сполученим Штатам Америки в сфері кредитної політики і просто замінити або протиставити себе Міжнародному валютному фонду. Так що йдеться про те, що Китай буде допомагати Україні кредитами безвідсотково, хоча цього було важко очікувати.

Крім того, були досягнуті серйозні домовленості. Наприклад, підписано 13 двосторонніх угод на 4 млрд. доларів. Головна серед них – «Про основні напрями співробітництва на 2011-2012 роки». Було здійснено грант на поставки до України техніки, обладнання і технологій для використання на митниці по контролю за справжністю задекларованих цінностей. Тобто йдеться про те, що Китай перетворюється як на фінансового донора, так і на впливового технологічного партнера. Китай, який згідно американських розрахунків, вже пережене Америку всередині століття не лише за обсягом ВВП, а й технологічно, перетвориться на провідного світового гравця.

Була дуже цікавою і угода ТПП між Україною та Китаєм. Особливо важливою є угода у космічній сфері, яка складається із 50-ти серйозних та продуманих проектів. Можу сказати про будівництво залізниці від Борисполя до Києва за китайськими технологіями і силами китайців. Це також добре, тому що ми знаємо, що якби це були не китайці, то проекту взагалі б не було, тому що все б розікрали. Це найбільший проект на мільярд доларів. Другий за обсягом проект – це будівництво електростанцій в Криму – 600 млн. дол. Не характерною, але дуже приємною є угода про будівництво літака Л-15 з використанням українських двигунів. І це дуже перспективно з огляду на безрезультатні переговори з Росією стосовно того ж проекту АН. На жаль, це китайський проект, не український, але він реальний.

На жаль, за останні 20 років все було в Україні втрачено в сфері високих технологій і сьогодні вона перетворюється на своєрідний хвіст до економіки Китаю. Якщо раніше Україна дійсно могла проводити самостійну високотехнологічну політику, то сьогодні хоча б Китай, який зацікавлений в Україні, виступає тим локомотивом, який може потягнути за собою українську економіку. Згідно очікувань, і це було озвучено українським президентом, у 2011 році очікується збільшення товарообігу до 10 млрд.дол. щорічно. Це непогані для України цифри, хоча звичайно потенціал співробітництва є набагато більшим. Але якщо Китай перетвориться на локомотив україно-китайських відносин і фактично української економіки, то можна очікувати і на більші проекти.

Колись Україна мала хороших спеціалістів, які розвідували шельф та працювали в Росії. Сьогодні цього вже немає. Йдеться про те, що Китай інвестує 200 млрд.дол. для того, щоб китайські фахівці працювали на українських шельфах. Це також приємно, бо хоч щось буде відбуватися в українській економіці. Тобто, будуть працювати не українці, не українські компанії, а китайські. Звичайно, це вписується в нову геополітичну ситуацію, у нову роль Китаю у світі. Ця роль була значно посилена кризою, від якої Китай практично не страждає, коли всі економіки: і розвинуті держави США, Західна Європа та особливо Японія втратили в обсягах ВВП та динаміці зростань, потім ці проблеми були частково перекладені на країни, що розвиваються, Китай весь час перевищує навіть оптимістичні прогнози за етапами зростання. Отже, правильно тут говорили, що відносини з Китаєм є своєрідною альтернативою блоковому статусу України. Але я б сказав, що відносини з Китаєм – це вже своєрідний блок для України. Китай буде не просто провідною світовою країною, а державою, яка намагається протиставити себе спочатку США, і це відбувається дуже ефективно та вдало. Китай не може не протиставляти себе Росії, і в цьому відношенні є серйозний геополітичний виграш для України, яка фактично нічого не робила всі ці роки ні в плані технологічного освоєння, ані стабільного дотримання певного геополітичного курсу. Україна програла все і на Заході, і на Сході, припустилася серйозної деградації і розриву технологічного простору з Росією, вже має повну відмову і Євросоюзу від співробітництва. Навіть коли йде мова про зону вільної торгівлі з ЄС, Україна отримає надзвичайно дискримінаційний підхід. І ось тут ми бачимо такі перспективні відносини з Китаєм.

Знову тут Україна відіграє роль пасивної фішки, яку використовує Китай, але так сталося, що для України така роль видається надзвичайно перспективною, тому треба просто подивитися за розвитком подій. Ми вже звикли, що в Україні нічого не робиться, ані в плані економічного розвитку, ані в плані геополітики, то, можливо, Україна буде просто пристебнута до геостратегії Китаю і це буде порятунком для української економіки.

Юлія Курнишова, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень: Оцінюючи результати візиту Президента до Китаю, я б зупинилась на двох позитивних моментах. По-перше, це відновлення політичного діалогу, що визнають самі китайці та всіляко підкреслюють. По-друге, це домовленості в інвестиційній сфері. Хочу наголосити на тому, що Україна не належить до країн першочергового інвестиційного інтересу Китаю. Україна не має сьогодні ресурсів, в яких сьогодні відчувається дуже гострий брак в Китаї. Але, дійсно, Китай має інтерес до України в сфері високих технологій. Особливо, якщо порівняти обсяг інвестицій Китаю за кордоном та навіть до країн-наших найближчих сусідів Білорусі, Молдови. Там кредит був наданий обсягом мільярд доларів. Анонсується, що Україна отримає інвестиції на 4 млрд.дол. Але, пан Новицький про це побіжно зазначив, це проекти, які інвестуватиме Китай. Вони передбачають, що і робоча сила, і компанії, і комплектуючі теж будуть китайськими. Фактично, це та умова, на якій Китай вкладає в будь-яку іншу країну. Ви сказали, що це безвідсоткові кредити, але вони передбачають те, що Китай замість наших компаній та технологій прийде на наш ринок. Тобто, є тут якісь ризики?

Валерій Новицький: Про безвідсоткові кредити я говорив в іншому розумінні, що Китай може просто надати кредит Україні так само, як зараз надає Міжнародний валютний фонд. Ви зараз говорите, що кредити МВФ нібито вигідні для України, бо вони за дуже низькою ставкою. Але насправді це найбільш невигідні кредити для будь-якої держави, тому що вони позбавляють реципієнтів кредиту суверенітету. І МВФ, фактично ставлячи якісь макроекономічні показники, дотримання яких є обов’язковою умовою, унеможливлює реальне ефективне регулювання національної економіки і прирікає її на фактичне зубожіння через те, що уряд обмежений у можливостях інвестувати у власну економіку і витрачати гроші на власну економіку. Я це мав на увазі.

А що стосується того, що Китай висуває ось такі умови для своїх інвестиційних проектів, то це його право, нічого поганого в цьому не буде. А скільки Україна мала міжнародних проектів, коли просто кудись зникли гроші і все. Якби мене запитали: що краще, щоб українці будували чи китайці? Я б відповів, що китайці, бо буде впевненість, що вони таки щось побудують, тут буде хоча б якийсь гарантований результат. Україна матиме від цього зиск, тому що це інфраструктура і дуже важливий проект, бо всі знають, як важко дістатися до Борисполя. Щоправда, це питання до екологів, треба ще подумати, через які території цей проект буде проходити. Але якщо все гаразд, то це буде тільки позитивно.

Чи не буде втягнута Україна в геополітичну гру, яку зараз починає вести Китай, і якими будуть наслідки? Які будуть у нас після цього стосунки з Росією та США?

Валерій Новицький: Україна весь час втягується в чужу геополітичну гру, вона не відіграє вже власної ролі. Якщо спочатку Україна обирала між Сходом та Заходом, то потім вже була в ролі жебрака, якому хтось щось подасть. Та ні Росія, ні Євросоюз нічого не дають, а висувають надзвичайно принизливі умови для співробітництва з Україною. Європейські чиновники навіть говорили, що Україна займає дивну позицію, бо наполягає на тому, щоб головною умовою зони вільної торгівлі була нульова ставка тарифів. Вибачте, але це ж і є зона вільної торгівлі. Якщо ви цього не хочете, то так і кажіть. Євросоюз використовує будь-яких партнерів, і Україну в тому числі, виключно для власних інтересів. Але все одно Україна стоїть у черзі та щось просить від Євросоюзу чи від Росії.

Хіба ми знаємо якісь приклади самостійної ролі України, якісь її самостійні проекти? Вони могли б бути, але тоді, коли б в Україні проводилася ефективна макроекономічна політика. Навіть більше, ефективна інституційна політика розвитку високих технологій. Цього просто немає. Україна не є самостійним гравцем на міжнародній арені, хоча двадцять років тому очікували, що вона ним стане. Україна безумовно втягується в орбіту геополітики Китаю. Якщо не буде проводити власну політику, то вона в цій орбіті і залишиться.

Очевидно, що Китай робить серйозну ставку на Україну. Якщо подивитися на карту світу та російсько-китайських, китайсько-американських та китайсько-європейських відносин, то зрозуміло, що Україна – держава, яка має технологічний потенціал, хоча здебільшого його втратила, проте все-таки становить інтерес для Китаю. Так що очевидно, що Китай може розглядати Україну як геостратегічний плацдарм.

Євген Шаров: Що стосується спільних заяв про державний суверенітет, єдність і територіальну цілісність, то питання стоїть не тільки про Китай і Тайвань, а і перш за все про Україну. Зараз ключове питання - це повернення Україні геополітичної суб’єктності, бо на сьогоднішній день такої України немає, вона тільки відновлюється, створюється.

Сторони посилюють координацію на двосторонньому та багатосторонньому рівнях з метою попередження зброї масового знищення, спільної боротьби з міжнародним тероризмом. Постає питання, які будуть форми цієї спільної взаємодії в боротьбі з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та іншими традиційними і нетрадиційними загрозами?

Україні пощастило історично. Ми дуже слабкі, ми переосмислюємо ситуацію, в якій опинилися і технологічно, і з точки зору свого розвитку. Західні європейські структури, ЄС і НАТО, закриті. На Сході політична еліта ставиться до нас з певною осторогою і дистанціюється. І тут виникає Китай. Ми будемо грати відповідну геополітичну роль. Чому вони зацікавлені в нас? Китай зараз проводить модернізацію, їм потрібні технології, час. Україна має технології і може суттєво скоротити час модернізації Китаю в ключових сферах – океанський флот, космічна та авіакосмічна ракетні програми, підготовка кадрів для розвитку фундаментальної науки.

Сергій Толстов: Мои коллеги несколько поддались эмоциональному влиянию момента, поскольку не было ничего, а тут вдруг появилось. Должен сказать, что, во-первых, не Китай пока ведет серьезную геополитическую игру, а по-прежнему США, Европейский союз. Соединенные Штаты сейчас активизируют попытку сдержать амбиции и интересы Китая в Южно-китайском море и действовать также через структуры и союзы, той же Южной Кореи и Японии. Но в то же время есть такая структура как ШОС, которая является континентальной организацией без участия США. Она позволяет сбалансировать и удерживать в приемлемых рамках китайско-российские отношения, поэтому не нужно думать, что мы сразу втягиваемся в китайскую игру.

Беларусь втянута в китайскую игру, потому что у Лукашенко нет сейчас другого крупного союзника, который может поддержать его экономически до выборов. Миллиардный кредит Лукашенко – это китайский кредит Беларуси на поддержку государственного бюджета, который Лукашенко может потратить для того, чтобы удержать жизненные стандарты и свои предвыборные обещания до избрания на новый срок. Скорей всего, он будет избран, поскольку какой-нибудь раскрученной альтернативы на сегодняшний день в Беларуси нет.

Что касается Украины, то она пока в такой зависимости от Китая не находится. В то же время неправильно говорить, что Россия и Китай ничего не дают. Украина получила от российского ВТБ 2 млрд. дол. кредита для того, чтобы дотянуть до того выпуска еврооблигаций, которые были отложены из-за нехорошей котировки. Когда еврооблигации будут выплачены, в том числе с участием ВТБ банка, тогда Украина этот кредит погасит. Поэтому не следует говорить, что такая полностью безрадостная ситуация. В конце концов, Азербайджан дал Беларуси краткосрочный кредит для того, чтобы рассчитаться с задолженностью за российский газ. В этом смысле у нас в Украине распространены фобии, мол, сближение с Россией – это диктат, сближение с Китаем - это игра исключительно по китайским правилам. По чужим правилам играет только тот, у кого нет своей головы на плечах. У кого она есть, тот играет в своих интересах, используя различные моменты. Мы лишь получаем дополнительную возможность играть в региональном контексте с учетом китайских интересов.

Учитывая ситуацию Лукашенко, не исключено, что следующий наш Президент тоже будет избираться при поддержке Китая?

Сергей Толстов: Вполне возможно. Не исключено. Мы видим, что Китай в этом плане более рассчитывает на определенные договоренности.

Что касается Беларуси, то там действительно около 50 проектов, включая сельское хозяйство и промышленность, и другие виды. Часть их реализуется в виде двухсторонних межотраслевых соглашений и контрактах, есть достаточно высокая заинтересованность у Китая в плане инвестиций. Опять-таки, для того, чтобы работать с Китаем, Украине надо изменить модель бизнес-поведения. Совершенно очевидно, что китайские инвестиции не могут быть разворованы так, как гранты и кредиты европейских организаций. Китай этого просто не допустит. Китайский менеджмент, если не сможет закупить какие-то материалы здесь в Украине, он привезет их из Китая, при этом руководствуясь различными соображениями, в том числе и национальными интересами, и бизнес-логикой относительно соотношения цены и качества. Для того, чтобы изменить инвестиционный климат в Украине, надо отказаться от того, чтобы изымать НДС на завозимое оборудование, которое окупиться неизвестно когда. НДС – это налог, который сдерживает производство, а применение его к инвестициям является абсолютно губительным. Ни одно крупное предприятие не будет вкладывать инвестиции в Украине ни во что, кроме пищевой промышленности, если режим налогообложения будет тормозящим.

По тем исследованиям, которые проводились по развитым странам, есть три наиболее прибыльных отрасли экономики, которые позволяют оборот быстрых денег. Это торговля, пищевая промышленность и банковская сфера. Если мы посмотрим на структуру иностранных инвестиций в Украине, то увидим, что они касаются именно этих трех отраслей плюс еще в ряде сегментов металлургии и химической промышленности. Если мы хотим получить производственные инвестиции во что-то еще, то нужно создавать такие инвестиционные режимы, какие были в странах, которые сумели подняться из отсталых на уровень современных. Та же Ирландия вводила льготное налогообложение немецким и японским предпринимателям до окупаемости инвестиций. Ряд условий действовал в течении 10-ти и 20-ти лет.