Хто і як стартував на місцевих виборах?

Хто і як стартував на місцевих виборах?

Експерти прогнозують домінування провладної партії в «своїх» регіонах та намагання розширити вплив на центральноукраїнські області.

В Україні стартувала місцева виборча кампанія. Експерти прогнозують домінування провладної партії в «своїх» регіонах та намагання розширити вплив на центральноукраїнські області. «Батьківщині» Тимошенко в деяких регіонах вже наступають на п’яти «Свобода» і «Сильна Україна», тож для них завдання максимум – зберегти свої нинішні позиції аби залишитися головною альтернативою «регіоналам». Для решти політичних сил місцеві вибори будуть не намаганням обійти владу, а способом залишитися у великій політиці і залучити спонсорів для майбутніх парламентських виборів.

Розстановку політичних сил на місцях в прес-центрі «Главкому» коментували директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Володимир Фесенко та керівник компанії «Research & Brаnding Group» Євген Копатько.

Володимир Фесенко: «Ця кампанія буде дуже непростою, достатньо суперечливою і в чомусь тестовою саме для української демократії»

Виборча кампанія стартувала 11 вересня. Від деяких колег, особливо журналістського цеху, я чую порівняння, чи не стануть ці місцеві вибори 11-тим вересня для української політики і української демократії? Ці побоювання трохи перебільшені, але дійсно ця кампанія буде дуже непростою, достатньо суперечливою і в чомусь тестовою саме для української демократії. Чи буде збережено на цих виборах конкурентність виборчого процесу і демократії, чи натомість ми зробимо значний крок на шляху до так званої керованої демократії?

Чому такі ризики є? Губернатор Харківської області Добкін спрогнозував результат Партії регіонів в 60%. Прогнози роблять політологи і соціологи, а коли їх дає губернатор, то це або запланований результат, або результат, який хочуть написати. Це небезпечно.

Це місцеві вибори, загальнонаціональної площадки не буде, конфігурація виборчої кампанії в кожному регіоні буде своя. Звичайно, в західній Україні, в східній чи в Криму вона буде дуже суттєво відрізнятися. Фактично, головним гравцем на всьому електоральному полі буде Партія регіонів. Вона буде домінувати в своїх регіонах – на сході та півдні, а також претендуватиме на розширення свого впливу в центрально-українських областях. Поки не зовсім зрозумілою і цікавою є майбутня стратегія і тактика Партії регіонів в західних областях, особливо на мерських виборах, на кого вони будуть робити ставки. В цьому випадку свої кандидати навряд чи матимуть шанси на перемогу, а якщо робити ставки на нейтральних кандидатів, які будуть іти від інших політичних сил, то тут треба вирішувати, як їх підтримувати. Адже хоча б формальна причетність до Партії регіонів когось з кандидатів в західній Україні може створити проблеми для цього кандидата. Як приклад, ситуація з Садовим, який вже спростовує і робить зауваження, що його використовує в рекламі Партія регіонів.

Завдання Партії регіонів – розширити свій вплив на місцеві ради не лише на свої регіони, але й на ті, де вони не мали більшості. Це будуть робити через створення після виборів з партнерами або підконтрольної, або лояльної до себе більшості.

Вибори будуть дуже визначальними для опозиції. У «Батьківщини» Юлії Тимошенко завдання максимум - хоча б утримати теперішні позиції, тому що після президентських виборів рейтинг у них упав, якщо він і виростає останні місяці, то несуттєво, а інколи ми бачимо його стагнацію. Для них важливо утримати теперішні позиції аби залишитися головною альтернативою для Партії регіонів, хоча б у тих регіонах, де опозиційні сили підтримуються – західні, центральні.

З «Батьківщиною» дуже непроста ситуація в тому сенсі, що вони стикнулися з серйозною організаційною кризою. Є багато нарікань на роботу центрального апарату «Батьківщини», але виникла ситуація, яка свідчить про серйозні внутрішні конфлікти. Деякі впливові регіональні лідери партії «Батьківщина» або перейшли на бік правлячої партії, або опинилися в конфлікті з партійним керівництвом. Виявилося, що в багатьох регіонах – Львівська, Київська, Луганська, Харківська – виникли конфліктні ситуації, і незрозуміло, хто буде брати участь від імені «Батьківщини» в цих виборах: або прихильники Тимошенко, або люди, які під прапором «Батьківщини» будуть підтримувати зовсім іншу політичну силу. Може статися і так, що «Батьківщина» просто не візьме участі у виборах в деяких регіонах, якщо вони не будуть зареєстровані. Виникає тема, Тимошенко у своєму спілкуванні з дипломатами, це заявила, що можуть бойкотувати вибори. Тут питання, чи готові вони вдатися до такого радикального заходу бойкотування виборів, адже це викличе неминучу достатньо серйозну реакцію і питання до легітимності виборів, а також для бойкотування потрібна підтримка інших опозиційних сил. Або ж це просто тиск на опонентів, щоб їм дали все ж таки перереєструвати свою організацію, щоб взяти участь в тих регіонах, де вони мають проблеми.

Тому для «Батьківщини» ці вибори теж будуть тестом на те, чи залишаться вони головною альтернативою Партії регіонів, найбільш популярною і впливовою опозиційною силою. Я це кажу, тому що в деяких західноукраїнських регіонах «Батьківщину» вже починають потрохи наздоганяти «Свобода» Тягнибока, а в центральній Україні на п’яти наступає «Сильна Україна» Тігіпка, хоча Тігіпко формально не є опозицією, про що він сам заявляє.

Тут ще один парадокс конфігурації виборчої кампанії. Нинішні союзники Партії регіонів – це і «Сильна Україна», і Блок Литвина, і комуністи - в багатьох регіонах виступають в ролі напівопозиції. Тобто, вони з влади не йдуть, але критикують. Критикують не Президента і прем’єра, а того ж Тігіпка – комуністи, а люди Тігіпка - деяких представників нової влади, уникаючи персоніфікації. Це така напівопозиція: намагання трохи відійти від прямої відповідальності за діяльність нової влади і в той же час трохи скористатися протестними настроями, які посилилися в суспільстві за останні місяці.

Крім впливу відомих парламентських сил, в деяких регіонах на місця в місцевих радах будуть претендувати непарламентські сили, у всякому разі ті, які не мають своїх фракцій в парламенті. Це і нові політичні сили, як у Арсенія Яценюка, хоча «Фронт змін» внаслідок цих трансформацій і пертурбацій закону про місцеві вибори запізнився із проведенням агітаційної виборчої кампанії, вони її тільки зараз фактично починають. Але шанси у них є, особливо в деяких західно- і центрально-українських областях.

На Галичині «Свобода» буде одним з фаворитів виборів, це очевидно. Я не виключаю, що може бути в деяких центрально-українських містах або в областях невеличкий ренесанс або претензія на ренесанс у соціалістів. Це залежить від боєздатності окремих організацій і їх потужностей, проте, претензія на те, щоб скористатися протестними настроями, у соціалістів є.

Достатньо потужно влітку почав свою кампанію «Єдиний центр», схоже на те, що він також претендує на точковий результат по окремих регіонах. Чи вдасться «Єдиному центру» і соціалістам це зробити, покажуть тільки вибори, але деякі непарламентські політичні сили будуть претендувати на свою частку депутатських місць або на успішний результат по мерських виборах в окремих регіонах. Саме в цьому полягає їх тактика і стратегія, оскільки для них місцеві вибори не є способом обійти владу, частково вони вже мають там своїх представників, для них - це спосіб залучити спонсорів на майбутні парламентські вибори, залишилися у великій політичній грі.

Як буде йти виборча кампанія, залежатиме від того, наскільки будуть працювати ті чи інші норми закону, тому що по Закону запитань багато. Наприклад, норма про агітацію сформульована дуже широко і трактувати її можна на користь одних або проти інших. Фактично виборча кампанія тільки почалася, офіційного висування ще не було, але агітація вже ведеться. Чи будуть санкції за такі порушення, якщо це буде вважатися порушенням, проти всіх або проти кандидатів від окремих політичних сил? Чи будуть знімати з виборчих перегонів і т.д.?

Головне не хто переможе, а щоб ці вибори були прозорими і демократичними. В цьому сенсі було в дуже доцільно, щоб на місцевих виборах також, як і на парламентських і президентських, була застосована процедура екзіт-полів, щоб у нас не було ризиків запланованих результатів. Звичайно, всюди їх провести не можна, але хоча б у великих регіонах, де є ризики і найбільш конфліктна ситуація. Де саме, хай визначають соціологи і потенційні донори.

Евгений Копатько: «Оппозиция должна сказать нынешней власти большое пионерское спасибо»

Безусловно, нужно чтобы экзит-полы не были предметом манипуляции, как это было в первом туре президентских выборов этого года, когда одна из политических сил решила, что один экзит-пол правильный, а все остальные неправильные. Мы тогда тоже перегнули палку, хоть к социологам не было претензий, чтобы там ни писали в ходе кампании, но 7 экзит-полов можно было спокойно записать в книгу рекордов Гиннеса, это многовато было.

По моим ощущениям, я не выходил из президентской кампании. Иногда в жизни есть такие вещи, что не бывает худа без добра. Если бы выборы состоялись в марте или мае, то предмета дискуссии у нас сегодня не было бы по определению, исходя из тогдашнего рейтинга Партии регионов и той ситуации, которая сложилась в стране. Поэтому в этом случае оппозиция должна сказать нынешней власти большое пионерское спасибо.

Избирательная кампания уже идет с февраля месяца, она не останавливалась. Могут быть серьезные проблемы с явкой на выборах, потому что чувствуется довольно серьезная электоральная усталость. Президентские выборы были неким эмоциональным всплеском после пятилетия, и сейчас люди по большому счету устали.

Мне легче делать социологию Украины в целом, а сейчас 26 украин. Здесь есть дилемма, как социологам мерить, можно мерить среднюю температуру по больницам Украины, но она ничего не даст. Областной центр или область тоже ничего не дадут, потому что 80% депутатов, которые идут в областной совет, люди не знают. Остаются партии в городской совет и мэры городов – это то, что меряется и щупается. Мэров я бы разделил на несколько позиций. Первая – меры, которые имеют исключительный рейтинг, такие есть как на западе, так и на востоке. Им по большому счету не важно, какой политический режим существует, они рассматривают свою позицию как хозяйственники, пытаются быть лояльными к власти, оппозиция здесь абсолютно не проявлена. Если что-то и случается, то зачастую это проблемы власти, а не заслуги оппозиции. Есть вторая группа мэров, где может быть 4-5 потенциальных кандидатов, которые будут иметь равные шансы на победу – тут интрига очень серьезная, причем в городах, где есть очень пестрая палитра, они существует и на западе, и на востоке Украины. Есть третья группа мэров, которые имеют колоссальный антирейтинг, их побеждает любой другой заходящий мер.

Мы говорили о риске свободы слова в Украине. В ходе исследования, которое было проведено на 1 сентября этого года, мы задали вопрос, нарушаются ли гражданские права и свободы на сегодняшний день? 31% сказали «нет», 23% – затруднились ответить. То есть 54% совокупно считают «нет». В целом 28% респондентов полагают, что в вопросе свободы слова могут возникнуть сложности, причем на востоке так считают 17%, а на западе – больше 35%. Поэтому, полагаю, что в обществе существует определенная тревога. Пока мы можем проводить пресс-конференции, у лидеров оппозиции есть возможность выступать в ток-шоу, поэтому особых оснований для тревоги нет.

По основным политическим силам сохраняется та палитра, которая была на президентских выборах по первому туру. Тягныбок в некоторых регионах имеет некоторые знаковые отличия, имеется в виду выше статпогрешности. На западе, кто может быть фаворитом, тот интереснее, но в центре и на юго-востоке не все так просто, потому что на региональном поле «регионалов» впервые появился довольно мощный игрок Сергей Тигипко. Да, он представляет власть, и пока это внешне идет безконфликтно, но здесь происходят интересные изменения.

Наверное, по социалистам очень сложно будет что-то реанимировать, потому что социалистическую идею на биг-борды повесили как минимум три политика вместе со своими персонами.

В заявлениях различных политиков о победе той или иной политической силы я не вижу ничего критичного. Год и два назад люди, которые имели государственную должность, тоже очень резко высказывались по поводу гибели одних политических сил и возрождения и победы других. Я полагаю, что маленько сменился формат.

На сегодня важно, чтобы выборы прошли в спокойном русле без форс-мажоров и эксцессов, потому что это происходит на фоне не очень благоприятной экономической ситуации, достаточно сложной политической обстановки «плюс» усталости электората.

В тих областях, де Партія регіонів ще не закріпила свої позиції, вона домовляється про співпрацю з іншими партіями. З ким саме? Які партії діятимуть в інтересах влади?

Володимир Фесенко: Ті ж самі політичні сили, які співпрацюють з ними. Але в кожному регіоні може бути своя специфіка. Наприклад, в Криму Партія регіонів взяла курс на те, щоб самим отримати більшість у Верховній Раді Криму. В Криму дуже напружені відносини між Партією регіонів і місцевою організацією Компартії, тому вони там не будуть шукати союзників. Подібна ситуація в Донецькій, Луганській області, де Партія регіонів також спробує сама сформувати більшість. По центральній Україні все залежатиме від конфігурації. В першу чергу, для формування нової більшості вони будуть використовувати депутатських мажоритарників. Думаю, що і «Сильна Україна» може бути потенційним союзником, але також не всюди. Все залежатиме від ситуації і конфігурації на місцях, і в якому це буде регіоні. Головним союзником для Партії регіонів будуть депутати-мажоритарники, зокрема, які можуть представляти і непарламентські політичні сили. А такі, думаю, будуть.

Скоріше за все, Яценюк дасть команду не йти на прямий союз з Партією регіонів, так само, можливо, і «Сильна Україна». Але в деяких областях, де Партія регіонів не контролює і не буде контролювати місцеві ради, можливе формування такої більшості, яка буде лояльна, наприклад, губернатору. Зараз часто, може це стане показовою тенденцією, губернатори очолюють списки Партії регіонів і йдуть самі на вибори, щоб безпосередньо впливати на ситуацію в обласних радах.

Щодо Київщини, якісь нові імена будуть з’являтися?

Володимир Фесенко: Тут справа не в тому, що Партія регіонів мала якісь слабкі позиції в серпні-на початку вересня. В принципі у них рейтинг всюди зростав, позиції зміцнилися. Зараз є певна тенденція зниження рейтингу, але в Києві вони могли посилити свої позиції, зокрема, в районних радах.

По Київській області у «регіоналів» є шанс зміцнити своє представництво. Київська область різна і строката за своїми симпатіями. Навряд чи «регіонали» зараз готові стати домінуючою партією в регіоні, поки для цього немає передумов і ще замало пройшло часу, але зміцнити позиції можуть, місцеві організації і губернатори працюють в цьому напрямі достатньо потужно.

Є проблеми з тим, хто буде під прапором «Батьківщини» йти на вибори по Київській області. Певна популярність Тимошенко в регіоні зберігається, але наскільки це буде конвертовано, питання відкрито. В Київській області є один відомий міський голова, який підтримував Юлію Тимошенко на президентських виборах, а зараз подейкують, що він буде йти на вибори від Партії регіонів. Це теж тенденція, схоже навіть, що це певна стратегія – за рахунок місцевих популярних лідерів, зокрема, правлячих міських голів підняти рейтинг Партії регіонів в конкретному місті. Це також приклад того, що «регіонали» достатньо потужно працюють в регіоні, але якою буде конфігурація більшості, я б не наважився сказати.

Чи є шанси «Удару» Кличка вийти на загальноукраїнський рівень?

Евгений Копатько: Сейчас для многих партий это будет проблематично, потому что есть, условно говоря, первая «пятерка», представленная в парламенте, которая имеет электоральные возможности. Есть на подходе 4-5 сил, включая Тягнібока, Гриценко и ряд партий, а это уже третий эшелон, у которых должны быть колоссальные ресурсы и очень стремительная и яркая кампания. Я не хочу никому желать зла, но когда я консультирую, то иногда нужно сказать и «нет» человеку, чтобы он не тратил деньги на кампанию и потом получал нулевой результат. По некоторым регионам кто-то может и пробиться, но здесь вопрос в том, как тяжеловесы раскрутят кампанию.

Володимир Фесенко: Однією з особливостей нинішніх виборів є коротка виборча кампанія, агітація буде йти офіційно лише один місяць. Часу на «розкрутку» дуже мало. Виборчі блоки не можуть брати участі у виборах, тому для багатьох нових політичних сил, деколи навіть для тих, хто давно існує на політичній арені, є необхідність нагадувати виборцю про свою назву, що зараз робить «Батьківщина». Для Кличка це серйозна проблема, тому що всі знають прізвище, а що це за «Удар»… А ще там не дуже вдала рекламна кампанія, якщо в цій не відбудеться прив’язка прізвища Кличка до цієї партії, то шансів у них не дуже багато буде. По деяких західноукраїнських містах певні шанси були, але не факт що вони цим скористаються.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: