Чому влада поспішає з Трудовим кодексом?

Ще не вщухли пристрасті навколо Податкового кодексу, як розгорілися нові дискусії щодо проекту Трудового кодексу. Профспілки та роботодавці не можуть дійти компромісу в питаннях тривалості робочого тижня, матеріальної відповідальності працівника, введення занадто суворих санкцій за порушення строків виплати заробітної плати, збільшення випробувального терміну з трьох місяців до шести та інших. І доки ці принципові питання залишаються не узгодженими, експерти просять владу не поспішати з прийняттям цього документу.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили заступник голови Конфедерації вільних профспілок України Людмила Воробйова, радник Конфедерації роботодавців України Родіон Колишко та директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Людмила Воробйова: «Відповідальність робітника виписано в 20-ти статтях, а роботодавця – у 5-ти»

Тема Трудового кодексу на сьогоднішній день на часі, тому що на наступному пленарному тижні він має бути прийнятий у другому читанні. Конфедерація вільних профспілок України, мабуть, більше всіх критикує цей проект. Основна критика стосовно статті 143, яка має продовжити трудовий тиждень із 40-ка до 48 годин. В цій статті чітко не виписано, але є пункт, що в разі згоди робітника, робочий день може бути подовжений. Ми знаємо умови праці найманих робітників - згоди ніхто запитувати не буде. Наприклад, вчасно не надали засобів праці чи ще чогось, і людина в стані очікування може працювати 9-10 годин, а то і більше, за ті ж самі кошти. В Росії свого часу робітники також зіткнулися з такою нормою в своєму трудовому законодавстві, і на сьогоднішній день вони працюють не 40 годин на тиждень, а 60.

Стаття 13 частина 1 і 2 «Нормативні акти роботодавця». Нормативні акти роботодавця приймаються самим роботодавцем і перш за все направлені на те, щоб частково нівелювати вплив профспілки на підприємстві, підписання колективних угод. Нормативними актами роботодавці можуть не тільки подовжувати робочий день, встановлювати свої умови виплати зарплати, а й норми поведінки робітника на підприємстві.

Досить велику тривогу у нас викликають статті 401-419 та 420-424 про відповідальність. Відповідальність робітника виписано в 20-ти статтях, а роботодавця – у 5-ти. Мова йде про матеріальне відшкодування, тобто якщо роботодавець визнав вашу провину, він в одноосібному порядку визначає кількість матеріального відшкодування. Це досить дієво може використовуватися проти найманого робітника, який може довічно відпрацьовувати роботодавцю завдану шкоду.

Хвилювання Конфедерації викликає також частина 1 статті 28 про застосування засобів технічного спостереження на підприємствах. Ця стаття прописана досить нечітко, і в залежності від рівня культури роботодавця, може бути використана якраз не на його користь.

Ще досить велику тривогу у профспілок викликає сама форма написання Трудового кодексу. В першу чергу від нього постраждають наймані працівники, які в більшій своїй частині досить важко орієнтуються в трудовому законодавстві. Юристи говорять, що робітнику зорієнтуватися з першого разу у цьому Трудовому кодексі досить складно. Доведеться, мабуть, створювати ще якісь додаткові структури, які б давали пояснення найманому робітнику, як користуватися цим Кодексом.

Хвилювання профспілок також викликає стаття 48, яка збільшує випробувальний термін з трьох місяців до шести. Але навіть якщо ви відпрацювали шість місяців випробувального терміну, є стаття 49, згідно якої вам можуть сказати, що ви його не пройшли. Досить часто набирають людей, особливо в банківські структури, які працюють 4-6 місяців, а потім цим молодим працівникам говорять, що вони не відповідають своїй посаді, звільняють з виплатою досить невеликої компенсації за відпрацьований час. Тут дуже багато протиріч, можна сказати, що молодь дійсно приходить некваліфікована, але ж вона ніколи не стане кваліфікованою і не найде постійного місця роботи, якщо не буде захищена законом.

Родіон Колишко: «Зваживши всі «за» і «проти», ми вважаємо, що Кодекс має бути прийнятий»

Це дуже цікава тема, тим більше що питання нового Трудового кодексу стоїть в Україні досить давно. Ми уже практично подолали п’ятирічний термін з тих пір, коли вперше виникала ідея зміни чинного кодексу України про працю.

У нас теж є багато сумнівів щодо того, наскільки те чи інше положення Кодексу буде правильно виписано і застосовано. Але ми вважаємо, що Кодекс має бути прийнятий, на це є багато причин. Найголовніша з них полягає в тому, що документ, який регулює живі трудові відносини, прийнятий ще в 1971 році – в минулій епосі за ідеологією, яка сьогодні практично не існує. Він не може об’єктивно регулювати відносини, які складися, складаються і будуть складатися в нашому суспільстві. Він певним чином гальмує розвиток відносин, лякає іноземних інвесторів, він взагалі не має поняття роботодавець як категорії. Тому, зваживши всі «за» і «проти», ми вважаємо, що Кодекс має бути прийнятий. Інша річ, який це буде Кодекс та яким чином він буде застосовуватися на практиці.

Я хотів би застерегти вас від того, щоб виривати з контексту певні твердження і позиції, які присутні в проекті Трудового кодексу. Наприклад, якщо ми говоримо про нормативні акти роботодавця (ст. 13), то зі слів профспілок, роботодавець може зробити абсолютно все. В проекті прописано: «Нормативні акти роботодавця не можуть суперечити актам трудового законодавства, колективним угодам, колективному договору, а також установчим документам роботодавця - юридичної особи. Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно». І в цій же статті: «У випадках, передбачених законом, колективними угодами та договорами, такі акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)». На жаль, ні за чинним законодавством, ні за майбутнім ніхто не застрахований від порушення законодавства, але ніхто не говорить про те, що у нас нівелюється значення судової системи і можливості працівників звертатися до суду чи профспілок.

Стосовно 143 статті знову ж таки з лав Конфедерації вільних профспілок неодноразово лунає положення, що роботодавець може встановлювати 12-ти годинний робочий день. Ця стаття не існує окремо від контексту, є декілька положень, які говорять, що в Україні нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень. Існує стаття Конституції, згідно якої, будь-які нові зміни законодавства не можуть погіршувати права і свободи, які вже існують на сьогодні. Існує також положення проекту Трудового кодексу про 5-ти і 6-ти денний робочий тиждень, і говориться, що в окремих умовах, на окремих підприємствах за погодженням з виборним органом профспілкової організації може встановлюватися інша тривалість робочого часу. Уявіть собі, іде збір урожаю, можна, звичайно, відпрацювати 8 годин, але завтра вже можна не приходити, бо урожай буде зіпсовано. В такій ситуації дійсно може запроваджуватися хоч і цілодобова робоча зміна, але в цілому обліковий період часу, наприклад, місячний не повинен перевищувати певних встановлених меж. Тим більше, ця норма працює і сьогодні, не можу зрозуміти, чому такий ажіотаж навколо цього питання.

Є положення проекту Трудового кодексу, які роботодавців абсолютно не влаштовують. Але ми вважаємо, що цей проект, є кроком вперед, який не є беззаперечно позитивним. Ми зважаємо на досвід наших російських колег, які в цій ситуації побували в 2003-2004 роках, коли після прийняття нового кодексу було прийнято більше 1,5 тисячі змін і зауважень. Ми свідомо готові до цієї роботи і закликаємо залучитися до неї наших партнерів та аналітичні установи.

Василь Юрчишин: «Якщо ми не можемо забезпечити зрозумілість та стабільність, то цей документ може лише зашкодити»

Зараз наша аналітична установа зіштовхнулася з певними складнощами та суперечностями щодо суспільно-політичного процесу в Україні. Сьогодні ми маємо таку ситуацію, коли є намагання прискорити процеси по ухваленню різного роду законодавчих чи нормативно-правових актів, причому глобального сенсу. Насамперед, я маю на увазі Податковий та Трудовий кодекси. В обох випадках над документами працюють давно, але зараз вони потрібні терміново, бо, мовляв, якщо це не буде зроблено, то нічого не буде зроблено взагалі і буде дуже погано. З моєї точки зору, цей аргумент не відповідає реаліям. Навпаки, ми навіть сьогодні побачили, що є певна частина пунктів положень, які носять, з моєї точки зору непринциповий, але так як розгорнулася дискусія, то дуже складний характер. Насамперед, йдеться про право на збільшення робочого дня. Крім того, ведеться широка дискусія стосовно повноважень комісії з розгляду трудових спорів. Можна продовжити цей перелік технічним наглядом, але тут ризики дещо перебільшуються, тому що в багатьох компаніях це вже працює і коли робітники йдуть на роботу, вони це знають і бачать, де стоять камери спостереження. Тут немає тих ризиків, на які зараз посилено звертають увагу.

Але якщо є ці принципові позиції, які не наближуються, а аргументація повторюється із залученням все ширшого кола, поспішати не потрібно. Дуже слушно сказав Родіон, що після того, як був затверджений кодекс, йшли рекомендації та пропозиції, але в такому випадку навіщо взагалі такі документи? Кодекс – це певним чином кодифікація та стабільність. Якщо ми не можемо забезпечити оцю зрозумілість та стабільність, то цей документ може лише зашкодити, тому що кожен матиме право інтерпретувати ті чи інші статті на свій розсуд. Так, можна встановлювати довший порядок денний, це є і зараз, ніхто не заперечує того, що ми працюємо по суботах, по тижнях. Ніхто не заперечує і того, що є як безробіття, так і переробіття. Ніхто не заперечує того, що між економічною справедливістю та економічною ефективністю важливіше друге. З моєї точки зору, на сьогодні поспішати в цьому контексті не треба.

Якщо подивитись, як працюють запропоновані положення, цілком доречні кілька кроків. Перший - впровадження положень, які стосуються технічного нагляду. Наступний крок – впровадження положень, які стосуються 40-ка, 48-ми чи 60-ти годинного робочого тижня. В такому випадку цілком можливо, що ми можемо це відпрацювати і побачити ті ризики, які не дають можливість зробити щось належне.

Ці ж самі положення ми виносимо і стосовно Податкового кодексу, бо не може бути такого, що ми знижуємо податки на додану вартість, а нічого іншого не робимо. Значить, потрібні ще якісь компенсатори. Чому ці кодекси, з моєї точки зору, дуже близькі, тому що на першому місці все-таки має стояти те, що зветься запровадження стимулів до праці та економічної діяльності. Йдеться про підвищення заробітних плат та покращення добробуту. Чи є це в цих кодексах? Я б не сказав. В цьому контексті доречні послідовний перехід та поступове впровадження тих чи інших заходів. Більше того, дуже важлива узгоджена робота над основними законодавчими актами. Ми тут ще не говорили про такі речі, пов’язані з трудовою діяльністю, як галузеві угоди та соціальний діалог. Це все має бути пов’язано з іншою частиною – розробкою бюджету в середньостроковій перспективі. Якщо ми підемо по цьому шляху визначення діалогів, знаходження спільних точок та намагання зблизити суперечності, то я думаю, тут можна очікувати нормальних документів. Якщо ні, то я більш ніж переконаний, що найближчим часом тільки посилиться конфліктність між роботодавцями та працівниками.

Родіон Колишко: Якщо в податковому законодавстві можливо, коли певні положення вводяться по етапах, то в трудовому законодавстві не можна вводити певні частини на одному етапі, а інші – на другому і т.д. В трудовому законодавстві весь обсяг трудових відносин достатньо тісно пов'язаний між собою, починаючи від того, як особа приходить до роботодавця з проханням взяти його на роботу, і закінчуючи припиненням трудових відносин з усіма оточуючими комплексами.

Документ, який на разі знаходиться в сесійній залі, є продуктом компромісу між соціальними партнерами. В цьому плані слід віддячити голові комітету Верховної Ради, який в 2008 році сказав: я вам залишаю проект документу. Після чого до нього було висловлено біля 2,5 тисяч пропозицій і зауважень. Протягом майже півтора року кількість зауважень, які залишилися неврегульованими робочою групою, звелася фактично менше, ніж до 10-ти. У цій роботі брали участь хоч і не системно Конфедерація вільних профспілок, та роботодавці більш системно. Тому не можна сказати, що документ взято зі скелі, або є таким, що лобіюється політичним угрупуванням. Я теж не прихильник того, щоб поспішати, але в кінці кінців всі процеси мають якимось чином завершуватися.

Що не влаштовує роботодавців в проекті Трудового кодексу?

Родіон Колишко: Перше – право працівників брати участь в управлінні юридичною особою. Через те, що безпосередньо самі працівники в управлінні юридичної особи брати участі напевно не будуть, ми говоримо про право профспілок брати участь в управлінні юридичною особою з усіма витікаючими наслідками, зокрема, пов’язаними з економічною діяльністю роботодавця-підприємця.

Питання друге – спираючись на статтю Конституції, яка говорить про те, ми не можемо погіршувати права і свободи людей, нинішній проект Трудового кодексу зберіг за собою окремі атавізми. Як-то численні категорії осіб, які потребують і мають можливість брати різного роду відпустки. Подивіться наш закон про відпустки, який існує в Україні на сьогодні, практично весь він перекочував в нинішній проект Трудового кодексу з окремими виключеннями. Наприклад, збереглося право на збереження неоплачуваної відпустки жертвам нацистських переслідувань. Нацистських переслідувань! Тобто, ми говоримо про осіб, яким приблизно років по 80.

Ми проти введення занадто суворих санкцій за порушення строків виплати заробітної плати. В проекті Трудового кодексу говориться, що за кожен день затримки заробітної плати нараховується подвійна облікова ставка НБУ. Ми навіть не проти того, що ця пеня нараховується за кожен день затримки. Ми просимо тільки одного, щоб підійшли гнучко до того, чому роботодавець не сплачує заробітну плату: ПДВ не поверталося протягом декількох років, в країні існують економічні умови, які не підвладні конкретному роботодавцю. Навіщо підходити до цього питання настільки прямолінійно?

Ще один атавізм, який зберігається практично ще із радянської системи, - це оплачувані відпустки працівникам, які здійснюють навчання. Ми не проти оплачувати навчальні відпустки, але якщо у мене бухгалтер на підприємстві прагне стати істориком, то навіщо мені як роботодавцю оплачувати це її власне бажання. Ми можемо зберігати робоче місце за цією особою, але навіщо мені платити за те, що не приносить користі моєму підприємству?

Напевно найбільшою проблемою проекту Трудового кодексу є розповсюдження дії колективних угод різних рівнів абсолютно на всіх суб’єктів господарювання. Мова йде про те, що наразі існує певна кількість колективних угод, позавчора була підписана генеральна угода між Кабінетом Міністрів між профспілками і роботодавцями, існують також галузеві угоди і територіальні. Згідно сьогоднішнього закону про колективні договори і угоди, дія відповідної колективної угоди розповсюджується тільки на ті підприємства, які знаходяться в сфері дії сторін, які підписали цю угоду. Проект Трудового кодексу говорить, що незалежно від того, чи суб’єкт господарювання знаходиться в сфері дії сторони, яка підписала відповідну угоду, чи ні, дія всіх угод розповсюджується на всіх. Зокрема, і генеральна угода розповсюджується на всіх суб’єктів господарювання України. Ми категорично проти такого принципу, коли нівелюється свобода роботодавця, бути під впливом дії угоди чи не бути.

Людмила Воробйова: Дискусія між роботодавцями і профспілками – це нормальний процес, бо кожний відстоює свої права. Представник від роботодавця досить чітко і аргументовано сказав, що вони «за» прийняття Трудового кодексу. Це про те, що я говорила, відповідальність робітника прописана в 20-ти статтях, а роботодавця - тільки в п’ятьох. Одна з них: «Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором». Тобто, якщо вам не виплатили вчасно заробітну плату, в Трудовому кодексі ви досить чітко можете знайти, чому, і ніякої відповідальності роботодавець за великим рахунком нести не буде. Але якщо ви нанесли якогось збитку, то розмір матеріальної відповідальності може визначити роботодавець самостійно.

Ще один аргумент на користь того, що можуть прийматися самостійно роботодавцем інші штрафні санкції до робітника, – це ті ж самі нормативні акти. Якщо послатися стосовно укладання генеральних угод, то нас хвилює пункт, в якому говориться про репрезентативність профспілок. Згідно проекту Трудового кодексу, профспілки взагалі будуть усунені від підписання цих колективних угод. Тому те, що зараз не влаштовує роботодавця, – це участь невеликих підприємств в цих колективних угодах, а ці нормативні акти будуть абсолютно замінені впливом профспілок і самих трудових колективів на якісь свої гарантії перед роботодавцем.

Якщо говорити про те, що на великих підприємствах все-таки діють профспілкові організації, укладаються колективні угоди, люди ще якось відстоюють свої права, то говорити про приватний сектор, де на підприємствах працює 5-6 чоловік, ринки, торгові точки… ви знаєте, яка там матеріальна і інша відповідальність. Цей Трудовий кодекс узаконить безпідставну неправову абсолютно рабську позицію цих людей. Вам не потрібно розповідати, як на торгових точках взимку стоять люди, вони працюють без трудової книжки, посилаючись на нормативні акти роботодавця.

Аргумент, що довго працювали над Трудовим кодексом, тому маємо його прийняти, є досить безпідставним. Дійсно є питання, які виникли на сьогоднішній день, але, як говорить російське прислів’я, немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Навіщо приймати документ, а потім напрацьовувати 1,5-3 тисячі поправок? Люди будуть жити зразу після прийняття цього Трудового кодексу, і кожен з нас відчує його дію на собі. Ви знаєте нашу судову систему, і як зараз відстоюються права через суд, більшість з нас на це не йде, просто погоджуються, наприклад, зі своїм законним чи незаконним звільненням і залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Тому над Кодексом дійсно треба попрацювати.