Українців стало менше: криза чи тенденція?

Зменшення кількості населення – проблема не лише України, а всієї Європи. Навіть у далекому 2050 році за демографічними показниками ми будемо посідати все те ж сьоме місце серед європейських країн.

Але у нас є шанс покращити ситуацію, змінивши психологічний клімат та звернувши увагу на здоров’я нації. Це додало б 5 років життя чоловікам та 2 – жінкам. Про це у прес-центрі «Главкому» розповідали провідний спеціаліст Інституту соціології НАН України Ірина Прибиткова та завідувач сектором проблем тривалості життя та здоров\'я населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олена Палій.

Олена Палій: «У 2050 році населення України становитиме близько 36 мільйонів»

Демографічні процеси не є дискретними, в масштабах всієї країни щохвилини і щосекунди хтось народжується, хтось помирає.

В статистиці прийнято фіксувати чисельність населення на початок року. Отже, Держкомстат нас ознайомив з даними на початок 2010 року. Я думаю, що більшість з нас без здивування дізналися, що за минулий рік чисельність населення України скоротилася.

Якщо чисельність населення скорочується, ми сприймаємо цей процес як демографічну кризу. Більшість європейських країн, якщо користуватися цією термінологією, також перебувають у стані демографічної кризи. Але однозначно демографічною кризою ці процеси називати не можна.

Я маю дані щодо перспективної чисельності населення, розрахованої фахівцями ООН. Порівняно з нинішнім часом, в 2050 році скоротиться населення в Росії - з 140 до 117 мільйонів, Німеччині – з 82 до 71 мільйонів. Кращі справи у Великобританії, зараз там проживає близько 62 мільйонів, а прогнозується 77. Але справа в тому, що Великобританія приймає мігрантів. Зараз за чисельністю населення Україна на сьомому місці в Європі, і в 2050 році залишатиметься на тому ж сьомому місці.

За розрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України, у 2050 році населення України становитиме близько 36 мільйонів. За підрахунками фахівців ООН, – 35 з лишком.

Ірина Прибиткова: «Діти перестали бути цінністю в сім’ї»

Така ситуація склалася не за часів незалежності України, а ще в 1970-х роках, коли вперше почалася депопуляція в сільській місцевості. Саме тоді припинилося зростання потенціалу демографічного росту. Цей показник вказує на внесок вікової структури у відтворення населення.

За часів Радянського Союзу міграція завжди була з позитивним сальдо, весь час в Україну приїжджали люди, і природне зменшення населення компенсувалося за рахунок мігрантів. Так відбувалося до 1993 року. Після розпаду Радянського Союзу російськомовне населення з країн Центрально Азії, Закавказзя та Прибалтики переїжджали в Білорусь, Україну, Росію. Тоді за рахунок міграції населення України збільшилося аж на 244 тисячі осіб за один рік.

Коли почалася шокова терапія і люди втратили роботу, виникла потужна еміграція, яка тривала до кінця 1990-х років. Але цей масовий виїзд був компенсований резервами, які були зроблені на початку 1990-х років. Тому не треба вважати, що еміграція з’їла все населення, все ж таки головна складова - це зниження народження і висока смертність.

Починаючи з 2005 року Україна приймає мігрантів з країн пострадянського простору і з зарубіжних країн. Кожного року міграція складає 12-15 тисяч людей.

Щодо вікової структури. Протягом 2007-2009 років вікова група у віці 0-16 років стабілізувалася на межі 14%, а група осіб у віці 65 років і старші – 16%. Значного негативного руху поки немає, але 16% - це погана пропорція, тому що ці люди вже не беруть участі у відтворенні населення.

З 2004 років народжуваність в сільській і міській місцевості весь час підвищувалася, збільшився так званий коефіцієнт сумарної народжуваності. В 2001 він становив 1,085, в 2006 році - 1,458. Головне те, що зменшилися втрати населення за рахунок природного зниження, не набагато, але тенденція вказує на зменшення смертності.

Є ще одна важлива обставина. Радикально зменшилося число абортів. Якщо 2000 року на тисячу жінок у віці 19-49 років кількість абортів становила 34, то 2007 року - 18,5.

Олена Палій: Наш Інститут вбачає основну ознаку кризи в тому, що здоров’я населення погіршується і тривалість життя не зростає. Тривалість життя протягом досить великого періоду залишається в стані стагнації. Середня тривалість життя чоловіків становить близько 62 років (в 1990 році вони жили в середньому на чотири роки більше), жінок – 74 роки.

Відбуваються і деякі зміни. На третину вдалося скоротити дитячу смертність, скорочується смертність у віці 20-24 років. Але, на жаль, з кожним поколінням у більш старшому віці смертність збільшується, особливо у чоловіків.

Відбуваються зміни в структурі причин смерті. Раніше чоловіки в молодому віці гинули переважно від зовнішніх причин, в цілому населення помирало від хвороб органів дихання, злоякісних новоутворень, то тепер навіть у молодому віці дуже багато людських життів відбирають серцево-судинні захворювання. Це свідчить про дуже важкі умови життя, про стан постійного напруження та нездоровий посіб життя.

Я ознайомилася з статистичними даними щодо залежності захворюваності і смертності від психологічного клімату, зумовленого матеріальною нерівністю людей. Наше несправедливе суспільство спричиняє до життя у постійному стресі, який можна вгамувати лише вдаючись до заспокійливого, яким є алкоголь. Про це засвідчує і друга основна причина смертності - хвороби органів травлення, це переважно цироз печінки. Тобто зростає кількість хвороб, пов’язаних із вживанням алкоголю і, очевидно, від недоброякісних продуктів.

Також зростає кількість самогубств чоловіків, саме безробітних. Наше суспільство нездорове і несправедливе, людям дуже важко втримати в собі життєвий стрижень.

Всі ми смертні, сподіваюся, дуже не скоро ми всі будемо старими і закінчимо свій життєвий шлях. Тому дуже важливо відтермінувати це і якнайдалі відсунути причини, від яких помирають люди. Наприклад, якби у нас вчасно виявлялися злоякісні новоутворення завдяки диспансерному обліку і періодичним оглядам, багатьох людей можна було б вилікувати. За підрахунками нашого Інституту, якби були усунуті причини, якими можна керувати, то тривалість життя чоловіків зросла б на 5 років, а жінок - на 2 роки.

Щодо народжуваності. Потрібно створювати для сім’ї умови, щоб діти не були голодні, щоб вони мали рівний доступ до освіти та працевлаштування.

Чи збільшилася кількість народжуваності із збільшення допомоги при народженні дитини?

Олена Палій: Так. Причому це був ефект снігової кулі.

З одного боку, це добре, бо збільшилася наша кількість. Але що буде, коли ці діти підуть до шкіл? Класи знову будуть по 35-40 учнів, а вже зараз немає місць у дитячих садочках. Потім ці молоді люди закінчать навчання і їх треба буде працевлаштовувати. Де знайти роботу для такої кількості дітей? А це відбудеться вже через 17-20 років.

Політичні заходи потрібно накладати на демографічні западини, а не демографічні горби. Тому що підсилюються нерівномірності вікової структури, які створюють деякі напруженості і в соціальній інфраструктурі, і в бюджеті. Політики не хочуть нас слухати, їм важлива не демографічна, а політична кон’юнктура.

За даними Держкомстату протягом місяця кількість українців скоротилася на 16 тисяч. Чи це нормальний показник?

Ірина Прибиткова: Існує такий феномен, як сезонна народжуваність і сезонна смертність. Для аналізу мають значення тільки тренди, тобто довготривалі тенденції.

Олена Палій: Українці і досі вірять в погані прикмети високосних років. У нас різко зменшується кількість шлюбів у високосний рік, в наступний рік відбувається компенсація, і відповідно народження перших дітей.

Ірина Прибиткова: До речі, збільшується кількість шлюбів у так звані магічні дати, наприклад, 07.07.07.

Старіння нації є проблемою і європейських країн з високим рівнем життя. Що там заважає народжувати?

Олена Палій: Люди хочуть жити для себе.

В Скандинавських країнах є всі умови для того, щоб жінка як мати могла себе реалізувати. В Швеції є примусові відпустки по догляду за дитиною для чоловіків. Там є дошкільне виховання, і все, щоб жінка могла сполучати кар’єру з народженням дітей. А вони не дотягують до двох дітей на одну жінку. Мігрантів вони приймають не багато, тільки для балансу. Але там ніхто не кричить, що у нас криза, давайте всі народжувати.

Ірина Прибиткова: Демографічна ситуація дійсно залежить від якості життя. Якість життя за останній рік погіршилася, погіршилося так зване соціальне почуття. Це, а також бідність і гендерна нерівність, впливає на рішення мати дитину чи не мати. Якщо людина не бачить перспективи, то почекає, коли вона з’явиться.

Разом з тим, на народжуваність впливає не тільки рівень життя, адже в країнах з високим рівнем кількість населення також зменшується. Справа в тім, що змінився історичний тип відтворення населення, відбувся демографічний перехід країн до типу народження з низькою смертністю і з низькою народжуваністю.

Наступною важливою обставиною є те, що діти перестали бути цінністю в сім’ї. Сьогодні - це модель поведінки. До речі, за нашими даними, дві третини українських батьків хотіли б мати двох дітей, трьох дітей хотіло б дуже мало, адже сьогодні для цього немає умов.