Що тепер? Сценаріїв – від «м'яких» до відверто апокаліптичних – не перерахувати, тож є сенс упорядкувати та осмислити те, що сталося
Попри всі заклики залишитися, попри екзит-поли, які ще напередодні пророкували перемогу тим, хто бажав би бути європейцями, британці винесли свій вердикт: на їхню думку, Велика Британія має вийти зі складу Євросоюзу. За вихід проголосували 51,9%, за те, щоб залишитися – 48,1%. Прем'єр-міністр Девід Кемерон уже заявив, що «рішення було прийняте й волю виборців треба поважати». Отже, ЄС втрачає 15 відсотків своїх жителів та одну із семи країн-донорів. Нині постає просте питання: що тепер?
Мало хто знає, але історія «брексітів» нараховує не одну тисячу років. Перше відокремлення Британії сталося ще 410-го роке, коли вона відокремилася від Римської імперії – до речі, це була єдина провінція, яка «пішла мирно» і ще багато часу зберігала дружні стосунки з Римом. Та й у новітній історії британці завжди довго вагалися, перш ніж приєднатися до якої-небудь європейської спілки, але легко її покидали. І завжди це супроводжувалося неабиякими струсами як для британців, так і для європейців.
От і нині: щойно стало відомо, що Британські острови «відірвалися від Європи», як курс британського фунта, скажімо, до долара США впав одразу ж на 11 центів. Європейські біржі також відреагували «землетрусом» - наприклад, німецький біржовий індекс DAX упав одразу на тисячу пунктів – такого не траплялось із сумнозвісного 2008-го року, коли розпочалася європейська фінансова криза.
У самій Британії під загрозою опинився майже мільйон робочих місць. Фахівці-економісти прогнозують величезні втрати для економічної та фінансової системи Об'єднаного королівства, а політологи вираховують можливість того, що тепер, своєю чергою, від Британії захочуть відокремитись Шотландія та Північна Ірландія, жителі яких переважною більшістю воліли б залишитись у межах Євросоюзу. Чесно кажучи, усіх сценаріїв – від «м'яких» до відверто апокаліптичних – не перерахувати, тож є сенс трохи впорядкувати та осмислити те, що сталося.
Станом на даний час зрозуміло одне: більшість британців віддала свої голоси за те, аби «острови відірвалися від континенту». Це підтвердив британський прем’єр Кемерон, недвозначно підкресливши, що це рішення буде проведено в життя. Але, як само це має статися – про це він нічого не сказав. Будуть проведені переговори з представниками ЄС, буде визначено шлях Британії «до дверей» - і тоді вже стане ясно, з якого моменту країна «технічно» більше не входитиме до складу Євросоюзу.
Референдум у Великобританії мав характер консультативного. Де-юре, його результати необов’язкові для виконання. Однак це не означає, що уряд наважиться проігнорувати думку більшості своїх громадян. Відповідно до статті 50 Лісабонського договору уряд подає заявку про вихід до Європейської Ради й починає переговори про умови виходу. Ці переговори можуть тривати до двох років. Угоду про вихід затверджує більшість членів Європейської ради і Європейський парламент.
Яких наслідків Brexit слід чекати британській економіці?
Більш ніж половина британського експорту йде до Євросоюзу, що відповідає 15% британського внутрішнього валового продукту. Імпортні ж товари, які отримує Британія, теж більш ніж на 50% завозяться з країн ЄС. Ці цифри вельми красномовно демонструють, наскільки тісно економіка Великої Британії пов'язана зі Старим континентом. Якщо буде зреалізовано «жорсткий» сценарій відокремлення – усі ці товари одразу подорожчають, оскільки на них будуть введені мита, яких наразі нема, бо ж Британія до сьогодні була частиною внутрішнього ринку ЄС, який базується на так званих «чотирьох основних свободах»: вільне пересування товарів, послуг, капіталу та персон. Brexit скасовує для жителів Британських островів усі ці чотири позиції. Тепер Лондон повинен буде укладати з європейцями нові угоди, аби убезпечити бодай частину тих переваг, які він мав у межах європейського внутрішнього ринку. І переговори про ці угоди навряд чи вдасться вести так, як це звикли робити британці – з позиції сили та переваги.
Тому експерти зауважують, що всі аналізи щодо наслідків Brexit базуються лише на припущеннях. Бо наразі зовсім незрозуміло, за яким сценарієм тепер Євросоюз та Велика Британія облаштовуватимуть своє «розлучення».
Три сценарії – від «квіточок» до «каміння з неба»
Інститут економічних досліджень імені Ляйбніца при Мюнхенському університеті (більш відомий у Європі за своїм скороченням - ifo) ще 2015-го року у своєму дослідженні змалював три базові сценарії «життя після Brexit». Слід зазначити, що вони є суто економічними та не розглядають політичних наслідків референдуму.
- «М'який» сценарій передбачає, що Велика Британія отримає статус, схожий на той, що ним користуються в ЄС Швейцарія та Норвегія, які підписали з Євросоюзом торговельні угоди. Із британської точки зору, перевагою такого варіанту є, безумовно, відсутність митниць та мит, отже – жодного подорожчання експорту та імпорту. Недолік – проблема так званих «позатарифних торговельних перешкод» - наприклад, проблеми узгодження позначок продуктів або дотримання екологічних стандартів. Якщо у Британії більш не діятимуть загальноєвропейські правила – це призведе до того, що підприємці з обох боків Ла-Маншу будуть змушені витрачати більше грошей на «підгонку» своїх експортних товарів.
- «Середній» сценарій – це якщо у Сполученого Королівства не буде окремої торговельної угоди. Це означатиме, що як британські, так і європейські підприємці повинні будуть платити мита – як наслідок, усі експортні та імпортні товари подорожчають у діапазоні від 5 до 20 відсотків.
- Найгірший варіант, який ще називають «апокаліптичним», - це якщо Велика Британія втратить усі європейські економічні привілеї – тобто, й ті, які закріплені в 38 торговельних угодах, які було укладено між Євросоюзом та іншими державами.
Загалом, дослідження інституту ifo дійшло висновку, що британці навіть у найліпшому випадку – тобто, за умови здійснення «м'якого» сценарію, зазнають вельми відчутних утрат. «Brexit призведе до збільшення цін на британський експорт та на продукти, імпортовані до Великої Британії», – говориться в дослідженні. У цифрах ці втрати виглядають так: ВВП країни скоротиться до 2030 року в діапазоні від 0,6 до 3-х відсотків.
Цікаво, що британські дослідники з так званої Think Tank Open Europe, які відомі серед колег, скоріше, євроскептичними поглядами, заперечують висновки своїх німецьких колег. На їх думку, якщо Британія вчасно укладе з Євросоюзом торговельну угоду та швидко проведе всеосяжні економічні реформи в себе вдома, то до 2030-го року її ВВП, навпаки, збільшиться на 1,6%. Щоправда, як бачимо, цей прогноз базується на двох «якщо», які можуть здійснитися, а можуть і не здійснитися.
До побачення, робота?
Інше болюче питання порушує дослідження так званого Співтовариства економічної перевірки (PwC), яке було проведено за замовленням Конфедерації британської промисловості (CBI). За його висновками, до 2020 року через Brexit Велика Британія зазнає втрат до 100 млрд фунтів (близько 129 млрд євро) у галузі промисловості – це близько 5% британського ВВП. На 79 сторінках своєї доповіді аналітики PwC пишуть про «важкий шок» та застерігають від втрати 950 тисяч робочих місць.
Так само різко були сформульовані висновки профспілок, а саме, найбільшого британського профспілкового об'єднання Trades Union Congress (TUC). Його представники пророкують «катастрофу для робітників», чиї доходи скоротяться до 2030 року на 40 фунтів на тиждень. Вони вважають, що втрати британського ВВП становитимуть до 2030 року близько 5,6%. «Цілком зрозуміло, що робочі місця будуть втрачатися – і йдеться не лише про старі робочі місця, а й про високооплачувані, висококваліфіковані та високопродуктивні», – вважає Генеральний секретар TUC Френсис О'Грейді.
Міністр фінансів Великої Британії Джордж Осборн теж не вельми радіє: за його розрахунками, уже цього року внаслідок Brexit британська економіка «схудне» аж на 6%, а до 2030 року кожна британська родина втрачатиме у середньому 4300 фунтів (5600 євро) на рік. Щоправда, є думка, що реальні наслідки для британського ринку праці неможливо вирахувати з достатньою точністю. З одного боку, багато залежить від того, скільки грошей тепер втратять підприємства, з іншого – чи буде цей ефект довготривалим. Іншими словами – чи спричинить Brexit кризу британських фінансів та британської економіки. Окрім того, знову ж таки незрозуміло, які умови виторгує тепер Британія у Євросоюзу. Загалом: що менше торговельних обмежень – то більше буде збережено робочих місць.
«Усе погано»?
Єдиним безперечним виграшем для Британії всі економісти вважають той факт, що тепер Сполучене Королівство не буде платити гроші до європейського бюджету. У 2013 році сума європейських витрат Лондона становила другу величину в Європі – 10,8 млрд євро (першість, як завжди, тримає Німеччина – 16,3 млрд євро). Але й цей факт не нівелює негативних наслідків. «Так чи інакше, а Brexit завдасть удару по британській економіці», - вважає доктор Тісс Петерсен із німецького фонду Bertelsmann Stiftung.
Як приклад, він наводить ситуацію «фінансового майданчику Лондона» - до речі, найпотужнішого у Європі. Усі імениті американські банки – Goldman Sach, JPMorgan, Morgan Stanley, Bank of America тощо – мають свої європейські штаб-квартири саме в Лондоні. Тепер вони змушені будуть переносити їх до Європи – найпевніше, до Франкфурта-на-Майні, «фінансової столиці» Німеччини. Ще ціла низка фінансових інституцій уже зараз планує своє перебазування з Лондону – через те що Британія відтепер буде відокремлена від ЄС та від європейських фінансових правил. Опитування, проведене серед британських та європейських фінансистів, засвідчило, що 33% з них мають намір перебазуватися з островів на континент.
Не менших утрат може зазнати й британський аграрний сектор. До 50% його доходів забезпечуються європейськими субвенціями. Дослідження лондонської групи Think Tank Agra Europe вважає малоймовірним, що британський уряд візьме на себе бодай часткову підтримку аграрного комплексу, аби пом'якшити втрату цих грошей. Висновок: «тільки суперефективні господарі, які входять до «верхніх» 10 відсотків британських аграріїв, зможуть вижити без європейських грошей».
Європі теж непереливки
Власне, європейцям у цій ситуації теж нема чого радіти. Звичайно, деякі моменти Brexit можуть дати підстави для радощів деяким жителям Європи. Наприклад, як уже зазначалося, робочі місця у фінансовому секторі, які «втечуть» із Лондона, «оселяться» у Франкфурті, а європейські конкуренти британських компаній зможуть пропонувати свої товари та послуги дешевше, ніж британці. Проте очікується, що британський попит на європейські товари та послуги також зменшиться – а це завдасть удару по європейським підприємцям-експортерам. Їхні товари стануть дорожчати у Британії. Утім, за студіями того ж фонду Bertelsmann Stiftung, економічні втрати для Європи будуть значно меншими, ніж для Британії: до 2030-го року загальноєвропейський ВВП може скоротитися лише від 0,1 до 0,3 відсотка (найгірша ситуація складається для Ірландії – її ВВП може скоротитися на 2,7%).
Загалом же, не слід забувати, що Сполучене Королівство – це друга за величиною економіка Євросоюзу і, як наслідок – один із найпотужніших донорів ЄС. Їх у Європи й так небагато: із 28 країн-членів спільноти донорами – тобто, такими країнами, які більше грошей сплачували до ЄС, аніж звідти отримували – до цього часу було лише сім. Тепер їх може залишитися шість. Знову ж таки, британська армія завжди була найпотужнішою в Європі й саме на неї та на французьких військових спиралися об'єднані сили Євросоюзу – так званий «Єврокорпус». Британія – одна з двох країн Європи, що мають ядерну зброю. Британська дипломатія завжди була, поряд із німецькою, провідною в Євросоюзі – недарма посаду «міністра закордонних справ ЄС» першою обійняла саме представниця Сполученого Королівства, баронеса Кетрін Ештон.
Про політичні ж утрати годі й говорити: вихід Британії значною мірою підриває довіру до Євросоюзу. Хоча слід зазначити, що представникам провідних країн ЄС – зокрема, Німеччини та Франції – можливо, відтепер буде «легше дихати» без галасливих та наполегливих британських колег, які завжди були «легкі на підйом», коли йшлося про затівання якихось суперечок та обстоювання «особливих прав» Британії в межах Євросоюзу. Виторговуючи собі дедалі нові привілеї (а британці завжди були майстрами в цьому – досить згадати відоме формулювання Маргарет Тетчер про «поверніть наші гроші!»), представники Британії завжди загрожували саме цим – виходом своєї країни з Євросоюзу (раніше – з Європейського Економічного Співтовариства). Їх задобрювали, заспокоювали, улещували – а тепер цей вихід дійсно стався. Можна більше не поступатися та не улещувати. У Європі залишилися фактично два основні «центри ваги» - Німеччина та Франція, які вже десятки років настільки тісно співпрацюють одна з одною як економічно, так і політично, що свого часу цілком офіційно було висунуто проект об'єднання цих двох країн в одну. Зрештою, саме Союз вугілля та сталі, який було засновано Німеччиною та Францією одразу після Другої світової війни, став прообразом спочатку ЄЕС, а потім – ЄС.
Щоправда, такий стан речей може довго не втриматися: у Європі стрімко «підростає» третій «центр тяжіння» - Польща, яка, спираючись на тісну співпрацю зі США та стрімкіший, порівняно з іншими країнами-новачками Євросоюзу, економічний розвиток, поступово стає лідером для країн Східної Європи. Але до того як поляки справді зможуть голосно заявити своє «не позвалям!», має пройти ще неабиякий час – принаймні, Польща повинна для цього стати країною-донором Євросоюзу.
Україні – холодно чи гаряче?
На перший погляд, українців ті європейські справи не вельми вже й чіпають. Хіба що неприємно дивитись на чисту та відверту радість росіян, які втішаються тим, що британці «самі себе поховали» (вислів одного з російських «політичних оборзєватєлєй» на ТВ) або вислуховувати тиради проросійських політиків про те, що розумні люди, мовляв, біжать із тієї Європи світ за очі, а дурні українці, навпаки, туди пхаються. Проте, деякі зміни можуть статися й в українському зовнішньополітичному житті.
Щоправда, це не ті зміни, на які розраховують росіяни, – тобто, що Євросоюз зараз почне розвалюватись, кожен буде сам за себе і про Україну забудуть, а Європа «сама приповзе» до Путіна. На таке чекати марно – зрештою, на «розвал Європи» в Росії чекають уже років зо триста – тож, чекатимуть ще триста. А от що може статися – так це більш активна роль Великої Британії в російсько-українському гібридному конфлікті. До того ж – цілком імовірно, що цю активність британці виявлятимуть саме на боці України. Не слід забувати, що Велика Британія ухвалила власні економічні санкції проти Росії внаслідок анексії Криму ще до того, як це зробив Євросоюз. Окрім того, Британія – єдина у світі країна, у якій російського президента Владіміра Путіна офіційно вважають злодієм (після того як суд визначив його як замовника вбивства Олександра Литвиненка).
Британське зовнішньополітичне відомство, «виборсавшись» із загальноєвропейського дипломатичного дискурсу, нині, як ніколи, потребує вагомих успіхів, аби ствердити власну самостійність. Тому можна уявити собі, що співпраця з Україною, спрямована на повернення Криму та захоплених російськими «настамнєтами» частин Донецької та Луганської областей, буде посилюватись – «у пику» європейцям, налаштованим, радше, на «заморожування» конфлікту. Такий прогноз узгоджується також і з тим фактом, що роль США як можливого нового посередника в мінському форматі, останнім часом також стає все вагомішою. Британцям не вперше доводиться грати в одній команді зі своїми заокеанськими родичами. Отже, може так статися, що Brexit обернеться до Росії зовсім не тими наслідками, на які вона очікує.
Коментарі — 0