Ракетні успіхи Кім Чен Ина. Нова спецоперація проти України

Чи може стаття у газеті поставити під загрозу відносини між США і Україною? Так, якщо мова іде про можливість отримання Північною Кореєю ракетних двигунів із українських підприємств.  По суті, саме із такими звинуваченнями виступило сьогодні поважне американське видання The New York Times, котре опублікувало статтю під назвою «Ракетні успіхи КНДР пов’язані із українським заводом, як стверджують слідчі». Однак ситуація далеко не така однозначна як може здатися із заголовку чи самої статті, яка ґрунтується на думці експерта.

Скріншот статті «Ракетні успіхи КНДР пов’язані із українським заводом, як стверджують слідчі»

Що ми знаємо напевне?

Із самого початку статті робиться ледь не однозначний висновок, що за успіхами у ракетних випробовуваннях КНДР стоять постачання потужних ракетних двигунів із України. При цьому у матеріалі, опублікованому у NYT відзначається, що до такого ж самого висновку начебто прийшла і американська розвідка, а не лише експерт лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) Майкл Еллеман. Далі у статті допускається, що за постачаннями двигуна РД-250 до КНДР могло стояти і російське підприємство «Енергомаш», яке власне і розробило цей двигун. Однак все ж таки аргументація приведена таким чином, що в читача виникає враження що за таким недружнім щодо США кроком стояла саме українське підприємство – не в останню чергу оскільки після 2014 року і розриву кооперативних звязків в РФ «Південмаш» перебуває у складній фінансовій ситуації. Сам Майкл Еллеман у окремому інтерв’ю для NYT висловив припущення, що все таки за постачаннями стояла Україна.

Однак якщо звернутися до оригінальної доповіді експерта IISS, то беззаперечним є лише твердження про іноземне походження двигунів, які встановлені на ракетах, випробуваних  2017 році. Майкл Еллеман у своєму дослідженні виходить із того, що КНДР буквально менше чим за рік зробила значний прогрес у розвитку нового потужного двигуна, який використовувався на ракеті середньої дальності «Хвасонг-12» і першому ступені міжконтинентальної балістичної ракети «Хвасонг-14». При цьому до цього у Пхеньяна були проблеми із двигунами для ракети середньої дальності «Мусудан» - із семи випробувань у 2016 році лише одне можна назвати успішним. При цьому в США і СРСР, які мали набагато більший науковий і технічний потенціал, зайняло набагато більше часу для переходу від успішних випробувань ракет середньої дальності до міжконтинентальних балістичних ракет. Як наслідок такий прогрес КНДР може пояснюватися лише отриманням зовні нового потужного двигуна.

Далі Майкл Еллеман нагадує, що до цього двигуни до ракет «Скад», «Нодонг» і «Мусудан» спиралися на технології, які КНДР вдалося нелегально отримати в РФ в 1990-х роках. Як наслідок і тут можна припустити пострадянське походження двигуна до ракет Хвасонг-12 і Хвасонг-14. Після того він аналізує зовнішні риси ракети і техніко-тактичні характеристики (ТТХ), що дозволило йому говорити про те, що мова йде саме про двигуни із колишнього СРСР – інші країни із розвиненими ракетними технологіями ракет із такими ТТХ не виробляють. Аналіз дозволяє говорити, що мова йде саме про двигун на основі РД-250. При цьому, на його думку, і відповідні зміни до оригінальної конструкції (перехід від двох камер згорання до однієї) могли зробити лише в Україні або РФ. За словами Майкла Ельмана, неназвані експерти котрі протягом минулого року відвідували КБ «Південне» бачили версію двигуна РД-250 із однією камерою згорання.

Із тим, що в вересні 2016-го і в березні 2017 року КНДР випробовувала саме двигун на основі РД-250 погоджується німецький експерт Норберт Брюгге і спеціалісти авторитетного видання The Bulletin of Atomic Scientists. Тому беззаперечним на сьогодні є лише той факт, що саме на основі цього двигуна КНДР здійснила такий прогрес із ракетами Хвасонг-12 і Хвасонг-14.

Питання ж звідки Пхеньян його отримав є полем для спекуляцій. Так, сам двигун міг бути модифікований на російському підприємстві «Енергомаш» там де він і був розроблений. Тому наявність на «Південмаші» модифікації із однією камерою згорання не є показовою. Та і автор сам визнає, що важко визначити звідки і коли КНДР отримала модифіковані двигуни РД-250. Ці двигуни, якими оснащувалися ракетоносії «Циклон-2» і «Циклон-3», уже не виробляються. Однак Майкл Еллеман робить припущення, що на складах в РФ можуть бути іще сотні запасних частин, якщо не цілих двигунів – адже саме росіяни проводили запуски відповідних ракетоносіїв. Як наслідок через те, що ці двигуни вже не використовуються, а отже, погано охороняються їх могли викрасти або домовитися із охороною. Згадайте, як минулого тижня в Читі на пункті прийому металобрухту вибухнула одна із трьох ракет до комплексу ППО С-200, оскільки у ній було наявне пальне. Зрозуміло, що навіть утилізацією таких ракет мають займатися спеціалізовані установи. І ця ситуація гарно фіксує стан із можливою охороною об’єктів, де зберігаються воєнні технології.

Хоча цікаво, що такі авторитетні американські експерти у сфері ракетних озброєнь як Джефрі Левіс (Мельбурнзький інститут міжнародних досліджень) і Віпін Наранг (Масачусетський технологічний інститут) ставлять під сумнів висновки про те, що за останніми успіхами КНДР стоїть саме радянський двигун РД-250.

Ніколи не говори ніколи?

Поява в авторитетному виданні статті, яка по суті дискредитує Україну може бути не просто збігом, а спробою завдати удару по позитивній динаміці українсько-американських відносин. Адже ситуація в такому разі навіть гірша, аніж під час відомого «кольчужного скандалу», коли США на початку 2000-х підозрювали Україну у постачанні Іраку радарів, котрі могли поставити під загрозу ВПС США і Великої Британії. Тепер же виходить, що Україна сприяла створенню нової загрози для США.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, про можливість постачання КНДР двигунів із України говорить так: «Нічого ніколи не можна абсолютно виключати. Але я не дуже в вірю в такі постачання (двигунів), знаючи, яка у нас система експортного контролю. Якщо щось і могло бути, то це, напевно, була якась контрабанда окремих людей, злочин окремих людей, «чорний» ринок. Пам’ятаєте, на початку 2000-х наші елементи ракет потрапили до Іранку через Росію. Це якраз було злочинною діяльністю окремих людей. Росіяни тоді заявляли про нібито постачання Україною ракет. Але насправді то були не ракети, а «болванки» від них».

Експерт наголошує, що в Україні багаторівнева система експортного контролю. «Вона починається з політичного рівня. При РНБО є міжвідомча комісія з питань військово-технічного співробітництва і експортного контролю. Керує цією комісією перший заступник Секретаря РНБО. Потім іде технічний рівень контролю – це безпосередньо Державна служба експортного контролю. Я не дуже вірю, що цю систему могли порушити», - переконаний Бардак. Тому, на його думку, мова, скоріше за все, іде про інформаційну операцію, спрямовану проти України, із метою дискредитації. І як приклад воєнний експерт наводить звинувачення російської сторони в 1998 році щодо постачання Афганістану літаків і танків, що було повною нісенітницею. А метою цієї операції за словами Бадрака було змусити Україну відмовитися від Бушерського контракту.

Колишній офіцер оперативного управління Генштабу ЗСУ, полковник запасу Олег Жданов цілком погоджується з тим, що надрукована у матеріалі NYT інформація відповідає дійсності. Але лише тому, що сьогодні наші двигуни використовуються на більшості ракет, які перебувають у РФ. «Нюанс у тому, що торговельні відносини із Північною Кореєю в обмеженому вигляді мають право здійснювати всього кілька країн, зокрема Росія і Китай. В основному ці відносини стосуються постачання продовольства до Північної Кореї. …Зараз ми повинні повідомити усі міжнародні організації, починаючи з ООН про те, що у нас узагалі ніяких торговельних відносин із Північною Кореєю немає. І потрапляння нашого ракетного двигуна до Північної Кореї могло бути здійснено тільки лише Російською Федерацією. Це ще один доказ того, що РФ постачає туди ракетне озброєння в порушення режиму контролю над нерозповсюдженням ракетного озброєння», - додає Жданов.

У свою чергу заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін заявив про те, що Майкл Еллеман в 1990-х працював в РФ, і в тому числі із спецслужбами. А тому не важко припустити в чиїх інтересах він може зараз поширювати таку інформацію.

Слід відзначити, що найоперативніше на звинувачення в статті NYT відреагував керівник РНБО Олександр Турчинов, який відзначив, що Україна чітко дотримується всіх взятих на себе зобов’язань ізконтролю за ракетними технологіями. На його думку, даний матеріал є не просто провокацією, а спробою російських спецслужб прикрити власні злочини. 

Держпідприємство «Південний машинобудівний завод» також спростувало припущення американського видання про нібито наявність у КНДР українських ракетних комплектуючих

Про це йдеться в заяві на сайті «Південмашу». «У зв'язку з публікацією The New York Times від 14 серпня «North Korea's Missile Success Is Linked to Ukrainian Plant, Investigators Say», яку масово тиражують українські ЗМІ, «Південмаш» заявляє: факти, викладені в публікації, не відповідають дійсності. Припущення авторів публікації і процитованого ними «експерта» щодо можливого зв'язку України з прогресом КНДР у розвитку ракетних технологій не мають відношення до реальності». У держпідприємстві наголосили, що ніколи раніше не мали та не мають зараз жодного стосунку до північнокорейських ракетних програм космічного або оборонного характеру. 

Єдиним серійним двигуном, який вироблявся на підприємстві за роки незалежності Україні став РД-843. Даний двигун використовується на європейському ракетоносії «Вега». Хоча слід відзначити, що підприємтво також працювало над двигуном РД-261, який створений на основі поєднання трьох двигунів РД-250. Його створювали для ракетоносія «Циклон-4», який так і не став реальністю.

Отже, на сьогодні вартим обговорення є лише той факт, що КНДР якимось чином ймовірно отримала доступ до двигуна РД-250 і відповідної технічної документації. При цьому є відповідні підстави підозрювати як РФ так і Україну. Тому для того, щоб Україна чітко могла показати свою непричетність до даної ситуації необхідне окреме розслідування, яке має на меті чітко продемонструвати відданість нашої країни принципам експортного контролю. І тим самим захистити українсько-американські відносини від загрози, яку створила одна стаття.

Микола Бєлєсков, Михайло Глуховський, «Главком»

Читайте також: 

Де взяв ракету Кім Чен Ин? Американці вийшли на слід Путіна

Україна продала Південній Кореї ескіз ракети-носія та софт для ракетного двигуна (ДОКУМЕНТ)