Великі статки науковця розсварили сестру та дружину відомого науковця
12 земельних ділянок, три житлових будинки, два з яких під Києвом, гараж у столиці… Другий рік тривають судові розбірки за це та інше майно між ріднею Анатолія Українця, ректора Національного університету харчових технологій, професора і Заслуженого діяча науки і техніки. У квітні 2020-го поважний ректор раптово помер, не доживши десять днів до ймовірного переобрання на займану посаду.
Через три місяці після смерті керівника вишу його рідна сестра Ірина Українець звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вимогою усунути від права на спадок головну спадкоємицю – дружину ексректора Ніну Українець. Остання 42 роки прожила у шлюбі зі своїм чоловіком і була засвічена в електронній декларації ректора вишу. Була здійснена спроба прибрати спадкоємця першого порядку. У результаті безпрецедентна справа дійшла до Верховного суду.
Сумнівний арешт скасував Верховний суд
«А взагалі чому ви зацікавилися цією справою? Це наші приватні стосунки з його дружиною», – такою була реакція сестри покійного ректора, коли з нею телефоном зв’язався «Главком».
Пані Ірина лише зауважила: «Вона (дружина покійного ректора Ніна Українець – «Главком) знає, чому я з нею суджуся». Потім пообіцяла перетелефонувати і пояснити свою позицію, однак цього не зробила. Тому прояснимо картину інформацією із доступних джерел. Адже історія зі спадком публічної особи, якою був ректор столичного вишу, цікава ще й тим, що головну спадкоємицю намагаються позбавити спільно нажитого подружжям майна.
суд арештував майно Анатолія Українця (фото з сайту київського вишу)" width="800" height="533" itemprop="image" />
Із судового реєстру випливає, що 22 липня 2020 року Києво-Святошинський районний суд прийняв позовну заяву Ірини Українець проти дружини колишнього ректора Ніни. Окремо сестра покійного подала заяву про забезпечення позову, в якій просила арештувати майже все майно Анатолія Українця. Окремо позивачка наполягала, щоб суд заборонив приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Валерії Тюріній оформляти право на спадщину та видавати свідоцтво про право на спадщину Ніні Українець. Свої аргументи позивачка пояснила так: є достатньо великий ризик передачі майна новій особі, що може значно утруднити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист її прав.
Суд вислухав думки учасників сторін і дійшов висновків: Ірина Українець не надала доказів, які б свідчили про озвучені нею ризики. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ`я сторін, додав суд.
Що стосується питання обмеження дій нотаріуса, то суд розцінив це як втручання в діяльність, що суперечить діючому законодавству. З цих підстав Феміда відмовила в арешті майна.
Але позивачка не збиралась здаватися. Більш прихильнішим до сестри покійного ректора виявився Київський апеляційний суд, який таки арештував майно Анатолія Українця, а також київську квартиру. А вона, згідно з електронною декларацією, належить дружині покійного Ніні. На думку апеляції, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як докази Ірина Українець надала витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке належало її покійному братові. Тому суд вирішив, що цього вже достатньо і став на її бік.
Але остаточну крапку в історії з арештом поставив Верховний суд. За його твердженням, заява Ірини Українець про забезпечення позову не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення. Позивачка не надала доказів, які б вказували, що Ніна Українець вчиняє дії щодо спірного майна, які у подальшому стануть причиною неможливості виконання судового рішення у зв`язку із задоволенням позову. Тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону. Верховний суд додав, що апеляційний суд не оцінив доводів Ірини Українець, але лише послався на загальні норми процесуального права і доводи заявниці. Таким чином, арешт майна був скасований.
«Судові позови від сестри чоловіка виявилися для мене певним шоком. Ми їй пропонували майно, яке знаходиться у Бориспільському районі: дві земельні ділянки площею шість гектарів, житловий будинок із присадибною ділянкою. Хотіли мирно розійтися. Але вона вперлася і заявила адвокатам, що їй потрібно все», – так описує конфілкт у коментарі «Главкому» Ніна Українець.
Крім цього, дружина покійного ректора зізналася, що мала іще квартиру в Керчі, де планували жити з чоловіком. Але після подій 2014 року (анексії Криму Росією – «Главком») про цю квартиру довелося забути, оскільки розуміли, що туди вже не повернуться. До речі, цього житла не було відображено в електронних деклараціях ексректора.
Наразі Києво-Святошинський райсуд продовжує розгляд справи щодо позбавлення права на спадкування дружини ексректора.
Як відмінусувати десять років шлюбу
Та претензії сестри померлого ректора на цьому не закінчилися. Торік Ірина Українець пішла до Оболонського райсуду Києва доводити, що дружина Ніна Українець насправді не дружина. Начебто вона не жила з чоловіком останніх десять років. За відомостями сестри, шлюб між Анатолієм та Ніною Українцями начебто тривав до листопада 2009 року. Вона також стверджувала, що дружина тривалий час не проживала з ексректором.
Окремо у позовній заяві було сказано, що після смерті Анатолія Українця, відкрилась спадщина, а тому Ірина Українець та Ніна Українець звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
Суддя Олександр Луценко відмовив сестрі колишнього ректора у відкритті провадження. Натомість за справу взялася інша суддя Анна Майбоженко. Вона отримала новий позов від Ірини Українець. У ньому розширені позовні вимоги: окрім наполягання на факті припинення шлюбу подружжям Українців з 2010 року, сестра покійного ректора просить суд визнати її спадкоємицею першої черги. Це означає, що у разі задоволення позову, Ірина Українець отримає можливість із другої черги спадкоємців стрибнути у першу, до якої, за цивільним законодавством, належать дружина або діти померлого глави сім’ї.
«За життя Анатолій Іванович жодного разу не давав мені натяків на розлучення. Навпаки – він казав про це навіть не думати. У шлюбі ми з ним прожили з 1978 року і до дня його смерті (12 квітня 2020 року – «Главком»). Певний проміжок часу я доглядала за своїми старенькими батьками в іншому місті, але з чоловіком продовжували тримати зв’язок, вирішували сімейні питання, пов’язані з продажом нерухомості або отриманням банківських кредитів», – наголосила дружина ексректора.
У коментарі «Главкому» перший проректор Національного університету харчових технологій Володимир Яровий розповів, що взаємини Анатолія Івановича з дружиною Ніною, були теплими. Той завжди добре про неї відгукувався. Це навіть стосувалося періоду, коли Ніна доглядала стареньку матір в іншому місті.
А ось стосунки колишнього ексректора із сестрою пан Яровий назвав складними.
«З Анатолієм Івановичем я був знайомий близько 30 років і працював його першим заступником. Про їхні стосунки з сестрою Іриною можу сказати так: він з нею не лаявся, однак близько не підпускав. Її ж претензії у суді стосовно того, що вона буцімто допомагала братові та доглядала за ним, не відповідають дійсності. Дійшло до того, що Анатолій Іванович заборонив своєму водієві пускати рідну сестру на подвір’я власного будинку у селі Стоянка Київської області, де він мешкав… У них були складні стосунки», – зауважив перший проректор.
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0