День гідності та свободи. Час звірити годинники
21 листопада українці відзначають День гідності та свободи, встановлений на честь початку двох доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013-2014 років.
День гідності та свободи фактично є наступником Дня свободи, який указом президента Віктора Ющенка в 2005 році відзначався 22 листопада. Ця дата – початок Помаранчевої революції, яку спровокувало оголошення ЦВК результатів другого туру президентських виборів. Через масові фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів Янукович випередив Ющенка. Українці тоді, вийшовши на Майдан, добилися повторних виборів.
Однак влада, встановлена в Україні на той момент, так і не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї народом. Янукович домігся реваншу, в 2010 році став президентом, а в 2011-му скасував День свободи та об’єднав його із Днем соборності, що відзначався 22 січня.
Та у листопаді 2013-го українці знову вийшли на Майдан. Рух до авторитаризму, шалена корупція, концентрація влади в руках Віктора Януковича та «сім’ї», зневажливе ставлення до прав людини, свавілля правоохоронних органів та врешті-решт зрив євроінтеграції… Перші протестні акції розпочалися мирно – із закликів не звертати з обіцяного шляху.
Та потім події розгорталися стрімко і драматично. За три місяці картинка протестів кардинально змінилася: від мирних зібрань студентства до розстрілів мітингувальників силовиками. Відстоювання власної гідності та свободи українцям вартувало життя Небесної сотні та понад 2 тисяч поранених.
Фінал другого Майдану настав у ніч з 21 на 22 лютого, коли Янукович утік з України. А Російська Федерація – «друг», «брат» та «стратегічний партнер» – почала окупацію української території.
І перша, і друга річниця після Революції гідності минули неспокійно. У 2014-му в Києві родичі героїв Небесної сотні освистали президента під час покладання ним квітів. Після цього інциденту Порошенко прийняв рішення про присвоєння загиблим звання Героїв України. У 2015-му у низці ЗМІ обговорювалася можливість початку третього Майдану. У Кривому Розі громадськість протестувала проти перемоги на місцевих виборах Юрія Вілкула. Під Адміністрацією президента з акцією стояли кримські татари – через конфлікт, що виник напередодні, між активістами громадянської блокади Криму та працівниками правоохоронних органів. У Києві правоохоронці також блокували підхід до пам’ятного хреста на алеї Небесної сотні, викликавши невдоволення громадян, які прийшли вшанувати пам'ять загиблих. А ввечері того ж дня активісти зривали запланований концерт на Майдані Незалежності, бо були обурені тим, що річницю Майдана відзначають як свято.
Відповідно до плану заходів, затвердженого урядом, сьогодні у Києві та інших населених пунктах України відбуваються меморіальні, урочисті та культурно-мистецькі заходи за участі представників органів влади, народних обранців, учасників двох революцій, воїнів АТО. Цього року порядок забезпечуватиме 18 тисяч правоохоронців: майже 15 тисяч поліцейських та 3 тисячі нацгвардійців. Очікується, що в заходах з приводу річниці Майдану візьме участь 66 тисяч осіб. У всіх регіонах України відбудеться 380 масових заходів.
Із цим днем українців сьогодні ж привітав президент.
З нагоди урочистих заходів річниці Революції гідності у «Мистецькому арсеналі», виступаючи перед українцями, Порошенко запевнив, що Україна не зверне зі свого інтеграційного курсу, що вона виконала всі вимоги щодо надання безвізового режиму. Також він назвав досягненням те, що Росію на міжнародному рівні визнали країною-агресором. «Уперше в офіційних документах ООН Росію названо тим, ким вона є насправді, – державою-окупантом, а Крим і Севастополь – тимчасово окупованими територіями», – зазначив президент, додавши, що ще раніше ПАРЄ ухвалила документ, в якому ситуація на сході характеризується як російська агресія проти суверенної держави.
Українці також вітають одне одного – поки що переважно у соцмережах.
Проте «святкувати», як зазначає в розмові з «Главкомом» філософ Сергій Дацюк, зарано. «Це пам’ятна дата, а не свято, – говорить він. – Святом цей день був би, якби революція все-таки здобула важливі досягнення і ми б ці досягнення бачили наочно. А революція, яка розпочалася в цей день, по-перше, не закінчена. По-друге, я б розглядав цей день радше як день аналізу того, що зроблено, і особливо того, що не зроблено. Це така спроба узагальнити ці речі, спланувати якісь наступні кроки і вкотре поставити питання: чи не час на третій Майдан? Завжди це треба робити 21 листопада».
День підбивати підсумки
Схожі думки висловив на своїй сторінці у Facebook лідер фракції «Самопоміч» у Київраді Сергій Гусовський. «День роздумів і підсумків. День спогадів про неймовірні почуття сили і спроможності. День суму за змарнованими можливостями. День надії і віри в майбутнє рідної країни», – зазначив він.
«Дивно сьогодні чути і читати заяви переважно учасників Майдану на сцені і у ФБ, які були з гарними зачісками, щоразу у новому модному вбранні і щось там казали зі сцени про добро і зло, тобто ні про що. Вони чомусь не захотіли сьогодні виступити на сцені Майдану перед громадянами, котрі й дали їм поки що урядувати і засідати. Понад те, у своїх заявах вони чомусь вирішили, що все завершилось, бо вони ж у владних кабінетах, а тому не на часі звітувати перед народом. Хоча насправді саме вони й дискредитували Гідність і Свободу», – висловився політолог Віталій Бала.
«Для мене сьогодні не свято. Свято – це радість і добрий настрій. Для мене – це пам'ять. Водорозділ. Після якого ми стали іншими», – зазначила колишній заступник губернатора Одеської області Зоя Казанжи.
Про рубікон і «зраду»
Про те, що для неї Майдан, написала експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко.
Днем-рубіконом називає 21 листопада «титановий Джексон» Євген Терехов, боєць АТО, який у 2015 році від УКРОПу балотувався в мери Павлограда.
«Коли три роки тому я приїхав на Майдан, там було максимум сотня-півтори людей… Ну, все, як завжди, подумав я, ті ж самі на манежі. Всім іншим абсолютно пох... Але потроху на площу почали підтягуватися й інші люди, в натовпі побільшало незнайомих облич. Хм, а раптом, може, щось і вийде?.. Того, що вийшло, ніхто з нас, звісно, не міг спрогнозувати і близько», – ділиться спогадами журналіст Мілан Леліч.
«Сьогодні тут напишуть багато зради про беззмістовні жертви та просрану революцію, про еліту, що розжиріла на війні, та збіднілий народ… Справа не в цьому. Наша революція – вона була не про зміни, хоч би як сумно це звучало. Вона була лише про шанс цих змін досягти», – висловив свою думку журналіст.
«У третю річницю Революції гідності я разом із громадськими активістами на сході. Вчора був Краматорськ, сьогодні – Сєверодонецьк. Бачу на власні очі, що Майдан залишився і він серед тих небайдужих, хто своїми вчинками творить новітню історію країни і хто не хоче відступати. Його серце зараз б’ється тут, на сході України, але хвилі мають розходитись по всій Україні. Вірю в повернення Донбасу та Криму...», – написала нардеп Ганна Гопко.
Контрреволюція?
«Ненавиджу всіх, хто сміється над Майданом. Ненавиджу також і тих, хто, прийшовши до влади, почав розграбовувати країну. Як кажуть, «панове, ви будете прокляті своїми дітьми». Рано чи пізно про це напишуть у підручниках з історії», – емоційно висловилася про річницю революції редактор журналу «Публичные люди» Наталя Влащенко.
«За три роки країні багато що вдалося зробити. Про це сьогодні докладно розкажуть, і це правильно, – зазначив нардеп Мустафа Найєм, чий пост у 2013 році, за легендою, став каталізатором для виходу людей на вулиці. – Але я б хотів нагадати, що Євромайдан ми самі називали Революцією гідності. Тому що головною вимогою тих, хто вийшов тоді, був не хліб, а гідність та справедливість. Сьогодні, читаючи звіти про те, що зроблено, у нас виникає стійке відчуття, що, звісно ж, не цього ми чекали і хотіли три роки тому».
На думку нардепа, сьогодні – найкращий день, аби «звірити годинники». «Я не впевнений, що «всіх знести» і «знову на барикади» – це те, що нам допоможе. Водночас у мене стійке відчуття, що якщо все залишити як є, на нас чекає справжня контрреволюція», – сказав він.
«Сьогодні, коли ми почнемо згадувати все, що було в цей день три роки тому, головне згадати те справжнє, що нас підняло на Майдан. Особисто мене – гідність. Я як істинна українка ніколи і нікому не дозволю стати мені на горло і забирати моє законне майбутнє, що дав мені Творець. Я і зараз будь-якої миті, не вагаючись зробила б те саме! І не вагаючись зроблю це ще раз і ще раз, відстоюючи мою країну у тих, хто краде, зраджує, шкодить, нехтує, розпродає та розвалює її», – висловилась співачка Руслана Лижичко.
Що думають «колишні»?
Не залишились осторонь від коментування подій, що відбулись три роки тому, і представники влади режиму Януковича. Деяким з них довелося тікати з країни.
Для більшості, на думку колишньої регіоналки Олени Бондаренко, це трагедія.
«Як то кажуть, не цокаючись. І як воно вам, по-новому та в Європі?» – «привітала» українців Ірина Бережна, зробивши селфі у футболці «Дебилы, б***ь».
«Не помічати катастрофи держави зараз можуть лише фігуранти електронних декларацій. У них справді свято, і його не зіпсує жодна найаргументованіша та найвитонченіша критика», – висловився з приводу річниці екс-перший віце-прем’єр Сергій Арбузов, якого розшукують українські правоохоронці.
«Маси людей, які виходили на Майдан, обдурили, обіцяючи захмарні зарплати та пенсії… В необхідний момент організатори перевороту «пожертвували» частиною «масовки»… Які з них борці з корупцією – ясно показали їхні е-декларації та численні факти зловживань», – написав на своїй сторінці екс-прем’єр-утікач Микола Азаров. Він також закликав усі опозиційні сили до об’єднання та виведення народу на боротьбу та зміну режиму.
Фоторепортаж з урочистих заходів за участі президента Петра Порошенка з нагоди Дня гідності і свободи у «Мистецькому арсеналі» дивіться за посиланням: «Хай вони у нас вчаться, як любити Європу». Фоторепортаж з урочистостей до Дня гідності та свободи».
Катерина Пешко, «Главком»
Коментарі — 0