Петро Цюрко: Держоргани по контролю за наркотиками видають ліцензії на вирощування маку і коноплі циганам!

Наплив «донецьких» на керівні посади на місцях продовжується. Останній приклад – Черкащина, де губернатором призначили донеччанина Сергія Тулуба. Його ж обрали главою обласної ПР, а заступниками по адміністрації і партосередку також стали вихідці з Донбасу. Голови КРУ й інших управлінь – також прийшлі «донецькі».

Ситуацію в Черкасах джерела «Главкома» пояснюють своєрідно – місцевим регоіналам було запропоновано самим визначитися з кандидатурою губернатора. Проте там розгорілася така запекла закулісна боротьба з виливом компромату і бруду один на одного, що в область в заслання для наведення порядку довелося відправляти Сергія Тулуба. І як би не намагався Сергій Борисович по-швидше звідти вирватися, його зобов’язали очолити місцевий осередок ПР і, використовуючи всі владні ресурси, готувати партію до місцевих виборів.

Зараз місцева партійна еліта, стримуючи образу, без зайвого галасу спостерігає за напливом чужаків. До прикладу, Петро Цюрко, один з не багатьох нардепів регіоналів від Черкащини, навіть радіє від приходу донецьких – бо вони можуть швидко «вирішувати питання в Києві» на користь Черкас. А те, що його самого звільнили з посади заступника керівника черкаських регіоналів, вважає нормальним явищем – хай покерують і покажуть результат.

Петро Цюрко став депутатом нещодавно – якраз в день парламентського «побоїща за Севастополь» і приймав присягу під акомпанемент розбивання носів і димової завіси. Корінний уманчанин вдруге сів в депутатське крісло. Нарікає, що «помаранчеві» знищили його бізнес, а 93-є місце в рейтингу 100 найбагатших кандидатів в депутати на виборах 2007 року вважає недолугою випадковістю. Він ще не встиг як слід освоїтися на новій посаді, проте вже встиг розкритикувати різкі проросійські настрої колег по партії.

Петре Івановичу, ваша депутатська присяга відбувалася в екстремальних умовах – під час «битви за Севастополь». Не було відчуття, що це прояв неповаги до вас особисто - в таких умовах змушували присягати?

Звичайно, що стати депутатом хотілося в більш урочистій ситуації, це ж присяга на вірність Україні. Але так сталося.

Вас попереджали перед засіданням, що присягати треба буде в таких обставинах. Якось готували до самозахисту?

Десь за пів години до початку засідання нам сказали, що будуть провокації. Тому мікрофон для проголошення присяги поставили в ложі для запрошених.

В перший тиждень депутатства вам в рідному Умані спалили машину. Злі язики кажуть, що це помста за голосування по флоту. Це дійсно так?

Тут політика ні до чого. По-перше, в Умані немає наскільки радикальних настроїв по флоту. Місто невелике, і всі політичні сили вміють знаходити спільну мову без паління машин. Мені, насправді, задовго до 27 квітня надходили попередження і погрози, а тому я знав, що з політикою це не пов’язане.

Ви не остання людина в Умані. Хто міг собі дозволити спалити вашу машину?

Це далеко не хулігани. В Умані я перейшов дорогу торговцям наркотиками. На жаль, ними у нас торгують, як насінням. Уявляєте, державні органи по контролю за наркотиками вже видають ліцензії на право вирощування маку і коноплі циганам! Не хочу образити жодну національність, але в нас вся ця сфера погрузла в тотальній корупції. Всі державні органи знають, хто торгує і як вирощує наркотики. То ж останнім часом багато громадян до мене зверталися, щоб якось протидіяти торговцям, бо міліція нічого не робить.

Так вплиньте якось на міністра внутрішніх, він же з вашої партії…

Ну, історія з бородою, надіюсь так і буде. Так от я сказав одному персонажу, щоб припиняв займатися цим неподобством. Ось і результат. Хай слідство тепер розбирається. Але людина, яка спалила машину, працює найманим працівником у того, хто мені погрожував.

Раніше у вас був серйозний фармацевтичний бізнес – ВАТ «Вітаміни». Логічно, що в минулому скликанні ви пішли працювати в фармацевтичний підкомітет комітету з питань охорони здоров’я. Чому зараз записалися в бюджетний комітет, змінився профіль бізнесу?

Та свій бізнес я вже давно передав. Напрямок змінив тому, що фармпідприємство – це виробництво. А комітет займався більше медициною. Мені важко було з професійними лікарями – докторами наук і академіками. Ми говорили різними мовами.

Я економіст, отримав нещодавно другу вищу економічну освіту. Тому, коли мене запитали, де б я хотів працювати, я назвав три комітети – промполітики, бюджету і охорони здоров’я, але пріоритет надавав першим. Місце було в бюджетному.

За можливості буду допомагати області у виділенні додаткових коштів для різних програм. Бо ж у нас серйозні кошти ідуть туди, де є велике лобі – Київ, Донецьк, Одеса та інші. Такі регіони, як Черкащина, тут програють. А про Умань і говорити нічого, туди кошти дуже важко заходять.

Комітет охорони здоров’я дуже специфічний. Хто б там не працював, їх звинувачують в лобіюванні інтересів своїх компаній на держзамовлення. А у вас і фармбізнес якраз

був…

Я чув різні історії, що там чиїсь бізнес інтереси з депутатів… Наше підприємство виробляло 60 найменувань ліків і вітамінів. Але будь-хто легко може перевірити чи лобіював я інтереси «Вітамінів», адже держава у нас нічого не купувала.

В 2007 році журнал «Фокус» поставив вас на 93 місце в сотні найбагатших кандидатів в депутати з річним офіційним доходом в 350 тисяч гривень. З часом просунулись в рейтингу, як оціните?

Ми над цим довго сміялися. В мене є трохи нерухомості в місті. Я займався аптечним бізнесом, але коли перший раз ішов в депутати, аптеки згорнув, а приміщення здав в оренду. При чому, зробив це офіційно – підписав договір й вказав у декларації реальні цифри. Там не такі великі кошти, але мільйонери і мільярдери просто в деклараціях нулі ставлять, тому я в рейтинг і потрапив. Як і кожна нормальна людина, я не проти бути в цьому списку, але це мене тільки смішить.

Ми згадали про той рейтинг в світлі квартирного питання. Чи будете намагатися отримати квартиру в Києві за державні кошти?

Я зараз живу в готелі «Київ», на 15 поверсі, в кімнаті на 11 квадратних метрах. Якщо б мені видали службову однокімнатну квартиру на час виконання депутатських повноважень, але, нормальну, щоб не оббивати лікті, я б не відмовився. Літом в готельному номері дуже тяжко. В минулому скликанні я влітку вночі сім потів зганяв – духота там страшна. А зимою холодно. Ось такі депутатські умови.

Поки що я заяв на отримання квартири не писав, хоча якщо буде можливість, напишу. Але не вірю в те, що скоро будуть квартири депутатам. Наскільки я знаю, вільних квартир немає і не передбачається. Грошей для відшкодування вартості квартир, принаймні на цей рік, також немає.

До речі, ходять чутки, що в Партії регіонів нові депутати ніби новобранці в армії – мають сидіти в залі й натискати кнопки, поки старші колеги відсутні. Щось подібне є, бо зі сторони видається, що дуже вже старанно відвідуєте засідання?

Мені ніхто не вказує, що я маю сидіти на місці весь час. Коли в мене є якась важлива справа для виконання депутатських повноважень, я можу відійти. Повинна ж бути дисципліна і порядок, але ніхто нікого не примушує. Партія регіонів не армія, тут дідівщини немає.

Як місцева черкаська еліта сприйняла призначення губернатором області донеччанина і вугільника Сергія Тулуба? Адже немало було і місцевих охочих до посади…

Його призначення я сприйняв позитивно. Він дуже професійний чоловік. Чисто з корисного інтересу я радий за його приїзд в Черкаси. Сергій Тулуб має дуже великі можливості – і зателефонувати в Київ кому треба «вирішити питання», і навіть Президенту. З будь-яким чиновником він може розмовляти на рівних. Якщо у нього буде можливість допомогти Черкащині, то він це зробить набагато ефективніше, ніж будь-хто з місцевих.

Те, що він вугільник і енергетик – це правда. Скажу чесно, губернаторське крісло для Тулуба занизьке. Обставини змусили його опинитися в ньому. Він розбереться в черкаських справах, головне системний підхід до розвитку області. Якщо він підбере хорошу команду, то робота піде.

Ви ж знаєте, Черкащина цікавий край – гетьманський. Тому і горе-гетьманів у нас безліч.

От, власне, в цьому справа. Багато людей хотіли цю посаду, а отримали відмову. І вони залишилися незадоволеними…

Я знаю, що в якийсь момент було 23 кандидати на посаду губернатора Черкаської області. Але хотіти – це одне, а вміти і могти працювати – це зовсім інше.

Ви були заступником в голови черкаської обласної організації Партії регіонів Віталія Бута. Він був не проти очолити область, але опинився в заступниках Шуфрича в МНС. Чи підтримували його у прагненні стати губернатором?

Я б тут вам анекдот розказав армійський. Він гарно все показує.

Іде стройовий огляд. Підходить генерал до солдата й питає: «Чому ви пішли служити в армію?». Той відповідає: «Це обов’язок кожного чоловіка». «Молодець», - каже генерал. «По-друге, тому що армія зробить мене сильнішим і мужнім, а по-третє, бо мене ніхто не питав», - закінчив солдат. Тут та ж ситуація.

Колишній керівник черкаської Партії регіонів Сергій Пачесюк розповідав (http://glavcom.ua/articles/924.html) «Главкому», що на виборах в штабі прокралися на мільйони гривень. Це вплинуло на рішення президента відправити в область сторонню людину?

Я не знаю такої інформації. В партії є контрольно-ревізійне управління, хай вони розбираються. Якщо така інформація підтвердиться, то той, хто це робив, буде у партії останній день. Це в кращому випадку.

Ви говорили про команду Сергія Тулуба. Нещодавно він нарешті призначив собі ключових заступників Сергія Рябцева і Михайла Пузяка. Вони, як і Тулуб - донецькі. Глава КРУ – теж з Донецька. Складається враження, що в Черкасах при владі не Партія регіонів, а партія донецького регіону. Вас це не бентежить?

У нас раніше були всі губернатори та заступники черкаські. Чи багато вони добра для області зробили? Візьміть всі проекти – «Золоту підкову Черкащини» чи ще щось. Попередні губернатори працювали не на Черкащину, для них вона була на другому місці. Тому переживати щодо засилля донецьких не варто. Треба судити по результатам. Наприклад, Рябцева я ще ніколи не бачив, тому судити про нього не можу. Тулуб же з ними раніше працював, йому краще знати про їх якості. Може вони такі не підйомні питання можуть вирішувати, що Черкасам і не снилося. Для нас це краще. Логічно, що Тулуб приводить свою команду.

Але ж місцеві гетьмани залишилися, і вони будуть тільки створювати проблеми зайшлим керівникам, які забрали в них корито?

Вони обурювалися, і будуть обурюватися. Треба було роботою доводити, а не інтригами, що щось можуть. А то дуже вже багато конфліктів в партійній організації у нас було, і це доходило до Києва.

Нещодавно Сергія Тулуба обрали главою обласної Партії регіонів. Когось із старих заступників залишили?

Практично нікого зі старих не залишили. Знаю, що першим заступником обрали Сергія Рябцева.

Тобто, його донецьких заступників по адміністрації призначили в керівництво партії?

Так. Я вже більше не заступник голови облорганізації партії. Але це нормально, я б не потягнув більше. В мене буде достатньо роботи в окрузі і в комітеті.

Ну от бачите, навіть в партії запанували донецькі. Має ж рано чи пізно якась контрреволюція місцевих початись?

Та ніякої контреволюції не буде. Якщо люди покажуть результат, то честь їм і хвала.

Напрошується висновок, що в області взагалі немає нормальних керівників, а треба тільки варягів запрошувати…

І я вам скажу, чому своїх немає. В багатьох людей наших є непомірні амбіції. Але ж крім цього ще треба досвід роботи і повага в суспільстві. Не хочу нікого ображати, але дехто пропрацював кілька років вчителем молодших класів, а вже хоче бути главою райадміністрації. Не можна так робити. Працювати мають професіонали. От пам’ятаю часи СРСР. Тоді, щоб стати керівником, треба було пройти всі щаблі. А зараз люди хочуть одразу область очолювати.

Щодо СРСР. Зараз Партія регіонів стає схожою на КПРС – обкоми партії зростаються з держадміністраціями і там сидять ті самі люди. Це нормально по вашому?

Багато наших чиновників тримають носа по вітру – тільки прийшла нова влада, треба вступати в іншу партію. Так ще довго буде в Україні. У нас були альтернативи керівництва партією в регіоні. Але на виконкомі ми обговорили кандидатуру Тулуба і вирішили запропонувати йому очолити партію. Сергій Борисович вислухав нас, і сказав, що подумає. Десь через місяць дав згоду.

На яку б структуру Партія регіонів не ставала схожою, я впевнений, що вона зможе підняти Україну. Хоча, чесно кажучи, є якісь моменти в її ідеології, що мені не подобаються. Не може все бути правильним. Є питання партійні, з якими я не згідний. Але якщо на політраді партії ухвалено якесь рішення, то я підкорююся більшості.

До речі, зараз ваш однопартієць Вадим Колесніченко готує новий законопроект про мови, щоб надавати російській статусу регіональної. Може дійти до того, що навіть в Черкаській області російську мову можуть проголосити регіональною. Ви особисто проголосуєте за це, якщо «політрада так ухвалить»?

Стосовно регіональних мов ще буде широка дискусія. Вона вже в партії йде, і скажу вам, дуже жорстока. Багато людей розуміють, що такий радикалізм нікому не потрібний. Ні в кого з здравомислячих людей язик не повернеться сказати, що українська мова зараз утискається у Львові, або російська в Криму. Особисто не бачу якихось утисків російськомовних. Скажу чесно, ці всі мовні питання - спекулятивні. Є державна мова – українська. На всьому іншому люди тільки піаряться, при чому з обох боків.

Але ж з такими гаслами Партія регіонів йшла на вибори…

Ми від них не відмовляємося, будемо їх захищати. Але в кожного є свої погляди. Я з багатьма колегами, які сидять біля мене в залі, не погоджуюся. Вони живуть в своїх регіонах, у них один уклад життя і традиції, а в нас інший. Це треба враховувати. До речі, пан Колесніченко мій земляк. Він родом з Умані, закінчив наш сільгоспінститут і переїхав в Крим. Бачте, так йому там добре живеться, що він став таким затятим кримчанином.