Павло Розенко: Переговори Путіна з Кличком - це чутки

Напередодні старту нового політичного сезону безперечними лідерами українського інформаційного поля є теми саміту у Вільнюсі, президентських виборів 2015 року, виборів до Київради та митної війни з Росією. І якщо деякі політичні сили, не зважаючи на період відпусток, встигли заявити про свої позиції з цих питань, то «УДАР» зберігає обережність в оцінках і заявах. Віталій Кличко лише натякнув на своє бажання висунутися у президенти, однак не приїхав на сесію нелегітимної Київради. Що ж стосується конфлікту з РФ, то він лише обмежився заявою про те, що такі кроки покликані перешкодити підписанню Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

Ці та інші теми для «Главкому» погодився розкрити народний депутат фракції «УДАР» Павло Розенко.

Віталій Кличко принаймні двічі за останній час давав зрозуміти, що планує висувати свою кандидатуру на президентських виборах 2015 року. Це його остаточне рішення?

Давайте будемо відверті: президентська виборча кампанія в Україні фактично вже стартувала. Півтора року залишилося до виборів і очевидно, що всі основні політичні сили вже починають думати, що буде у 2015-му, у якому форматі хто буде виходити, з ким. Очевидно, що «УДАР» не є винятком. Ми за останній рік стали вже одним з основних гравців на політичній мапі України. Ми вперше у своїй історії зайшли до Верховної Ради, маємо одну з найбільших фракцій, тому «УДАР» буде брати активну участь у президентських перегонах. Єдине, що залишається питання – у якому форматі? Чи маючи свого кандидата, чи підтримуючи когось іншого? Але це, безумовно, питання не сьогоднішнього дня.

Щодо заяв Віталія Кличка. Я би все-таки відштовхувався не від тих різноманітних інсинуацій в ЗМІ з посиланнями на невідомі джерела, а для розуміння позиції Віталія Кличка брав його заяву на Конгресі українців у Львові. Там дуже чітко розставлені всі акценти. Суть її полягає у тому, що, по-перше, має бути висунутий такий кандидат від опозиційних сил, який в першу чергу може перемогти Януковича. По-друге – Кличко, як один з найбільш потужних опозиційних лідерів, сьогодні, безумовно, розглядає питання висування у президенти, але остаточне рішення буде приймати за наслідками переговорного процесу. Крім того, за кандидатом у президенти має стояти не лише партійна підтримка, а і більш широка, в тому числі інститутів громадянського суспільства, громадських організацій, лідерів суспільної думки і т.д.

З іншого боку, мені дуже приємно, навіть не заважаючи на те, що я є членом команди, і у політиці з 89-го року, що ця його заява є заявою не просто політика, а державного діяча, для якого інтереси держави вже стають на перше місце, переважають над власними дрібними амбіціями. Адже сьогодні що важливо і для держави, і для кожного громадянина України? Усунути Віктора Януковича з посади президента, щоб у 2015 році країною керувала інша людина.

Як партнери по опозиції відреагували на заяви Кличка?

З партнерами по опозиції у нас йде постійний щоденний діалог. В тому числі і щодо формату участі опозиційних сил у президентській кампанії. Була висловлена спільна позиція, підписаний спільний документ про те, що щонайменше у другому турі буде зроблена ставка на єдиного кандидата від опозиції. Наша індивідуальна позиція полягає у тому, і наші очільники цю думку неодноразово висловлювали, що все-таки в інтересах України і з точки зору досягнення позитивного результату було б необхідне погодження спільного кандидата вже в першому турі президентських виборів. Такі сподівання у нас є, щоб оцей парад амбіцій, який супроводжує кожного лідера і їх команди, був подоланий шляхом праймеріз, рейтингування, вивчення суспільної думки або в інший спосіб ще до першого туру. Потрібно визначити найпотужнішого кандидата, який зможе перемогти Віктора Януковича.

Але ж ви розумієте, що, скажімо, Яценюк навряд чи так просто відмовиться від можливості поборотися за найголовніше крісло в державі. А якщо ще якимось дивом (нічого не можна виключати) у виборах візьме участь Тимошенко…

Я все-таки вірю, що в такого роду високій політиці працюють люди досвідчені, з розумінням. Зараз, безумовно, кожен хоче «засвітити» себе, засвідчити свою позицію, продемонструвати, чому він є найкращим, найперспективнішим, але я переконаний, що коли прийде «час Х» - усі ці власні амбіції відійдуть на другий план. Всі розуміють чудово, що єдиний шанс для України – це у 2015 році змінити не лише одну персоналію Віктора Януковича, а зламати через коліно оту систему монополізації політики, економіки, яка сьогодні вибудовується в державі. Що потрібно знищити отого спрута, який сьогодні охоплює з кожним днем все більше й більше усі сфери суспільного життя України. Я переконаний, що наслідком відмови від власних амбіцій стане бажання узгодити єдиного кандидата до першого туру виборів.

А Кличко буде готовий зняти свою кандидатуру на користь того самого Яценюка чи ні?

Єдине, що можу ще раз висловити впевненість у тому, що лідерам опозиційних сил вдасться знайти згоду. Але це, як я вже казав, питання не сьогоднішнього дня, переговори тривають. Не варто торпедувати зараз це питання, намагаючись знайти якісь шпаринки протиріч між опозиційними силами.

Якщо все ж говорити про новий політичний сезон, то ми повинні в першу чергу сконцентруватися на вирішенні питань, які на нас чекають восени. Це не старт виборчої кампанії, це не думка про 2015 рік. Перед нами стоять два головні завдання: саміт у Вільнюсі і спрощення візового режиму між Україною і ЄС.

Соціологія показує, що Кличко має чудові шанси перемогти на виборах мера Києва. Чому б йому не спробувати отримати для початку синицю у руці, а вже потім претендувати на журавля?

Знову-таки, ми починаємо обговорювати якісь гіпотетичні сценарії на тему того, що могло би бути, якби сталася та чи інша подія. В даному випадку чому цей сценарій гіпотетичний? Тому що ми сьогодні бачимо реальну картину: більшість у Верховній Раді і взагалі влада робить усе для того, щоб вибори у місті Києві не були призначені – ані київського міського голови, ані Київради. Бо всі сьогодні чудово розуміють, і усі рейтингування, що проводяться у Києві, показують: Попов як прийшов з рейтингом приблизно 12-15% за рахунок своєї приналежності до партії влади – ось так він і залишається. Він не може довести свою ефективність на посаді міського голови…

Швидше, навпаки.

Так, Попов навпаки своїми діями і своєю бездіяльністю показує, що таким великим містом керувати не здатен. Він не може вибратися зі свого розуміння обов’язків мера Комсомольська. Він не бачить проблем, він не хоче їх бачити, він не має діалогу з киянами, і як наслідок – кияни йому не довіряють. І Партія регіонів це бачить, а іншого кандидата в них нема. Очевидно, що для них в технологічному плані показувати поразку партії влади у столиці напередодні президентських виборів – є вкрай небезпечно. ПР і влада зокрема чітко знають, що опозиція може вчитися на своїх помилках. У нас є конкретні приклади здатності домовлятися по персоналіям – як не було важко, але це все-таки було зроблено на деяких округах під час виборів до парламенту. І ми домовимося, я переконаний, про єдиного кандидата від опозиції в місті Києві. Тому у влади немає можливості розпорошити опозицію, і влада буде робити все можливе для того, аби вибори в Києві не відбулися щонайменше до 2015 року.

Чому «УДАР» був такою малою кількістю прихильників представлений під час пікетування Київради 19 серпня? Чому не приїхав сам Кличко?

Мені здається, що це певний суб’єктивний погляд. Що стосується Києва, то кияни, думаю, бачать чітку, однозначну, послідовну позицію фракції «УДАР» щодо ситуації у столиці. Перше: ми піднімали, піднімаємо і будемо піднімати питання щодо призначення дати виборів. Друге: ми зареєстрували ініціативи, пробивали і будемо пробивати питання щодо єдиного центру керування Києвом – щоб все-таки посада міського голови була об’єднана з посадою голови Київської міської адміністрації. Щоб містом керував не призначений чиновник, а щоб Києвом керувала обрана самими киянами особа. Третє: ми маємо абсолютно чітку і ясну позицію щодо нелегітимності подальшого існування і проведення засідань Київської міської ради. Тому на всіх етапах, починаючи від коментарів і заяв і до конкретних дій щодо недопущення проведення нелегітимної сесії, наша фракція у Київраді і у фракція у парламенті відстоюють єдину позицію.

Якщо вже ми заговорили про проблеми Києва, то прокоментуйте, будь ласка, скандал із забудовою скверу на Березняках по вулиці Серафимовича. Засновником фірми-забудовника був «УДАРівець».

Партія цю ситуацію оцінює однозначно. Депутати фракції «УДАР» - в першу чергу це і депутат Київради Андрій Странніков, і народний депутат Віктор Чумак - не просто підключилися з першого дня виникнення конфліктної ситуації на Березняках. Вони були в центрі подій там. Для мене особисто ситуація є цілком зрозумілою: сьогодні жоден представник «УДАРу» не має жодного стосунку до структури, яка начебто веде незаконну забудову по вулиці Серафимовича. Десь, колись, якось – можливо. Але наскільки я розумію – з 2005 чи 2007 року всі стосунки з цією фірмою припинено.

Можливо, це була свідома провокація. Знаючи про те, що колись був зв'язок представника «УДАРу» із фірмою-забудовником, просто хтось у розпал протистояння почав активно дискредитувати нашу політичну силу.

Як ви оцінюєте митну війну з Росією? Що це – спроби зірвати підписання Угоди про асоціацію з ЄС чи підготовка до виборів 2015 року?

У цієї проблеми є кілька аспектів. Перш за все треба чітко сказати про те, що це є реакція. Реакція на те, що восени нас чекає найбільш визначальна для майбутнього України подія. Це саміт у Вільнюсі. Ми бачимо, що фактично українське суспільство вже зробило свій вибір. І все більше й більше людей, за результатами всіх соціологічних досліджень, підтримують прямування України до ЄС. Влада, бачачи це і розуміючи суспільні настрої, під тиском суспільства, під тиском опозиційних сил, які фактично є провайдерами європейських устремлінь українського народу, потроху-потроху, але намагається реалізувати цей суспільний запит.

Безумовно, Росія має свій національний інтерес, своє бачення політичних впливів на пострадянському просторі – і буде робити все, щоби Україну від цього вибору відвернути. Фактично Росія відстоює свою ідеологію.

Мені не зрозуміла реакція Азарова. Спочатку зробити вигляд, що нічого не відбувається, а потім на Кабміні звинуватити в усьому своїх же, українських виробників.

Які адекватні кроки можливі у відповідь?

Мені здається, що для того, аби Росія остаточно зрозуміла, що Україна планує європейський інтеграційний напрямок, доречно було б президентові України заявити щодо припинення участі у СНД. Адже СНД і створювався заради збереження в першу чергу економічної співпраці між колишніми республіками СРСР. А коли зараз Росія в односторонньому порядку сама ж ці економічні зв’язки руйнує, то який зміст тоді у існуванні СНД?

Проблема у цій ситуації полягає в тому, що Росія бачить неоднорідність української влади, що українська влада хитається. Вона (влада – ред.) з одного боку розказує про необхідність європейської інтеграції, з іншого – про необхідність вступу до Митного союзу. А коли є такі-от метання зі сторони в сторону – є можливість для тиску на Україну. І давайте говорити відверто: у Росії є своє лобі в Україні на найвищому державному рівні.

Кучма у свій час усе ж якось ухитрявся зі своєю багатовекторністю лавірувати, проскакуючи між краплями.

Кучма умудрявся, але так близько до Європи, як сьогодні перебуває Україна напередодні саміту, ми ще ніколи не були. І Росія чудово розуміє, що якщо вона втратить оці два-три місяці, то Україна вийде з її сфери впливу. Саме тому активізуються усі відповідні сили в Україні.

Росії є на кого тиснути. Я особисто вважаю, що фактичним представником інтересів Росії в Україні є прем’єр-міністр Микола Азаров. Він ментально там. Це чиновник колишнього Радянського Союзу, цієї системи управління. Йому зрозумілий той ринок і принципи, за якими він працює. Йому неприємні всі ці розмови про демократію, про вільний ринок, про економічну свободу і свободу взагалі. Тому ми бачимо з одного боку тиск Росії, а з іншого боку – вже неприкриту активізацію «п’ятої колони» в особі Віктора Медведчука зі своїм «Українським вибором» та Компартії України.

Але в цій ситуації, на мою думку, можна поставити пам’ятник тій людині, яка порадила Путіну зробити ставку на Медведчука. Медведчук має надвисокий антирейтинг, при тому, що в його розкрутку вкладені величезні кошти. Зі різними соціологічними даними, персональний рейтинг Медведчука не перевищує 1-1,5%. І чим більше Медведчук буде з’являтися разом з Путіним, чим більше буде розмов російської влади про те, що єдина сила, яка представляє Росію в Україні, це Віктор Медведчук – тим менше шансів на інтеграцію з Росією, на входження в Митний союз лишається.

З цієї точки зору добре, що до захисту російських інтересів підключилася КПУ. Партія, яка за півроку довела свій рейтинг з 12% до 3%. Ставка на ці дві сили абсолютно руйнує надії Росії на повернення України в сферу своїх впливів.

Ходили чутки, що Путін проводив переговори з Кличком на предмет того, щоб зробити на нього ставку під час президентських виборів. Чи правда це?

Це чутки. По-перше, «УДАР» від початку свого створення абсолютно чітко себе позиціонує і у програмі, і у риториці як про європейську партію. Для нас дуже важливі нормальні стосунки з Російською Федерацією, адже не можна отак взяти всю територію України з її жителями і перенести кудись в центр Європи, подалі від російського кордону. Акцент треба робити на встановленні нормальних двосторонніх стосунків з Росією, без намагання нав’язувати Україні будь-яких форм інтеграції чи обмеження самостійності у прийнятті рішень.

Мені здається, що нинішня стратегія Росії щодо нас побудована на якихось хибних тезах. Митний союз – це з одного боку ілюзія відновлення СРСР, а з іншого відновлення економічних зв’язків, кооперації, співпраці між колишніми братніми республіками. І от зараз Росія своєю митною війною фактично руйнує свій же принцип.

Але в нашої влади якоїсь стратегії я взагалі не бачу. Є бажання поторгуватися, але приходить час, коли під тиском громадськості і опозиції владі все-таки доведеться визначитися.