Шок, бред и провокации уходящего года

Самокритичность и признание собственных ошибок – вот те качества, которые меньше всего характерны украинским политикам. Оппозиционеры критикует власть, провластные депутаты обрушаются с критикой на оппозицию, но даже колоду в своем собственном глазу ни те, ни другие не замечают.

Мы попробовали подытожить политический уходящий ход самих политиков, чтобы дать им шанс признать свои ошибки, а потому задали три простых вопроса: главный политический шок 2012 года, самое бредовое событие и самая откровенная провокация. Суть эксперимента заключалась в том, чтобы хоть кто-то раскритиковал не сторону оппонента, а своих соратников или себя.

К примеру, регионалы могли честно сказать, что откровенным бредом 2012 года был законопроект о 15% сборе при продаже валюты физлицами. Шоком вполне могли назвать методы проведения выборов «Беркутом» в Первомайске, а провокацией – затею с поездами Хюндай или история с подписанием Владиславом Каськивым соглашения на миллиард долларов с испанским лыжным инструктором.

Оппозиционеры также могли быть искреннее. Разве ж только журналистов шокировали документы, подтверждающие, что лидеры оппозиции сливали округа Партии регионов в той же Черкасской области? Неужели только для журналистов откровенным бредом выглядело то, как Удар и Объединенная оппозиция не согласовали кандидатуры по мажоритарке, фактически отдав власти 20 депутатских мандатов?

Да и коммунистам не помешало бы признать, что избирательная кампания на антиправительственных лозунгах и голосование за нового министра Азарова также не вкладывается в рамки здравого смысла.

Получилось ли у них это? Судите сами…

{1-}

Михаил Чечетов, Партия регионов:

Наиболее шокирующим было то, что в первый день работы парламента представители «Свободы» в грязных ботинках бегали по столам. Это они делали презентацию своего политического проекта, и весь мир видел, как они демонстрировали стремление попасть в Европу. Я говорил: «если вы в следующий раз будете так демонстрировать свое стремление, то или хотя бы ботинки мойте, или разувайтесь». Когда весь запад увидел их грязные ботинки, когда они бегали по столам - я думаю, в Европу нас не пустят, потому что это действительно шокирующее.

Наибольшей провокацией считаю то, что руководство оппозиции на людях говорило, что они хотят, чтобы Юлия Тимошенко была на свободе. На самом деле они этого не хотели ни в коем случае. Они хотели, чтобы Юлия Владимировна была там, где она есть. Это мы хотим, чтобы она была на свободе, участвовала в политике. Если бы Тимошенко была здесь, то она бы умножила руководство оппозиции на ноль. Она бы всех умножила на ноль за то, что они выбросили Шкиля, за то, что вытерли ноги о полевых командиров Майдана, за то, что вытерли ноги о Стецькива, об Татьяну Чорновил. Это называется и блефом, и провокацией. Все что угодно можно сказать. Это грязь в политике и двойной стандарт, когда они хотели, чтобы Тимошенко была на свободе, а фактически делали все, чтобы она оставалась за решеткой. Когда она выйдет, она их всех на ноль умножит сразу, они поблекнут все на ее фоне.

Наибольшим бредом было то, что «Батькивщина» слила воду под «Фронт змин». Или наоборот, потому Яценюк их обыграл. Затем он полностью выкинул всю «Батькивщину», вычистил и провел всех своих. К тому же завел тех, кто еще до присяги покинули фракцию.

{2-}

Александр Голуб, КПУ:

Если говорить о шокирующем, то вряд ли можно назвать неожиданным, но все-таки шокирующим – прохождения в парламент фашистской партии «Свобода». Успех этой партии можно объяснить заинтересованностью Партии регионов провести своих партнеров в парламент. Это исключительно проект Партии регионов.

Думаю, что основным блефом можно назвать языковой закон. Он не решает тех проблем, которые должен решать. Более того, власть протягивали этот закон и собственно говоря, сама делает все, чтобы его не выполнять и сейчас дает назад. Это именно блеф нынешней власти.

Сложно выделить какую-то одну глупость или бредовый поступок. Мне кажется, их было такое количество. Можно назвать назначение Тигипко отвечать за социальные вопросы. Это был провал с самого начала. Из того же разряда назначение госпожи Натальи Королевской на министерство социальной политики. Из этой же области провал переговоров с Таможенным союзом, в результате которого Украина оказалась нигде. Также, можно отметить подписание договоров по газовому терминалу с лыжным тренером, о котором всем сегодня известно. Было очень большое количество подобных ляпов и выделить какой-то один сложно. Все они тянули Украину вниз.

{3-}

Владислав Лукьянов, Партия регионов

Конечно, шокировало проведение выборов 2012 в парламент. Здесь, безусловно, удивило несколько вещей. Все увидели, что избиратели Партии регионов подтвердили свою приверженность к ней. Было заметно, что на Западной Украине в некоторых регионах поддержка Партию регионов стала выше. Также произошла поляризация политических сил и радикализация общества. Это крайне-левые и крайне-правые националистические партии, набравшие достаточно большой процент голосов. Европу взволновал результат крайне-правых. Если футбольный чемпионат открыл для нас дорогу в Европу, то голосование осенью, когда националистические и ксенофобские силы прошли в парламент для нас эту дорого прикрыли.

Если говорить о том, что было крупнейшим политическим блефом, то есть политические силы, которые провалили доверие Майдана: Наша Украина, Блок Тимошенко. Они еще в 2007 году обвалили гривну и поставили страну на грань выживания. Сегодня они, отбросив совесть, выходят на экраны как обновленные силы.

{4-}

Геннадій Москаль, «Батьківщина»

Найбільш шокуючим в політиці цьогоріч був прихід до влади Партії регіонів за результатами виборів. Чомусь в мене було тверде переконання, що люди виявляться нацією, а вийшло так, що Україна має лише населення. Це була найшокуюча новина. Не можу розгадати цього феномену українського народу.

Найбільшою провокацією став мовний законопроект. Це була чиста політична провокація з метою підтягнення електорату півдня, сходу, Криму, Севастополя. Це був такий собі мовний терористичний акт. Але він був невдалим тому, що він не був спрямований на поляк, болгар, гагаузів, молдаван, румун, угорців. Це не був мовний закон не для всіх нацменшин, це був закон вибраний для однієї багаточисельної меншини. Це нічого не дало, нічим не помогло, але в суспільстві наробило дуже великого колоту і резонансу. В Держдумі Росії є українці. Уявіть, щоб було б, якби вони там зареєстрували закон по наданню статусу регіональної український мові чи ще більше – державної.

Якщо говорити про безглуздя, то Господи, його стільки було. Що не вчинок – то якась дурня. Найбезглуздішим і комічним є партія «Україна вперед». Як її влада штовхала, але ж вона не йшло. Гасла про зарплату в 1000 євро, пенсії - 500. Це виглядало смішно. Мабуть таки в нашого народу є мудрість, бо незважаючи на таку психологічну і інформаційну атаку населення України не зреагувало на неї. Все це було пересолено і переперчено. Те що Наталія Королевська стала міністром було б нормально, якби вона дурні не говорила і поводилася хоча б як Тігіпко. В її призначенні немає логіки.

{5-}

Олег Ляшко, позафракційний

Складно сказати, що за рік шокувало найбільше. Взагалі, шокував результат виборів. Я думав, що після двох років правління регіоналів люди порозумнішають і не будуть голосувати за Партію регіонів. Очевидно, що не порозумнішали і продовжують наступати на ті самі граблі. Це найбільший шок, що Партія регіонів виграла вибори по партійним спискам. Шокував бюджет на наступний рік тому, що фактично через нього знищується місцеве самоврядування. Знову сільські голови мають ходити з простягнутою рукою до Кабміну. Шокує також ставлення українців: терплять, терплять і терплять. Незрозуміло чому. А головне до чого і для чого. Скільки можна терпіти, якщо вже й в Африці піднялись?

Складно визначити якусь одну найбільшу провокацію. В нас що не день то провокація від влади. Думаю, найбільша провокація в тому, що Янукович запропонував і знов обрали прем’єром Миколу Азарова. Це провокація. Вона свідчить про те, що у влади дуже вузька лава запасних і вона відмовилась від реформ. Влада і на словах і на ділі показує, що їх не цікавлять реформи.

Найбезглуздіша подія - це вибори за законом про змішану систему. Наперед було очевидно, що нинішня влада буде мати більшість тільки завдяки цьому закону. Також, це висування Юлії Тимошенко в президенти завідомо знаючи, що вона не має права балотуватися в президенти як людина, яка має судимість. Українська політика – це цинізм, підступність, нещирість.

{6-}

Наталія Новак, «Удар»

Весь цей рік можна представити за аналогією тих Хюндаїв, які замерзають в снігах. Країна не змогла провести жодної реформи, не вийшло подолати корупцію, уряд не зміг зробити абсолютно нічого. Країна зупинилось в розвитку, а уряд в нашій країні є тормозом подальшого розвитку України і навіть загрозою її існування. Ще запам’яталися вибори, люди чекали змін, але влада знову обдурила людей недосконалим виборчим законодавством, яке було підлаштовано під владу.

Важко сказати, що було найбезглуздішим в українській політиці в 2012 році, оскільки було дуже багато різного безглуздя. Мабуть, це спроба погратися з мовним законом. Спроба в черговий раз його застосувати, щоби розділити суспільство.

Як найбільшу провокацію варто відзначити закон про референдум. Це намагання знову натиснути на суспільство. Влада вважає, що це принесе їй користь, а насправді навіть така ідея показує безглуздість влади. Це буде очевидно, коли намагання влади задавити суспільство врешті-решт обернеться проти неї самої.

{7-}

Олесь Доній, позафракційний

Найбільш неприємна річ публічного характеру в цьому році – це прийняття закону про мови Колесніченка-Ківалова. Це найбільш кричущий факт російського націоналізму, який сповідує Партія регіонів. Вони займаються русифікацією системно і в різних сферах. Це добре простежується. Цей закон став визначальною віхою режиму Віктора Януковича. Негативні наслідки можуть даватися в знаки ще роками. Тому, це скоріше негативна подія не року, а десятиліття.

Найбезглуздішим можна назвати закупівлю дорогущих Хюндаїв і витіснення дешевших рейсів. Відсутність випробувань Хюндаїв в зимовий період і відповідно майже щоденні поламки, замерзання людей без тепла і світла. Це все перетворилось на символ нинішнього режиму. Витратили з бюджету великі кошти для чийогось збагачення, а для народу - відсутність світла і тепла.

Найбільшим блефом вважаю те, що владі через свою агентуру в опозиційному середовищі вдалося не допустити висування сильних кандидатів по мажоритарних округах. Також відзначу відсутність узгодження між опозиційними політичними силами. Це допомогло владі перемогти по мажоритарній частині і отримати більшість у Верховні Раді. Велика частина провини в цьому лежить на партійних босах. Вони свідомо чи не свідомо зіграли на руку владі.

{8-}

Юрій Сиротюк, «Свобода»

Найбільш шокуючою новиною в українській політиці трьох років є українофобська політика влади. Україна – одна з не багатьох країн світу, де при владі знаходяться люди, які ненавидять націю, ім’я якої носить країна. Вони постійно працюють проти держави і нації. Цього року в США, Росії були вибори, в Китаї відбувається зміна влади, але там незмінно тримається курс на захист державних інтересів. Приміром повторне призначення Дмитра Табачника – це великий плювок до всіх громадян країни. Це те, що найбільше ображає, коли ті хто ненавидить країну, її незалежність, історію займають найвищі державні посади. В жодній країні світу нема того, щоб антидержавні сили, підривні і сепаратистські були при керівництві країни.

Думаю, що найбільшою політичною провокацією цього року можна знову ж таки назвати призначення Табачника. Це є уособлення знавіснілого українофобства, яке робиться на офіційному рівні. Ми маємо міністра, який чітко і не двозначно висловлює своє ставлення до українців, до історії, до героїв. Для мене і для українців – це апофеоз режиму орди, яка принижує населення, яка грабує населення. Це принижує гордість і гідність людини. Жодної реформи, жодної зміни на краще бути не може.

В Україні за рік сталося мільйон безглуздих вчинків, вони по різному зав’язані, але для мене Хюндаї Бориса Колеснікова щось особливе. Я не знаю як це назвати: безглуздям чи казнокрадством. Під закликом модернізації країни до Євро-2012 очевидно, що вся ця модернізація опинилася пшиком. Є пусті аеропорти на яких вкрадені мільярди, пусті стадіони на яких вкрадені мільярди і поломані потяги, де мерзнуть українці. Потяги імені Бориса Колеснікова – це символ всієї цієї безглуздості. Як можна хороші ідеї модернізації так бездарно спаплюжити? Все це сталось тільки тому, що люди які це роблять – для них ідея вкрасти гроші важливіша за все інше.

{9-}

Валерій Карпунцов, «Удар»

Шок - це слово досить різке. Взагалі, великою і цікавою подіє були вибори до Верховної Ради. Якби влада не надурила виборців шляхом змін до виборчої системи, то зараз настав би час політичної відповідальності. Влада отримала негативний результат на виборах і якби вони не обдурили суспільство, то все було б по-іншому. Для влади був шоком той результат, який вони отримали. Це було несподівано і влада мала надію на інший результат для себе. Думаю, виборці теж чекали на інше.

Найбільш провакативним був закон про референдум – це велика провокація. Закон про мови також. Провокацію є ті моменти, які влада вкидає для того, щоб відволікти громадян від стану економіки. А зараз влада взагалі почала гратися на тонкому льоді: провалишся або не провалишся. Це гра на емоціях громади. Те саме можна сказати і про вступ до Митного Союзу.

Безумовно безглуздими є ті реформи, які оголошувалися урядом, бо не відбулося ніякого «покращення». Це найкраща оцінка здорового глузду чи безглуздя. Зараз об’єднали міністерства – це безглуздя, таке враження, що сиділи в бані парилися і придумали ці реформи. Будь-які реформи мають спиратися на науку, на наукові розробки. А науковий потенціал України дуже сильний. На жаль, дії, які не спираються на наукові дослідження, які вигадані просто так в бані є безглуздими.

{10-}

Ірина Фаріон, «Свобода»

Найбільш резонансною подією цього року були парламентські вибори. Вони мали красивий якісний, але поганий кількісний результат. Ми звикли до того, що поняття якості і кількості мають перетікати одне в одне, але тут ми маємо дещо інший цікавий політичний феномен. Безперечно, прихід в парламент націоналістичною партії – це нова якість української суспільної свідомості.

Якщо говорити про якісь політичні провокації, то для мене найбільш обурливим за останній час було абсурдне обговорення вислову на Facebook Ігоря Мірошниченка, де він окреслив якусь пані як «жидівку». Для нас це таке ж звичне слово як «табуретка» чи «молоток». Мене страшно обурило, що з цього зробили якусь трагедію. Також відзначу ті події, які відбуваються довкола Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, зокрема здоров’я тих людей. Можна по різному ставитися до їхніх політичних переконань, їх поведінки в політиці, але те, що цим людям забирають здоров’я – це факт. Ще мене обурила поправка в Європарламенті з подачі болгарина, цього агента Москви. Сумно, що Європа демонструє такий примітивізм і йде на повідку в шовіністів Росії.

Найбезглуздішим в цьому році виглядає призначення старого уряду: це призначення Азарова, Табачника. Хоча, це й найлогічніший крок цієї політичної сили. Вони більше не здатні породити нічого нового.