Важко мені зрозуміти людей, які, пролітаючи попри мене, обов’язково зупинять і потиснуть руку так, мовби не досить слів «Сервус! Привіт!» і кивка голови. Потиснуть і летять далі, без слів. Отак – тиць – і помчав у своїх справах.
За всі роки незалежності у нас утворилася каста людей, які між собою настільки тісно переплетені, що навіть будь-хто з них, хто має благі наміри і святі почуття, не може вирватися із тих мотків, які його оточують.
Коли дехто волає, що Львів – європейське місто, а допустив таке неподобство, що не зустрів представників ЛҐБТ хлібом-сіллю, я собі згадую футбольних фанів у Великобританії...
Продовжуючи перегляд glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності (Privacy Policy) та погоджуєтеся використання файлів cookie