10 факторів, що змушують поважати Ізраїль
Ізраїль занадто своєрідна і цікава країна, аби вкотре побувавши в ній, не поділитися своїми узагальненими враженнями, а заодно - не спростувати деякі міфи, що вкорінилися у свідомість багатьох
Не претендую на абсолютну об’єктивність, просто викладаю свої спостереження і думки. Але, щоб усе виглядало переконливо, спробую систематизувати свою інформацію.
1. Почнемо з найпростішого. Держава Ізраїль одна з перших країн далекого зарубіжжя надала громадянам України статус безвізового в'їзду на свою територію. Тому на вулицях різних міст цієї країни, а також у магазинах, в офісах, на заправках, нерідко можна зустріти людей слов'янської зовнішності, які тут живуть і працюють, не відчуваючи дискримінації.
2. Ізраїль - це країна стовідсоткових патріотів, створена ідеалістами, мрійниками, прагматиками і просто трударями. Вони відродили напівзабутий іврит і зробили його своєю державною мовою. В країні існує чимало державних програм із збереження культурної спадщини в галузі історії, архітектури, музики і літератури. Дрібниця, але факт: навіть на пакетиках цукру, який подають у в кафе, розміщені фото видатних діячів країни.
3. В Ізраїлі релігійні, моральні і правові закони не роз'єднані, а пов’язані між собою, що дозволяє державі мати досить здорове і стабільне громадянське суспільство. У той же час, деякі непрості для розуміння іноземців правила, як, скажімо, отримання Гіюру (100% громадянства) та Кашруту (правил харчування згідно Тори) можуть викликати у декого подив. Але я був готовий до цього.
4. Я не бачив іншої країни, яка б так швидко розвивалася інфраструктурно, будуючи, практично в пустелі, нові міста, прокладаючи ідеальні дороги і залізничні колії, споруджуючи мости, тунелі і дорожні розв'язки. За п'ять років, що минули від попереднього мого візиту, я буквально не впізнав території, що лежить між великими містами - Тель-Авівом, Єрусалимом, Хайфою, Кармієлем. Сьогодні там або нові міста, або родючі зелені поля.
5. Я не знаю іншої країни, яка б проводила таку сприятливу економічну політику в інтересах своїх громадян. Надзвичайно низькі відсотки по кредитах на житло, автомобілі, на розвиток бізнесу створюють сприятливий економічний клімат для ділової активності. І для активного приросту населення. За моїми спостереженнями, більшість сімей тут багатодітні.
6. Ізраїль - місце святинь трьох найпотужніших релігій світу - це країна високої толерантності. Поруч із євреями тут проживає чимало арабів, які мають свою мову і культуру, свої магазини, кафе, культурні центри, але поважають єврейську державу, в якій проживають. Стосовно злочинців, які потрапили в ув'язнення за тероризм чи інші злочини, то тут вони мають можливість прямо у в'язниці заочно отримувати вищу освіту. Дивовижно!
7. Ізраїль має одну з найефективніших медичних систем. Тут успішно проводиться величезна кількість діагностичних обстежень і різноманітних успішних хірургічних операцій, що дозволяє підвищити якість життя, зокрема, похилим людям, яких у країні дуже багато.
8. Ізраїль це - земля, де людину зі зброєю зустрічаєш буквально на кожному кроці: на вулицях, у транспорті, в зонах відпочинку і особливо - у поїздах. До речі, всюди на вокзалах - військові патрулі і рамки з металошукачами. І це не дивина. А ще - ізраїльська армія відпускає своїх озброєних гвинтівками і автоматами бранців (хлопців і дівчат) додому у четвер на вихідні перед шабатом (свята субота) і всі повертаються до казарм у неділю ввечері. При цьому кількість інцидентів зі зброєю в країні мінімальна, що говорить про моральний мікроклімат у збройних силах.
9. В Ізраїлі не прийнято пишатися багатством, але тут на вулицях не зустрінеш і кричущої бідності. Мінімальна зарплата складає в доларовому еквіваленті не менше $2 000 ($1 - трохи менше 4 шекелів). При цьому бензин коштує значно дешевше, ніж в Україні. Разовий проїзд в громадському транспорті коштує 6 шекелів. Проїзний на місяць - значно дешевше. Ціни на продукти приблизно як в Україні.
10. Не існує жодних табу на будь-які теми: від біблейських канонів до проблем гомосексуалізму. Все це обговорюється на місцевому телебаченні. Але дискусії не часто виходять за рамки пристойності. Навіть якщо ваша думка не збігається із загальноприйнятною, вас вислухають. Будучи гостем на місцевому російськомовному 9 каналі в програмі «Герой дня», я відчув на собі цю особливу атмосферу.
І на закінчення зауважу, що нам є чого повчитись у цієї невеликої, але гордої і процвітаючої країни, в яку хочеться повертатися ще і ще.
Анатолій Матвійчук, для «Главкому»
Коментарі — 0