Сьогодні важко бути чесним журналістом

Журналістика, як і справжня медицина, вмирає, коли її перетворюють із місії служіння людям на спосіб особистого збагачення. Таких прикладів безліч. А от зворотніх чомусь не вистачає...

Я згадую мого друга і колегу по університету тележурналіста Вадима Бойка. У роки боротьби за Українську Незалежность він працював у телепрограмі «Гарт» на УТ-1. Багато чого важливого відбувалося тоді в державі, що не мало пройти повз нашу свідомість. Він це добре розумів. А ще мав добрий хист, азарт і нюх. Це зробило його відомим і врешті решт вивело на вищу політичну орбіту - він був обраний депутатом першої Верховної Ради Незалежної України. 

Тут би йому розслабитися і спочивати на лаврах. Але ні! - адже там, наверху, відкриваються такі «секрети»! От і докопався він до «святая святих» - як і куди виводяться гроші Компартії. Зробив про це програму. А через деякий час знайшов сховану у себе в кабінеті майстер-касету з програмою - розмагніченою. Вдруге, позбиравши залишки відзнятого чорнового матеріалу, - змонтував програму знову. Ця касета зникла... Тут би й відчути небезпеку, але це додало йому лише азарту.

І от одного дня до нього в двері подзвонили. Любязний працівник пошти залишив йому невеличку посилку. Вадим заніс її до кімнати і спробував відкрити...

Пожежники приїхали через 15 хвилин після страшного вибуху. Полумя в квартирі було таким сильним, що поплавилися бетонні перекриття. Тіло обгоріло до невпізнанності... Одним чесним журналістом на світі стало менше. На його місце став, напевно, хтось більш поміркований, а отже кількість брехні і маніпуляції нашою свідомістю відповідно збільшилась...

Сьогодні важко бути чесним журналістом. Закони професійної етики повсюдно попираються, а ідеалістів майже не лишилось. І все ж вони є. Намагаються творити цілісну і обєктивну картину світу. Заради чого? Та заради ж істини! Без не ми ніщо - тупі, слухняні, маніпульовані маріонетки в театрі Карабаса Барабаса і його вірного Дуремара.

До чого я?! А до того, що хай вам не здається занадто пафосним текст «Гімну Журналістів», особливо, другий куплет. Я знав, чому цей гімн має бути саме таким.

«Але душі і серця - вірні Правді до кінця.»

З Днем Журналіста!