У Росії два варіанти щодо України

Я думаю, що зараз всі подальші кроки Росії треба розглядати в контексті останнього американського закону про санкції. Він завдав серйозного удару в саму серцевину російського клептократичного режиму, суть якого полягала в тому, що російська верхівка - ці «сто мільярдерів», що входять до списку Forbes, одночасно державні діячі та бізнесмени - могла грабувати та акумулювати свої скарби на Заході, перш за все, у США, забезпечуючи на кілька поколінь вперед споживання на рівні вищого шару західної буржуазії.

Подібне не могло існувати без мовчазної згоди Заходу. І ось ця згода закінчилася. Чому цей закон такий серйозний - тому що, крім традиційних секторальних санкцій, які самі по собі досить болючі для російської економіки, є абсолютно образливий і принизливий для російського керівництва розділ про персональні санкції, де фінансовій розвідці США доручається протягом 180 днів зібрати всі дані про активи російської верхівки на Заході. Це досить лукава форма, тому що все це давно відомо: нічого їм збирати не потрібно, все у них є. Коли вони відповідну інформацію відкрито опублікують і заявлять, це буде автоматично означати, що вони повинні застосувати до всіх цих людей чинні закони про боротьбу з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом. Що буде дуже серйозним ударом по всій російській політичній верхівці. Це не тільки активи - це весь спосіб життя.

Зрозуміло, що це викликає досить серйозну внутрішньополітичну кризу в Росії. Майбутній президент РФ буде визначатися не на виборах 18 березня наступного року - він визначається зараз, у закулісних рішеннях цих людей, про яких йде мова в американському законі. Вони розуміють, що руйнуванням всього їх звичного існування вони зобов'язані зовнішньополітичним авантюрам Володимира Путіна, і що з цієї ситуації потрібно якось виходити. Обговорюються два варіанти. Або те, що я називаю гібридною капітуляцією - якось домовитися із Заходом щодо умов, які він буде готовий прийняти як відступ Росії (усередині країни це можна буде продати, як перемогу). Один з варіантів, що обговорюються у Росії, - як би піти з Донбасу, зберігши при цьому Крим. А інший варіант - це гібридна ескалація: підвищити ставки у конфлікті, влаштувати якісь військові провокації щодо України або тієї ж Білорусі. Знову ж таки, з метою залякати Захід, а потім змусити його піти на якусь прийнятну для Росії угоду.

Тому маневри «Захід-2017», які самі по собі й раніше викликали серйозні побоювання і в Україні, і в Білорусі, тепер стають тим більш тривожними. Це ідеальна можливість для Москви перевірити Захід такою гібридною ескалацією. Щодо України це таке очевидне оточення. А щодо Білорусі... Не секрет, що Москва давно незадоволена Олександром Григоровичем [Лукашенком] і хотіла би поставити там більш слухняну людину. Тому я не виключаю, що Москва піде на таку ескалацію. Але своєї мети вона, мені здається, не досягне. У Москві не розуміють, наскільки різко змінилося у Вашингтоні ставлення до путінської Росії. Що стосується України, то найменший крок Росії в ескалації конфлікту негайно пришвидшить рішення - воно, власне, вже підготовлене Пентагоном - про передачу Україні летальної оборонної зброї, що різко підвищить для Москви ціну подальшої агресії. У будь-якому випадку, вересень буде дуже цікавим місяцем.