Наші молитви – за білоруський народ та перемогу правди. Звернення митрополита Епіфанія

Тіло одне, але має багато членiв, усi члени одного тiла, хоч їх багато, утворюють одне тiло [...] Чи страждає один член, з ним страждають усi члени» (1 Кор 12: 12,26) – так навчає нас апостол Павло про природу Церкви, як єдиного тіла Христового.

Саме в ці дні особливо страждає білоруський народ – наші сусіди, з якими від княжих часів ми мали багато століть спільної церковної та державної історії, складаючи до 1686 р. єдину Київську Митрополію. Її неканонічна анексія Москвою мала і продовжує мати трагічні наслідки для Православ‘я у всій Східній Європі. З волі віруючого народу та за благословенням нашої спільної Матері-Церкви, Вселенського Патріархату, Українська Церква утвердилася серед автокефальних Церков-Сестер. Православна Церква Білорусі має ті ж самі підстави та право просити Матір-Церкву про Томос, коли на те буде її бажання.

Однак, незалежно від юрисдикційних питань, ми, як православні християни, складаємо єдину Церкву Христову. Тому ми, як Православна Церква України, не можемо залишатися байдужими, не співстраждати, коли майбутнє білоруського народу, незалежність держави, свобода і безпека громадян, їхні життя опинилися під загрозою.

Хочу побажати білоруському народу з Божою допомогою знайти свою власну відповідь на виклики сьогодення, захистити свої гідність та свободу, демократичне і незалежне майбутнє своєї держави. Долучаю свій голос до заяв тих численних держав, міжнародних та громадянських інституцій, хто наполегливо закликає до негайного припинення насильства, звільнення тисяч невинно затриманих та проведення конструктивного діалогу між керівництвом Білорусі та громадянським суспільством задля мирного виходу з кризи.

Наші молитви сьогодні – за білоруський народ, за перемогу правди, за зупинення насильства, за Божий захист для невинних, які страждають. Нехай Господь допоможе вам, брати і сестри, пройти ці важкі часи!

––-

«Бо, як цела адно, але мае многа чэлесаў, і ўсе чэлесы аднаго цела, хоць іх многа, складаюць адно цела [...] Таму, калі пакутуе адзін чэлес, пакутуюць разам зь ім усе чэлесы» (1 Кар. 12, 12,26) - так вучыць нас апостал Павел пра характар Царквы як адзінага цела Хрыста.

Менавіта ў гэтыя дні асабліва пакутуе беларускі народ - нашы суседзі, з якімі мы мелі шмат стагоддзяў, ящчэ з княжых часоў, агульную царкоўную i дзяржаўную гісторыю, утвараючы да 1686 года адзіную Кіеўскую Мітраполію. Яе некананічная анексія Масквой мела і працягвае мець трагічныя наступствы для праваслаўя па ўсёй Усходняй Еўропе. З волі вернікаў і з дабраславення нашай агульнай Царквы-Маці, Усяленскага Патрыярхату, Украінская Царква ўсталявалася сярод аўтакефальных Цэркваў-Сясцёр. Праваслаўная Царква Беларусі мае тыя ж падставы і тое ж права пытацца ў Царквы-Мацi пра Томас, калі на гэта будзе яе пажаданне.

Аднак, незалежна ад юрысдыкцыённых пытаняў, мы, як праваслаўныя хрысціяне, ствараем адзіную Царкву Хрыстову. Таму мы, як Праваслаўная Царква Украіны, не можам заставацца абыякавымі i не спачуваць, калі будучыня беларускага народа, незалежнасць дзяржавы, свабода і бяспека грамадзян i іх жыццё апынулiся ў небяспецы.

Хачу пажадаць беларускаму народу з Божай дапамогай знайсці ўласнага адказу на выклікі сучаснасці, абараніць сваю годнасць і свабоду, дэмакратычную і незалежную будучыню сваёй дзяржавы. Надаю свой голас да заяваў шматлікіх дзяржаў, міжнародных і грамадзянскіх інстытуцый, якія заклікаюць неадкладна спыніць гвалт, вызваліць тысячы нявінных затрыманых і правесцi канструктыўны дыялог памiж беларускiм кіраўніцтвам і грамадзянскай супольнасцю для мірнага выхаду з крызы.

Нашы малiтвы сёння - за беларускі народ, за перамогу праўды, за спыненне гвалту, за Божую абарону нявінных, якiя пакутуюць. Няхай Гасподзь дапаможа вам, браты і сёстры, перажыць гэтыя цяжкія часы!