Політика реінтгерації та діалог заради єдності – чи готова Україна?

Чим довше триває війна, чим довше мешканці Криму та ОРДЛО знаходяться під окупацією, тим важче буде долати наслідки цієї окупації після повернення туди України.

Вже кілька років журналісти, політологи, юристи запитують, а чи є у влади хоч якесь розуміння того, як боротися за наших громадян зараз, та які першочергові кроки слід здійснити для швидкого та ефективного відновлення всіх сфер життя за українським законодавством.

Нарешті, 11 січня 2021 було опубліковано проект Закону України «Про державну політику перехідного періоду», розроблений командою Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Причому, Мінреінтеграції опублікувало цей текст із закликом до всіх бажаючих надати пропозиції та рекомендації до законопроекту.

Крок, відзначимо, сміливий, адже тема чутлива. В українському інформаційному просторі здебільшого представлені дві протилежні точки зору. Перша зводиться до «бетонної стіни, і рову з крокодилами», друга до «треба почути Донбас». Саме тому, багато експертів очікувало серйозного несприйняття законопроекту, особливо від представників крайніх таборів. Але проект аж надто жорстко не критикували, однак і не хвалили. Якось буденно все відбувалося. Невже нам стало байдуже?

Для того, щоб це дізнатися, ГО «Центр розвитку людського капіталу» реалізувала проект «DIAL U – Діалог заради єдності». Експертами проекту було проведено дослідження, щоб визначити ставлення українських громадян до самої ідеї прийняття Закону України «Про державну політику перехідного періоду» та щоб зрозуміти мотиви такого ставлення.

В лютому 2021 року команда проекту провела три круглих столи в міських громадах Херсона, Житомира та Вінниці, учасниками яких стали представники органів влади та місцевого самоврядування відповідних міст, місцеві спільноти ветеранів АТО-ООС та внутрішньо переміщені особи, представники громадянського суспільства та місцеві ЗМІ. Загальна кількість учасників круглих столів становила 86 осіб. Зрозуміло, що ця цифра замала і аудиторія проекту не репрезентує все населення України. В той же час, обговорення під час круглих столів дозволило виявити певні тенденції у формуванні суспільної думки, а також цікаві ідеї, які допомогли експертам сформулювати практичні поради для Мінреінтеграції та Мінветеранів.

Перед проведенням власне обговорення, учасникам круглих столів було запропоновано пройти опитування. Підготовлена експертами проекту анкета складалась з 20 питань, присвячених засадам державної реінтеграційної політики щодо тимчасово окупованих територій, положенням проекту закону «Про державну політику перехідного періоду» та можливим способам реінтеграції ветеранів АТО/ООС в їхні громади.

Під час обговорень особливу увагу, з огляду на дискусійність та складність, було приділено таким питанням: терміни та визначення, запропоновані проектом закону, перехідне правосуддя, конвалідація, люстрація, основні заходи постконфліктного періоду, тощо.

Думки з приводу форми, а головне змісту законопроекту були дуже різними. Що й не дивно, адже до цього часу на державному рівні подібні питання не обговорювались. Учасники круглих столів ставили гострі, але актуальні питання. Що робити з громадянами, які отримали паспорти РФ (за різними даними їх від 600 до 900 тисяч)? На кого має розповсюджуватися люстрація? Як бути з документами, виданими на тимчасово окупованій території, такими, як заповіт, договір купівлі-продажу нерухомості, атестат про середню освіту, диплом, тощо? А що робити з рішеннями так званих «судів», особливо в кримінальних справах? А як пенсії сплачувати, і трудовий стаж рахувати? А що з інвалідністю?

Проект закону на багато з цих питань дає відповіді, але чи всім вони подобаються? Нижче наведемо основні висновки та результати обговорень.

Детальніше зі звітом та результатами опитування можна ознайомитись за посиланням http://bit.ly/2P6fiq1

1) Підготовка Мінреінтеграції проекту закону та ініціатива його широкого обговорення до офіційної публікації є надзвичайно важливою і повинна активно продовжуватись, оскільки дозволить уникнути частини політичних спекуляцій щодо законопроекту. При цьому, надзвичайно важливими є як вузькоспеціалізовані експертні обговорення, присвячені проблемам практичної реалізації окремих положень майбутнього закону, так і інформаційно - просвітницькі заходи для широкого кола громадян.

2) Проект Закону «Про державну політику перехідного періоду» може стати прикладом формування українського порядку денного, який демонструватиме проактивну позицію України на шляху до успішної деокупації тимчасово окупованих територій. Така проактивна позиція повинна також супроводжуватися належним інформаційним супроводом процесу прийняття закону та висвітленням практичних кроків для його застосування.

3) Обговорення питання щодо розробки єдиного законодавчого акту продемонструвало, що навіть зацікавлені громадяни не впевнені в необхідності прийняття такого закону. Більшість громадян не мають досвіду обговорення правовідносин, що мають бути врегульовані цим законом та не розуміють необхідний ступінь деталізації тих чи інших норм. Саме тому, включення суспільства в змістовне обговорення можливе лише за умови проведення широкої комунікаційної кампанії для роз’яснення основних положень законопроекту.

4) Навіть зацікавлені громадські організації та активісти не мають чіткої позиції щодо доцільності заходів, спрямованих на взаєморозуміння та примирення. В неофіційному спілкуванні учасники круглих столів зазначали, що вважають абсолютну більшість населення ОРДЛО «цивілізаційно чужими» та такими, що «Україну не чекають». Тому майбутня інформаційна кампанія має включати таргетовані повідомлення для громадян, які проживають в громадах, віддалених від зони бойових дій.

5) Статті законопроекту, присвячені конвалідації, не знайшли підтримки, окрім визнання того, що процедура видачі документів про народження, смерть, шлюб та розлучення має бути суттєво спрощена, за можливості, шляхом внесення змін до чинних законів.

6) Загалом, більшість учасників не бачить необхідності перегляду громадянства для мешканців ОРДЛО та висловлює сумніви щодо доцільності включення до законопроекту статті 62. Однак, значна частина погоджується, що вирішення питання громадянства в АР Крим має розглядатися окремо.

7) Перелік категорій осіб, що підлягають люстрації, має бути розширений в тексті запропонованого законопроекту. Люстрація має бути застосована до осіб, які в силу своїх професійних обов’язків контактували з громадянами та пропагували ідеї «русского мира». Це – вчителі, незалежно від займаної адміністративної посади, викладачі, журналісти, артисти, блогери та інші публічні особи і лідери суспільної думки, а також особи, які приймали присягу – пожежники, працівники МНС, спецзв’язку тощо.

8) В законопроекті має бути відображене положення про позбавлення всіх люстрованих осіб принаймні пасивного виборчого права, як на загальнонаціональних так і на місцевих виборах, хоча б на один виборчий цикл.

9) Загалом норми щодо вшанування пам’яті жертв збройної агресії Російської Федерації, демонтажу пам’ятників, пам’ятних дошок, знаків, встановлених окупаційними силами, створення меморіальних комплексів пам’яті жертв збройної агресії РФ, а також заходи національного діалогу схвально сприйняті учасниками обговорення. Окрім перерахованого, звучали пропозиції включення до проекту закону норм, що стосуються оздоровлення інформаційного простору деокупованих територій.

Підсумовуючи результати проекту, можна констатувати, що закон, який повинен визначити взаємодію України з окупованими територіями та громадянами, які там мешкають, а також формат та послідовність деокупації таких територій, потрібен. І потрібен, передусім, для того, щоб продемонструвати, що країна не відмовляється ні від територій, ні від людей. Таким законом Україна покаже і своїм громадянам, і міжнародним партнерам, що має стратегію деокупації і розуміє, якими будуть її перші кроки в постконфліктному періоді.

Ініціатива Мінреінтеграції щодо широкого і публічного обговорення законопроекту є надзвичайно важливою і єдино правильною. Обговорення мають продовжуватись! Причому, не лише загальні для широких верств населення, а й спеціалізовані, тематичні, адже проведене дослідження зафіксувало лише проблеми та ставлення, але не запропонувало рішення.