Починається доба синів Януковича, Азарова, Пшонки…

Вчора Партія регіонів висунула Володимира Рибака на пост спікера Верховної Ради сьомого скликання. Йому відводиться роль почесного спікера. Це статусна позиція і він має бути таким собі «патріархом». Стилістика Рибака як спікера ще формуватиметься. Вона чимось нагадуватиме керівництво Плюща за виключенням жартів і гумору притаманного Івану Степановичу. Володимир Рибак буде спокійним, дещо флегматичним.

Проте, буде одна серйозна проблема, якщо віце-спікером оберуть Калетніка, то перші тижні пленарних засідань будуть не простими для нової президії, оскільки і людина від опозиції нова буде. Всі три керівника Верховної Ради не матимуть досвіду роботи в президії. Тут можуть бути і процедурні ляпи на які будуть звертати увагу представники опозиції. Рибаку і його заступникам доведеться вчити регламент і доведеться звикати до непростої роботи в ручному режимі.

Достатньо часто Рибака як спікера буде підміняти його перший заступник.

Висування Рибака було компромісним рішенням для самої Партії регіонів. Потрібна була фігура поважна, яка у жодній з груп у самій Партії регіонів не викликала б роздратування чи якогось критичного ставлення. Рибак фігура консенсусна, яка всіх влаштовує. Але враховується, що на цю посаду потрібно було висунути людину свою, від Партії регіонів і до того ж донецького.

Чому не висували Лавриновича? Тут питання в кадровому пасьянсі. Судячи з усього для нього знайшли іншу досить важливу посаду, яка буде ключовою через два роки. Це посада керівника Центральної виборчої комісії. У президента вирішили, що в ЦВК Лавринович буде більш корисний і більш потрібним ніж у якості спікера Верховної Ради.

Може складатися враження, що парламенту тепер відводитиметься не надто значна роль, оскільки Рибак не є фігурою, яка буде грати самостійну політичну гру. Він скоріше буде провідником рішень президента і рідної партії. Таке враження, що парламент не дуже важливий і можна поставити будь-кого на місце спікера може складатися. Але насправді так не буде. Керувати нинішньою Верховною Радою буде дуже непросто. Це одна проблема з якою зіткнеться Рибак і Партія регіонів. Друга проблема, це відсутність сталої, стабільної більшості. Це ускладнить роботу Рибака як спікера і йому доведеться попотіти. Навіть, якщо будуть ставитися в Адміністрації президента зі зневагою до Верховної Ради, її не можна буде ігнорувати. Але інструментів надійного контролю над Верховною Радою у Партії регіонів поки що не вистачає. В цьому сенсі, це не просто прояв того, що будь-яка людина може керувати Радою. Тут намагання зберегти Раду під власним контролем. Можливо, Рибак буде фігурою скоріше технічною, але регіоналам доведеться шукати і формувати механізми результативних голосувань і контролю за діяльністю Ради. Не думаю, що це буде формальна посада. Почесна – так, але не формальна.

Чому обирають спікера, якому за 60 років? Тут справа не в віці, а в статусності. Але через певний час нас можуть очікувати зміни у владі. Вони пов’язані зі зміною поколінь, які відбуваються в Партії регіонів і у владних колах в цілому. Якщо Віктор Янукович залишиться керівником держави після 2015 року, можливо ще до президентських виборів або пізніше можуть початися суттєві зміни пов’язані з оновленням поколінь. Непомітно, але починається доба синів. Зростає вплив не тільки синів Януковича. З’являються нові зірки. У Азарова син став депутатом. Він буде достатньо помітною і впливовою фігурою. Мало пишуть і говорять про сина генерального прокурора, але в середовищі українського бізнесу знають, що це дуже впливова фігура.

Якщо Рибака затвердять спікером, а Азарова прем’єром то зрозуміло, що вони дійсно поважного віку, але за їх спинами є спадкоємці. Вони просто прийдуть трошки пізніше, але їх вплив вже зараз досить великий.