Зеленський і порожнеча

Якщо невдачі спонукають нас змінюватись, то успіх закладає тривкі моделі поведінки. Якщо певні алгоритми призводять до перемог, людина починає свідомо чи підсвідомо відтворювати їх знову і знову.

Зеленський зробив карколомну кар‘єру в щоу-бізнесі. Його успіх (як і успіх його проектів з «95 кварталом» на чолі) будувались на двох стовпах: 1) суперчутливий радар сценаристів, який точно вловлював суспільні настрої - те, про що «прості люди» говорили на кухнях, в громадському транспорті та в магазинах; 2) геніальне криве дзеркало, яке гіперболізувало на сцені саме ті неприглядні сторони нашого життя, які вловив радар. В репризах «95 кварталу» люди бачили саме те, що хотіли побачити, тільки професійно оформлене і відтворене - і в цьому розгадка їхнього фантастичного успіху та безпрецедентної популярності.

Але і дзеркало і радар мають одну особливість: вони не продукують сигнал - вони його лише вловлюють і відбивають. Вони не створюють нову реальність - вони лише віддзеркалюють (об’єктивно чи спотворено) та репродукують те, що є. Сам жанр пародії, в якому реалізувався Зеленський, передбачає наявність оригіналу, який можна пародіювати. Якщо в небі нема літаків, навіть найчутливіший радар мовчить. Якщо у кривому дзеркалі ніхто не відбивається, нікому не спаде на думку сміятись до сліз та плескати в долоні.

І от ця апріорна вторинність пародійного жанру наразі грає з українським президентом злий жарт. Скидається на те, що він (ще будучи актором) зміг створити спокусливу ілюзію майбутньої України, але в нього так і не з‘явилась українська мрія. Я досі не почув від Президента моєї країни ‘’I have a dream”. Не вважати ж українською мрією «державу в смартфоні»!

Ілюзія і мрія - це насправді антоніми. Ілюзія - це мара. Вона заколисує і демобілізує. Вона обіцяє і не виконує. Бо її сутність - це омана. Вона видає за дійсне те, чого насправді не існує. Ще Езоп чудово описав її сутність у своїй притчі. Вкравши м‘ясо, собака біг містком через річку, коли побачив у воді своє відображення. Йому здалось, що його образ у воді тримає в зубах більший шматок, аніж він сам. Випустивши свій шмат він кинувся в річку по більший, але відображення щезло, щойно собака торкнувся води. Поки він виліз з річки і повернувся на місток забрати своє м‘ясо, його вже склювали ворони. Цією притчею Григорій Богослов любив ілюструвати, як працює гріховна спокуса, коли погнавшись за ілюзією, ми втрачаємо щось справжнє.

Мрія - це навпаки, творче начало. Це мобілізація зусиль і готовність долати перешкоди. Це прообраз того, чого ще слід досягти, і заради чого варто терпіти і страждати. «I have a dream», - починалась одна з найвідоміших промов ХХ століття, що замінила Америку. Менше ніж за півстоліття після цієї промови США обрали першого чорношкірого президента.

«Я маю місію, одну тільки місію — боротися далі за звільнення моєї батьківщини. Я маю лише одну мету: звільнити Францію», - записав де Голль у своєму щоденнику у квітні 1941 року, коли здавалось, що ніхто і ніщо не здатні зупинити тріумфальний марш Гітлера по Європі. Через 4 роки Франція, завдяки де Голлю, була серед країн-переможців над нацизмом.

Донцов подарував українцям мрію «З нічого, зі своєї віри побудувати нову дійсність…» - і з цієї мрії народились УВО, ОУН та УПА. Мандела вірив, що «доки у вас є мрія, ніщо не завадить вам втілити її у життя, доки ви не здаєтесь» - і його довічне ув‘язнення завершилось першими вільними виборами в ПАР, Нобелівською премією миру та президенством.

Наразі схоже, що Зеленський не має мрії і тому подарував українцям лише ілюзію. Ілюзію, що відбиває наше підсвідоме бажання змінити все на краще, не змінюючись самим. Віру в доброго царя та казкового чудодія, який знає як вирвати країну зі злиднів минулого у щасливе майбутнє без «поту, сльоз, крові та гарування» її громадян. Як завершити війну, «просто припинивши стріляти». Як наповнити бюджет, «просто припинивши красти»...

Трагедія Зеленського в тому, що ставши президентом, він раптом опинився перед викликом продукування оригінального контенту, а не пародіювання чужого. Формулювати і символізувати українську мрію, а не підтримувати українську ілюзію. А в цьому йому не можуть допомогти ані надчутливий радар Шеффіра, ані криве дзеркало самого Зеленського. Бо ані дзеркало, ані радар не продукують сигнал - вони лише реагують на зовнішні подразники. А справжнє лідерство, якого так потребує Україна і якого все ще сподівається від свого Президента, точно не про ре-активність.