У путінської війни більше немає амбітних цілей

Отож, Путін публічно визнав поразку Росії на першому етапі війни з Україною. Коли твоя «спеціальна операція» проти «неіснуючої держави», що «буде тривати пару тижнів» через 7 місяців потребує оголошення мобілізації для «захисту батьківщіни» назвати це інакше як провалом не вийде.

Але відкладати мобілізацію далі було вже не можливо. Розгром окупаційних військ під Ізюмом і тяжке становище херсонського угрупування продемонстрували, що російська армія знаходиться перед загрозою військової катастрофи на горизонті 6-12 місяців.

Нестача живої сили далеко не єдина, але важлива причина такого стану речей

Часткова мобілізація не буде ефективною і швидкою. Російській армії і далі буде не вистачати моралі, якісного навчання, спроможного командування і сучасної техніки – вливання великої кількості не підготовлених демотивованих «голих» «мобіків» тільки погіршить ці проблеми.

Але й ціль цього дійства скоріше тактична: втримати фронт до кінця 2023, дати Путіну час заморозити конфлікт чи досягнути прийнятних дипломатичних домовленостей. З риторики російських спікерів пропали згадки про «денацифікацію», «демілітаризацію» та захоплення великих міст України. У путінської війни більше немає амбітних цілей. Ціль номер один – зберегти Путіна при владі.

Сам Путін в публічних комунікаціях тепер повторює, що ціллю операції є Донбас. Відтак, подальша позиція Кремля зрозуміла. Вони будуть торгуватися, щоб залишити за собою вже окуповані території Донбасу і домовитися про зняття санкцій в обмін на звільнення півдня України. Якщо ж Україна і Захід на це не підуть, Путін буде намагатися заморозити конфлікт по вже існуючій лінії зіткнення, а під час кожного чергового наступу ЗСУ істерити про використання атомної зброї для «захисту нових регіонів Росії, що приєдналися до нас під час референдумів».

Головний висновок з промови Путіна простий – Росія слабка, вона сиплеться і її треба дотискати

Проведення псевдореферендумів призведе до збільшення поставок західної зброї і посилення санкцій. Оголошення мобілізації після обіцянок Китаю та Індії швидко завершити війну до відходу від Росії її ситуативних союзників. А також дестабілізації російського суспільства, яке очікувало на веселе ТБ шоу з переможною войнушкою, а тепер має йти помирати на фронт.

Страху в Україні та на Заході більше немає. А от для Путіна і його поплічників жах тільки починається.