Національний ребрендинг України: сінгапурський досвід

Поговоримо про національний брендинг. Що воно взагалі таке? Дуже схоже з просуванням торгової марки товарів. Кожен може назвати з десяток брендів, які відомі всьому світу. Coca Cola, Apple, Microsoft, McDonalds, саме вони перші виникають у голові. З країнами все аналогічно, США, Німеччина, Китай, Франція, усі вони теж у своєму роді бренди. Загалом, що таке національний бренд? Країну-то ми не продаємо, як товар, на відміну від наших відомих брендів. Якщо коротко, то держава піклується про думку оточуючих країн щодо неї, постійно працюючи над формування цієї думки, точки зору, правильним поданням. Ця робота неперервна, бо будь-яка помилка і весь вибудований образ розсиплеться як картковий будиночок.  Держава працює над своїм унікальним брендом, як і будь-який успішний на ринку товар. Бренд - це образ, емоції, асоціації, які виникають тільки-но ми чуємо назву.  Задача не виділити стереотипи щодо нації, а змінити на краще уявлення про культуру, одяг, манери, спорт, релігію. Ці речі, між іншим, формуються десятками, а то і сотнями років. Якщо маємо хороший бренд держави це дає нам, по-перше, повагу, як іноземців, так і нас самих до своєї культури, по-друге, вплив на міжнародній арені, що звісно приводить нас до економічної вигоди. Цікавий факт, що у нас є вже сформовані стійкі асоціації щодо культури чи товарів інших країн, наприклад, коли ми говоримо про аргентинське танго, німецькі автомобілі,  британську освіту, швейцарські годинники, французьке вино, індійський чай чи навіть голландські тістечка, ми маємо яскраву картинку у голові що це, яке воно та чому найкраще. Хоча ми може ніколи в житті і не бачили Rolex та не сиділи за кермом BMW.

Прикладів успішного створення бренду країн достатньо багато і один з найяскравіших – Сінгапур. Багато з нас чули, що це не країна, а мрія. Чи так ми вважаємо завдяки якісно розробленому бренду? Надзвичайно привабливий образ маленької, але досить значної для світового суспільства держави, був створений на основі освіти, місцевої природи та прагнення до прогресу. За рахунок потенціалу та величезних успіхів освіти сінгапурські школярі займають перші місця чи не в усіх міжнародних олімпіадах з точних наук. Підручники з математики, розроблені сінгапурськими вченими, використовують в багатьох країнах світу, зокрема у США. Чимало найвідоміших бізнес-шкіл Європи та Штатів відкрили свої філіали у Сінгапурі. І звісно саме тут найбільша концентрація іноземних студентів. Ви вже пішли шукати університет в Сінгапурі для своїх дітей? У цій невеличкій країні дуже розвинена інфраструктура та інновації. Тут знаходиться один з найбільших морських портів світу та один з найкращих аеропортів світу. І важливий факт -  Сінгапур вважається найбезпечнішою країною із законослухняними мешканцями.

Як Сінгапур так зміг? Відповідь проста – національний брендинг.

По-перше, це продумана якісна стратегія. Спочатку держава об’єктивно визначила свої слабкі місця, іншими словами, негативний образ. Сінгапур - маленька країна, вона менша за наш Київ, має дуже обмежені ресурси. Наступний крок, звісно, визначити образ, який ми бажаємо показати світу. Логічно переконати світ, що Сінгапур – незалежна безпечна країна з розвиненою економікою, яка поєднує в собі індустріальні хмарочоси та неповторну природу, з різними вкраплення малайзійської, індійської, китайської культури. Країна з дуже смачною їжею, відмінними магазинами та бурхливим нічним життям.

По-друге, потрібна платформа для втілення у життя цих ідей. У Сінгапурі цією платформою стала освіта, інфраструктура і безпека. Про освіту й інфраструктуру ми згадували, а щодо безпеки люди жартівливо називають Сінгапур Fine city (гра слів з англ.  fine – «чудовий» і «штраф»). Бо тут справді є купа штрафів: за куріння в громадських місцях, за розкидання сміття, вживання продуктів харчування в транспорті та десятки інших. А от за корупцію чи продаж наркотиків присуджується смертна кара. Притому у Сінгапурі легалізована проституція, хоча лише на одній вулиці.

Але до статусу країни-мрії Сінгапур йшов із ціленаправленими діями з моменту отримання незалежності.

Після цього лише одне питання чи відомо українській владі про національний брендинг?

А як нам продати Україну?

Ви щось чули про національний брендинг? Дуже схоже з просуванням торгової марки, але замість товарів країни. Держави постійно працюють над формування свого унікального образу, вибудовують його роками. Хоча зруйнувати можна і однією необдуманою заявою.

Чудовий приклад успішного національного брендингу – Сінгапур. Маленька країна, майже без ресурсів, переконала весь свій, що вона має найрозумніших школярів, найрозвинутішу інфраструктуру і є найбезпечнішою країною. Але до такого статусу Сінгапур йшов із з моменту отримання незалежності.

Як на вашу думку потрібно розвивати український  національний бренд?