Приховане та явне. Чому Байден та Путін ведуть переговори без України

Давайте розкладемо нинішню ситуацію в Україні на частини. Безперечно, кожен українець за останній місяць думав про те, а що він робитиме, якщо буде війна. Якби напруження не було, президент не записував би жодних відеозвернень. Він бачить соціологію та реагує на неї.

Що ми бачимо? В Україні буде ускладнення економічної ситуації. Зростання ціни газу, молока. Людям буде важче жити. Якщо ми подивимося на Казахстан чи Францію, люди виходили на протести саме через економічні причини, а саме – зниження купівельної спроможності.

Зеленський це розуміє і намагається показати, що цей економічний спад не через невдалу політику української влади, а через Путіна чи Порошенка.

Нинішня українська дипломатія програє̀ – Байден та Путін ведуть переговори напряму без України. Навіть ЄС залишається трохи осторонь цього прямого діалогу. Візити Анналени Бербок, переговори у Женеві, Брюсселі – процес переговорів запущений.

Їй потрібний дешевий енергоресурс, який надає Росія. Зараз це предмет великих дискусій у Бундестазі, а також це питання порушувалося під час візитів голови німецької дипломатії до Києва та Москви. Для України це, безумовно, мінус, бо наша країна втратить близько 2 мільярдів доларів США.

НАТО не говорить про прийняття України до свого складу, навіть не називає дати надання країні ПДЧ. Перспектива членства – 15-20 років за стандартною процедурою. Єнс Столтенберг жодного разу не сказав про прийняття України до НАТО, він лише говорить про розширення форматів співпраці.

Подібним чином поводяться США. Свіжий приклад – Сирія, щодо якої західні лідери постійно повторювали, що «Асад має піти», але зрештою – сотні тисяч сирійців були вбиті або змушені залишити свою країну.

Ця сума не допоможе Україні у разі прямої воєнної агресії Росії. Просто хтось може подумати, що це є велика сума. Декілька кораблів «не першої свіжості» не є суттєвою допомогою.

Такою суттєвою допомогою могла бути локалізація американського військового виробництва в Україні. Або хоч би локалізація виробництва боєприпасів. Але цього нема. Тому цей обсяг допомоги та заяви політиків США, які подають законопроєкт щодо «НАТО+», є грою на внутрішнього споживача і як посилення своєї міжнародної позиції, у тому числі в переговорах з Путіним.

Росія залучає не лише тиск на Україну, а й свій вплив на Венесуелу, Китай. Путін постійно цим бравує, якщо ми подивимося на ці переговори ширше. Тому ризик, який ми бачимо, – це кібератаки та можлива ескалація конфлікту на тимчасово окупованих територіях на Сході України, а також біля Криму. Я вважаю, що це цілком можливо.

Але Росія продовжуватиме діяти гібридно – без відкритого вторгнення та бойових дій. Росія десятиліттями створює гібридні конфлікти як у Грузії та Молдові. Росія, за її версією, не є стороною конфлікту, а лише стороною переговорів щодо врегулювання конфліктів. Це важливо з погляду права та санкцій. Ніхто не відключає Росію від системи SWIFT. Вводяться тільки персональні санкції.

Катерина Одарченко

голова Інституту Демократії та Розвитку «PolitA»