Про наш гімн. Частина друга

Попередня жвава дискусія щодо гімну для мене має такі підсумки.

1. Категорично проти змінювати слова гімну зараз, самовільно. Гімн - пісня єднання, співати його слід всім разом однаково, а не кому як бажано.

2. Питання до змісту є не лише у мене, але у багатьох. Тому в майбутньому, коли будуть вирішені більш актуальні питання державотворення - до цієї теми будуть повертатися. Бо як бачу, моя думка - лише крапля в океані співзвучних.

3. Вважаю, що треба популяризувати духовний гімн «Боже Великий, Єдиний…», щоби він був ширше знаний в народі, зі словами. Наприклад, починати якісь заходи державним гімном, а завершувати молитвою «Боже Великий…»

4. Століттями Українська держава - це була наша національна ідея. Звідси - зміст вірша Чубинського, який став національним гімном, звідси гасло «Здобудь Українську державу або згинь у боротьбі за неї!».З 24 серпня 1991 року Українська держава - є. З усіма недоліками та проблемами, але вона є, вона здобута.Тому щоб не втратити свою державність маємо розбудовувавати цю Українську державу. Бо у пошуках ідеальної Української держави можемо розсваритися так, що згубимо Україну. Про це нам нагадує і гетьман Мазепа у своїй думі, яку наводив раніше. Отже, в нашій віковій національній ідеї «боротьба за Українську державу» повинен бути новий, відповідний сучасності ключовий акцент: розбудова держави. Не звичне сподівання на світле майбутнє, а творення можливого ліпшого вже зараз. Бо, зрештою, Українська держава - не мета життя українського народу, а засіб, інструмент для побудови його кращого життя.