Вже довгий час мене непокоїть одне доленосне питання. Ні, зовсім не те, хто буде наступним Президентом. Хто б ним не був, йому не позаздриш. Розгрібати такий бардак, який він отримає в спадок, не найприємніше зайняття. А якщо ще зважити, що в жодному реальному претенденті я не зумів розгледіти справді приємної фізіономії, то псувати собі нерви немає жодного бажання.
Здається, боротьба за трон набирає в Україні загрозливих масштабів. Повітря закипає, колінка трясуться, нерви на межі. А тут ще якісь розумники намагаються залучити і в без того сумнівні виборчі забави навіть нечисту силу. Що це їм допоможе, незрозуміло. Але повітря зіпсує стовідсотково.
В центрі Києва комуністи відновили своє «золоте теля». Тепер вони знову мають до кого приходити, кому жалітися на свої біди і кому плакатись в жилетку.
Продовжуючи перегляд glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності (Privacy Policy) та погоджуєтеся використання файлів cookie