Які шанси у росіян прорватись до Лиману

Командування військ противника продовжує перегрупування своїх сил та засобів на Донецькому, Мелітопольському та Кримському напрямках, а також їх підсилення, зокрема:

• В районі північно-східніше Авдіївки зосереджуються підрозділи 109-го стрілецького полку (сп) мобілізаційного резерву (МР) 1-го АК, які перевезли з Південної операційної зони. За всіма ознаками, противник явно збирається використати цей полк північніше Авдіївки в напрямку на Красногорівку.
• На Мелітопольському напрямку командування 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) ПівдВО вивело 1 танкову БТГр 42-ї мсд неповного складу у резерв. Судячи зі всього, протягом 2-х найближчих тижнів її поповнять ОВТ (включаючи танки та БМП) шляхом передислокації матеріальної частини через територію тимчасово окупованого п-ва Крим. Принаймні, в районі Джанкойського «хабу» фіксується 2 ешелону з танками та ББМ, із загальною кількості ОВТ – 22 одиниці.
• На Донецькому напрямку фіксується розгортання противником у складі підрозділів оабр «Кальмиус» бойових обслуг РЛС 1Л271 «Аистенок» для ведення контр-батарейної боротьби. Принаймні, протягом перших днів нового року (2-3.01.2023-го) фіксувалася налаштування противником цих засобів та випробування їх у «тестовому режимі».

Довідково: ця РЛС здатна виявляти вогневі позиції мінометів на відстані в 5 км (на такій же відстані корегувати вогонь власних вогневих засобів по траєкторії й до 15 км по вибухах), рухому техніку ця фігня засікає на відстані десь у 18-20 км.

Очікується, що противник застосує ці засоби контр-батарейної боротьби по напрямку Пески – Первомайське, а також в районі північніше Авдіївки.

***

В районі Кремінної продовжуються спроби противника «разрешить неприятную ситуацию», яка склалася для нього північно-західніше та південно – західніше самого міста. Ситуація загострилась настільки, що на ППУ (КП) 144-ї мсд та 90-ї тд прибули два командуючих ЗВА – 20-ї та 41-ї, до складу яких й входять частини та підрозділи російських військ, які зараз ведуть напружені бої в районі Кремінної.

Сенс усієї цієї ситуації полягає в тому, що західніше Кремінної противник протягом останніх тижнів минулого року намагався прорватися по напрямку на Лиман, в результаті чого західніше Кремінної між Червонопопівкою на півночі й Дібровою на півдні виник такий собі «язик» у бік Ямполівки.

В свою чергу, українські війська продовжують достатньо впевнено утримувати лісовий район та найближчі підступи західніше та північно-західніше Червонопопівки, одночасно «суттєво піджавши» противника з півдня, в районі Діброви.

Таким чином, стало зрозуміло, що будь-який військовий глянувши на мапу з такої обстановкою, дійде до цілком очевидного висновку про те, що. противнику, або треба відмовитись від намагання прорватися у бік Лиману і навіть до рубежу по р. Жеребець та відвести свої передові підрозділи у Кремінну, або якось вибити українські війська з району північно-західніше та західніше Червонопопівки і району між Дібровою та Сіверським Донцем.

Інакше, рано чи пізно українські війська відріжуть к херам цей «язик» й оточать західніше Кремінної значну частину тактичного угрупування військ противника, яке оперує в районі Кремінної.

Десь у середині грудня, ця світла і чиста як роса думка, нарешті відвідала голови російських пАлкАФодцев з числа керівників УВ «Запад» і вони, як й належить палким прихильникам «непревзайденной советской военной школы» сформолювали відповідний задум, розробили план й нарешті прийняли рішення. як, де, коли й якими силами та засобами треба досягнути бажаного.

Судячи з того, що ми спостерігали протягом останніх 3 тижнів минулого року. задум росіян полягав у наступному:

• примусити ЗСУ відійти з району північно-західніше Червонопопівки
• вийти на широкому фронті на рубіж по р. Жеребець
• повністю зайняти лісовий район між Дібровою та Сіверським Донцем, заодно вибивши українські війська з Білогоровки.

Метод яким ці планувалося досягнути також виглядав досить логічним. Спочатку, атаками по дирекції Площанка – Макіївка та Червонопопівка – Невське відкинути ЗСУ до рубежу ЗА річкою Жеребець на ділянці Макіївка – Невське. потім атаками по напрямку на Ямполівку та Терни створити умови для дій вздовж річки на південь (у бік Торського та Зарічного), а на кінцевому етапі – вдарити від Діброви у південно-західному напрямку та взяти Білогоровку. Подальше задача, очевидно. полягала у «поверненні в Лиман». Що, в поєднанні з одночасними атаками на ділянці між Серебрянкою та Соледаром повинно було в кінцевому рахунку «дещо компенсувати» осінній пройоб Ізюма та Лиману.

Але «громадье» усіх цих красиво намальованих планів рухнуло вже протягом першого тижня наступу. Макіївку взяти не вдалося, а в районі Червонопопівки взагалі стався конфуз, ЗСУ не тільки втримали свої позиції, а й сами відкинули підрозділи противника майже до самої дороги Р-66 Сватове – Кремінна, що взагалі поставило ситуацію в районі Кремінної для росіян у положення «майже без штанів».

Прорватися, а ні в Зарічне, а ні в Білогоровку, й навіть у Серебрянське лісництво противнику також не вдалося. Омріяний «рубіж оборони по р. Жеребець» також виявися надскладним завданням.

Наступ вівся силами спеціально перекинутих на цей напрямок підрозділів 41-ї ЗВА (74-ї та 55 мсбр – загалом до 4-5 БТГр). 2 тактичних групи цих бригад змогли «порадувати» своє начальство лише тим, що їм нарешті в результаті численних атак вдалося таки повністю відтіснити ЗСУ аж з усієї Червонопопівки (на південно-західні околиці якої, передові підрозділи ЗСУ вийшли трохи раніше).

В свою чергу, підрозділи 144-ї мсд зі складу 20-ї ЗВА, які повинні були прорватися на Зарічне та Торське, а також вийти з півночі на Серебрянку й таким чином сприяти «падінню Білогоровки», не тільки не виконали поставлених завдань, а були вимушені південніше Діброви відходити на Кремінну (відповідно, Білогорівка встояла також.).

Командуванню противника навіть не допомогло «посилення зусиль» шляхом вводу у бій окремих рот 76-ї та 7-ї дшд ( а ні під Дібровою, а ні під Площанкою). Більше того, тихою сапою ЗСУ з півдня підібралися до самої Діброви й створили цілком реальні умови для того самого.. «відрізання язику».

Ситуація стала загострюватися якраз за пару днів до Нового року. Не допоміг навіть шкандаль, який влаштував у Рубіжному на КП однієї з бригад 41-ї ЗВА своїм підлеглим її командуючий – генерал-лейтенант Сергій Рижков. Жбурляння канцелярського приладдя у підлеглих полковників та численні ідіоматичні вислови на їхню адресу скоріше здійснили протилежний ефект.

Вчора, наскільки я розумію російське командування на напрямку Кремінної знову прийняло рішення «попробовать еще раз». Що з того вийде покаже час, але як на мене, зараз у росіян шансів на «прорив до Лиману» ще менше ніж на початку грудня. Але нехай пробують.