Чому мовчить гарант Конституції?

Юридична новація стосовно депутатів Павла Балоги і Олександра Домбровського сама по собі уваги не заслуговує, бо вона абсурдна. На аналогічній підставі нині можна позбавити депутатських повноважень не менше 80% «мажоритарників». Та й «списочники» виглядають не краще, особливо враховуючи порушення закону під час рекламної кампанії і т.п. Все залежало б хіба від того, кому це вигідно.

Але в державі повинне бути, якщо не безумовне дотримання законів в рамках конституційних правил, то хоч би самі рамки, за межі яких переступати не можна. Я не знайомий з Павлом Балогою, колись знав Олександра Домбровського. Але як би до них не ставився, вони – народні депутати. Стосовно них треба керуватись Конституцією, її нормами, нагадаю, прямої дії.

Ніяка владна структура не має права перебирати функції парламенту, в т.ч. суди. Верховна Рада «проковтнула» неконституційне рішення Конституційного Суду стосовно реформи 2004 року, не знайшла конституційного рішення при конфлікті суб’єктивних інтересів по лінії Кучма-Ющенко-Янукович в кінці 2004 року. Це не робить честі законодавчому органу. Політична кон’юнктура не може бути вище закону. Ми свідки збиткування над правовими нормами і дивно, що освячується воно нібито грамотними юристами, при відсутності реагування з боку гаранта дотримання Конституції.

Очевидно і органи юстиції повинні дати оцінку суду і суддям, котрі беруться за справи, провадження щодо яких прямо заборонено законом.

Не треба в державі розкручувати юридичну веремію. Стихія, як правило, здебільше виходить з-під контролю. Це небезпечно.