Армію вчать повертати зброю проти своїх. Прозвучав перший постріл

Важливо. Конфлікт між Правим сектором та ВСУ. Мій висновок невтішний: армію вчать повертати зброю проти своїх. Прозвучав перший постріл.

Велика кількість коментарів армійців зводиться до однієї тези: "ми воюємо більше за ДУК, а 80% слави дістається добровольцям. Тому треба не допустити махновщини, якщо треба - розстріляємо "Правий Сектор". Тобто армія виділяє себе з українського суспільства, ізолює, формулює власні інтереси і готується їх обстоювати.

Вибачте за порівняння, але все це нагадало події зими 2013-2014 року. Тоді "Беркут" навчали повертати зброю проти того ж "Правого сектору". І тодішні дискусії щодо того, що є злочинним наказом і як його виконувати, чи не виконувати.

Про те, що цей настрій якщо і не превалюючий, то широко розповсюджений, свідчить широка географія коментуючих - переважним чином елітних бійців ЗСУ, та тверезих навколоармійських кіл. Це масові настрої в армії. Очевидно, такі настрої культивувалися деякий час і розповсюджувалися не без сприяння командування.

Висновок: ворогам вдалося вбити клин між армією та народом. Бо ДУК ПС - це добровольці, по великому рахунку озброєний самоорганізований народ. Про те, що цей розлом за кілька днів став критичним, свідчить відмова декого з волонтерів допомагати ЗСУ. Дійсно, про яку допомогу можна казати, якщо армія готова розстрілювати власний народ? Нагадаю, що за ВСУ не були помічені жодні значимі перемоги, армія здавала і здає українську землю по частинах ворогу. Це не може не завдавати удару по армійському гонору і він шукає компенсації за постійні приниження. Такою компенсацією зараз стають добровольчі озброєні підрозділи.

З іншого боку зрозуміло, що ДУК ПС не може надалі лишатися самодіяльною військовою організацією. Все ж таки для України три армії - це вже забагато (Нацгвардія, ВСУ та добровольчі формування). Також бентежить партійна приналежність тих, чи інших добровольчих підрозділів і можливість використання зброї у політичних дискусіях всередині країни. Але треба усвідомлювати, що головною причиною, з якої формувався добровольчий рух навесні 2014 року є якраз некомпетентність армії, її небоєготовність, нездатність боронити країну. Цей докір не стосується рядового складу ЗСУ і молодшого офіцерського корпусу. Наші воїни скрізь демонструють приклади героїзму і самозречення, достойні подиву і самої глибокої поваги. Проблема в некомпетентності генеральского корпусу, в неможливості організації ЗСУ за схемами СРСР, в небажанні, чи нездатності президента реформувати керування армією. За рік ми так і не отримали армію, яка могла би протистояти російській військовій машині, або завдати військам загарбника неприйнятних втрат. Наслідки відсутності реформування можуть бути страшні. Сербія вступила у 1-шу світову війну з гарно мотивованим і підготовленим рядовим складом і з некомпетентим генералітетом. Як наслідок - втрата третини чоловічого населення і ще третини - покаліченими.

На жаль, вірогідним залишається наступний виток конфлікту: в умовах постійних воєнних поразок, через втрату довіри і популярності з боку суспільства армія образитися на те, що її більше не люблять, не героїзують і ізолюється у своєрідну касту, почне диктувати свої умови суспільству аж до встновлення воєнної диктатури.