Як нам розбудувати Росію

Дякую пану Сергейцеву за велику інтелектуальну роботу.

Навіть побіжний погляд на пропозиції російського методолога ясно вказує на те, що той розробляв план не для Росії, яка насправді не має жодних матеріальних та інтелектуальних ресурсів для реалізації всього написаного, яка перебуває у тяжкому економічному та військово-політичному положенні, ідеологічному і культурному тупику, а є підказкою для України, яка стикається з екзистенційною загрозою, але при цьому, на відміну від Росії, може розраховувати на невичерпні резерви всієї світової економіки, має величезну міжнародну підтримку та авторитет.

Не виключаю, що в такий екзотичний спосіб Сергейцев пропонує Україні свої послуги щодо післявоєнного устрою Росії. Сергейцев по своїй суті найманець, йому все одно, чим займатися, він реалізує уявлення замовника.

Для політтехнолога територія колишньої Російської федерації з десятком квазі республік стане справжнім Ельдорадо

Насправді у своїй статті Сергейцев описав заходи, необхідні для майбутньої пацифікації, денацифікації і перезаснування самої Росії.

Звичайно, під іншою назвою.

Якщо відкинути відверто смішні і нереалізуємі фантазії про смертну кару для еліти, чи масовий геноцид, виправні концтабори і т.д. і т. п. – все решта – саме те, чого потребуватиме звільнена від роснацистів пост-Росія: денацифікація, децентралізація через створення маріонеткових «народних республік», тощо по списку.

Варто бути готовими, що частина російського суспільства при збереженні існуючого рівня держтерору в РФ не помітить різниці між Путіним та Зеленським: цар є цар, «какая разніца».

З одного боку це дозволить перебрати владу у Росії без зайвого спротиву громадян, з другого – українському керівництву варто навчитися опиратися спокусам неоколоніалізму та абсолютизму, репродукції царату.

Натомість Росія потребуватиме довгого перехідного періоду з поступовим насадженням демократичних механізмів, пропаганди гуманізму і інших людських цінностей, трансформації національної культури в тій частині, яка призвела до злочинів проти людяності.

Можливо, думати про це поки дещо передчасно, але тотальний характер війни підказує, що без окупації територій, що нині входять до складу Росії просто не обійтися. Тож намітити напрямок руху не завадить.