«Миємо руки і чистимо кулемети». Коронавірус і дилетанти, що гірше?

Віктор Суворов, він же Володимир Різун, – совєтський розвідник-перебіжчик, в одній зі своїх книжок згадує, що при вступі до Воєнно-дипломатичної академії винятково важливою була здатність мислити логічно і пояснювати перебіг своїх думок. І ця здатність передусім з’ясовувалася шляхом розв’язання задач на кмітливість ще при вступі до елітарної академії. Спершу простеньких, дитячих, згодом складніших. З них і починались іспити до інституції, яка готувала кадри для Головного розвідувального управління Генштабу Зборойних сил Російської Федерації. В цій організації дуже добре знали ціну логіці,  логічному мисленню. 

Як приклад, Віктор Суворов наводить простеньку логічну задачу авторства Льва Толстого, яку пропонували розв’язати майбутнім розвідниким на вступних іспитах. 

Хазяїн крамниці продає шапку. Коштує вона 10 рублів. Покупець згоден купити, але у нього лише одна купюра в 25 рублів. Хазяїн відсилає підручного хлопчика до сусіда розміняти купюру. Хлопчик приносить три купюри достоїнством 10, 10 і 5 рублів. Хазяїн віддає шапку і решту – 15 рублів. Через якийсь час приходить сусід і каже, що купюра, яку дали йому на обмін, фальшива. Хазяїн змушений повернути гроші. Питання: скільки грошей втратив хазяїн?

Ця задачка для другого класу церковно-приходської школи. З інтернету можна дізнатися, що нині її правильно можуть розв’язати тільки 30% старшокласників і лише 20% студентів вишів.

А «слуги народу»? А персонально Володимир Зеленський?

Судячи з того, що коїться в країні, для них навіть ця задачка від Льва Толстого непосильна. Тим часом життя висуває завдання набагато складніші. 

Нинішня українська владна верхівка – це переважно неосвічені, некомпетентні, розгублені люди без життєвого досвіду, без  належної психологічної підготовки. Що не крок – не туди. Мало не кожен поворот стерна державного корабля скеровує його у вир кризи й хаосу. «Вже стало очевидним, що нові обличчя без досвіду і професіоналізму не здатні забезпечити ті якісні радикальні зміни, які декларувалися» (Леонід Кравчук). 

Не маючи безпосереднього стосунку ні до медицини, ні до епідеміології, українська влада перетворилася на джерело панічних настроїв, генерує масову істерію та паніку. «Зеленський насправді виявився напрочуд прогнозованим в одному: він завжди вибирає найдурніший варіант, який найбільше б'є по ньому особисто. Що ж, його кінець буде безславним» (Богдан Буткевич). Російські спецслужби можуть відпочивати – безпорадні, хаотичні дії зе-команди призвели до того, що вітчизняні ЗМІ перемкнули увагу громадян на проблему пандемії коронавірусу, забувши про небезпеку юридичного оформлення в Мінську 25 березня російського сценарію – заперечення війни з московитами і оголошення її громадянською. 

З «Вікіпедії» можна довідатись, що «карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи на обмеження контактів інфікованої або підозрілої на інфікування особи (осіб), тварини, рослини, вантажу, товару, транспортного засобу, населеного пункту, на рівні країни або між державами, які застосовують для запобігання поширенню деяких інфекційних хвороб» .

Відтак за елементарною логікою передусім треба було б виявити хворих і підозрілих на інфікування осіб, обмежити коло їхніх контактів. А що в нас? 

Складається враження, що головною метою алярмово оголошеного в Українській державі ледь не тотального карантину є спроба приховати не лише економічний та управлінський провал зе-команди, а й замаскувати підступні дії зовнішнього й внутрішнього ворога, його агентури.  Таке враження, що Зеленський експериментує над Україною. Роман Безсмертний має рацію, коли каже, що Україна під час пандемії виглядає, як посттоталітарна держава з владою, яка хоче тоталітаризму.

З вітчизняних масмедій, наче за помахом чарівної палички (олігархічної? кремлівської? ефесбешної?), несподівано щезли згадки про більш ніж ймовірне створення в Мінську так званої Консультативної ради, що означатиме легалізацію ОРДЛО, виведення Росії з ролі агресора і перетворення її на «смотрящего» за конфліктом. Інакше кажучи, Володимир Зеленський увімкнув зелене світло на примирення з агресором. Існує небезпідставна загроза, що юридично буде зафіксовано, що російсько-українська війна – це вигадка «бандерівців», а насправді на сході України вже шіcть років точиться громадянська війна. Чи зреагує на зраду Банкової суспільство, зайняте боротьбою з коронавірусом? Не забуваймо, що в Україні близько 400 тисяч фронтовиків, які нізащо не погодяться на будь-який варіант капітуляції перед Московією чи узурпацію влади…

13 березня у програмі «Свобода слова Савіка Шустера» на телеканалі «Україна» голова Офісу президента України Андрій Єрмак продемонстрував рівень державної «логіки»,  заявивши, що до Мінська на переговори стосовно ситуації на Донбасі їздив за власною ініціативою, оскільки «протягом трьох місяців, на жаль, не відбувалося практично нічого». Мовляв, «це була мінська зустріч тристоронньої контактної групи, і я там був не як представник ТКГ, і Козак (заступник голови адміністрації президента РФ Владіміра Путіна. – О. Р.) там був не як представник ТКГ».

До появи в Мінську цього «ініціативника» там уже давно порядкує «на громадських засадах» Леонід Кучма. Саме так зазначено у розпорядженні президента України від 3 червня 2019 року про уповноваження Леоніда Кучми на участь у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях: «Л. Кучма здійснює діяльність, що передбачена цим Розпорядженням, на громадських засадах». 

І ось голова канцелярії президента, який передусім мав би наглядати за діями прессекретаря Мендель, а також контролювати працю очолювальної ним бюрократичної структури, ставить свій підпис як «приватна» (?) особа в угоді (протокол засідання ТКГ від 11 березня) з терористами з окупованних частин Донецької і Луганської областей – поруч з підписом Єрмака його посада не вказана, натомість око ріже слово  «Согласен», писане російською. Так само у невизначеній формі позначив свою причетність до скандального документу і Дмітрій Козак – посади своєї (заступник глави Адміністрації президента РФ) не зазначив, поставив підпис і резолюцію – «Согласен». Цей малорос теж «приватна» особа, що прибула до Мінська з власної ініціативи?

Хто уповноважував Єрмака ставити автограф на сумнівному документі? Є питання і до правочинності підпису Леоніда Даниловича, який у Мінську здійснює діяльність «на громадських засадах». Яка юридична  і політична ціна таких автографів?

У цій ситуації логічно постає питання щодо вчинення державної зради посадовою особою – підпис Єрмака сусідить із підписами представиків ОРДЛО Никонорової та Дейнеги, якого розшукує СБУ і на якого є постанова суду на затримання через подозру у захопленні державної влади й тероризмі. Якщо ж йдеться про безпринципну самодіяльність Андрія Єрмака, то його слід було б відправити у відставку. 

Та в Україну нагрянув коронавірус і згадки про небезпечну для держави дату – 25 березня – опинились на маргінесі зацікавлень політиків і журналістів. Лише під Офісом президента триває безстрокова акція проти прямих переговорів з бойовиками ОРДЛО. Мітингарі вимагають скасувати рішення про створення небезпечної для української державності Консультативної ради, притягнути до відповідальності Андрія Єрмака, який дав згоду на її створення. Роман Безсмертний також нагадує: «Консультативна рада – крок до того, що Україна починає «підносити патрони» Росії в питанні відміни санкцій. І визнаючи за фактом Росію посередником – який ще аргумент треба? Я вже не говорю про ініціативи подачі води у Крим. <…> Це робиться руками Зеленського, якого веде повністю за кремлівськими вказівками Єрмак. Зеленський сам не розуміє цю ситуацію, а Єрмак вміло диригує ним». Видання «Дзеркало тижня» публікує  відеозвернення переселенців з Донбасу до президента України, закликаючи його не допустити створення Консультативної ради в Мінську…

Влада демонструє готовність до рішучих дій у боротьбі з підступною хворобою. Такого б запалу нашим дипломатам на переговорах у Мінську... Та складається враження, що високі достойники ситуацією уповні не володіють, тож панікують, демонструють розгубленість, або щось приховують. «Слуг народу» можна запідозрити в тому, що вони прагнуть «позакривати» незручні питання, які викликають суспільний опір.

Ось що думає з цього приводу ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев'юк: «Рішення приймаються без моделювання можливих сценаріїв розгортання ситуації. Цинізм зашкалює. Їздити в громадському транспорті лише в масках, а масок купити ніде. Змусили міську владу закрили метро наче для безпеки людей, а люди наражаються на ще більшу небезпеку, бо доїхати на роботу нічим. На роботу не виходити, але органи влади, лікарні, продовольчі крамниці, банки, критична інфраструктура мають працювати. А як доїхати? Чи ви не знаєте, що значна кількість працівників доїжджають з передмістя?»

Про рівень професіоналізму влади у боротьбі з коронавірусом промовляє і такий факт. До складу Координаційної ради з боротьби з пандемією увійшли міністри охорони здоров’я, оборони, інфраструктири, прикордонна служба. Разом з тим чомусь забули про СБУ, яка відповідає на нацбнезпеку, за безпеку інфраструктури тощо. Як Зеленський міг забути про свого друга дитинства Баканова, нинішнього очільника цієї надважливої в боротьбі з епідемією структури? Таке враження, що Володимир Олександрович з найдовіренішими кухарками зумисне/ненавмисне вбиває країну. 

Верховна Рада похапцем ухвалила більш ніж сумнівний комплекс економічних заходів щодо зниження податкового навантаження на економіку і малий та середній бізнес. У документі чимало недоладностей. Найприкетніший «ляп»: держава скасовує на два місяці Єдиний соціальний внесок, який підприємства платять за кожного працівника при нарахуванні зарплати. Відтак під загрозою опиняється Пенсійний фонд країни, з якого виплачуються пенсії. Про інші «новації» вкрай алогічного законопроекту помовчимо… Чи розуміє це президент? Схоже, що ні. Бо 18 березня Володимир Зеленський таки підписав законопроект №3220 про підтримку платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби. 

Китай виділяє понад  $15 млрд для профілактики й боротьби з наслідками поширення коронавірусу, Південна Корея – $25 млрд, Японія – $4,1 млрд, Великобританія – $39 млрд, Італія – 25 млрд євро, Канада – $750 млн,  Україна – 100 млн грн… Є питання?

«Коронавірус реальна і серйозна загроза, але рускій мір загроза значно більша. Реальні зусилля керівництва держави зосереджені на тому, щоби зухвало розвернути нас до Росії та середньовіччя. Миємо руки і чистимо кулемети. Будемо боротися з коронавірусом і рускім міром одночасно» (Уляна Супрун).

В Україні ситуація в економіці кепська і без коронавірусу. Недолуга політика непрофесійної влади може призвести до величезних економічних збитків і політичної кризи. Прем’єр-міністр Шмигаль вже визнав, що виконання бюджету за перший квартал повністю провалено. Запасу міцності в держави дуже мало. Потрібен чіткий план дій з її порятунку від колапсу. 

Рінат Ахметов несподівано запропонував створити в Україні мозковий центр, який повинен запобігти економічним викликам, що стоять перед державою. Добра ідея. Але де раніше був цей олігарх?

Передусім треба негайно повернути у владу професіоналів. Українських патріотів. Які можуть працювати в рамках закону й здатні ухвалювати адекватні рішення в рамках своїх повноважень, вміють визначати пріоритети, розуміються на економічних і воєнних потребах. Інакше кажучи, володіють тими позитивними якостями, яких бракує «слугам народу». 

Для Володимира Зеленського пошук професіоналів для виконавчої влади мав би стати одним з пріоритетів – своєрідним лакмусовим папірцем на державну притомність і патріотичність. Але це навряд чи можливо. Списати на коронавірус прорахунки не вдасться. Тож ймовірно, що без дострокових парламентських і президентських виборів не обійтись.

Якщо хочемо зберегти державу.

Олег К. Романчук