Перехідне правосуддя: політики та експерти сідають за парти

Початок нового навчального року практично збігся з початком освіти українського суспільства в новій поки що сфері перехідного правосуддя. Термін «Transitional Justice» сьогодні об’єднує вагомий пакет законодавчих, правоохоронних та компенсаторних ініціатив, закріплених резолюціями ООН та яких може вжити країна для подолання наслідків збройного конфлікту.

Протягом 2015-2017 років тема запровадження української моделі перехідного правосуддя вже була досить широко розтиражована неурядовими організаціями та академічними установами, проте тиражування відбувалося у досить обмеженому колі фахівців, які «були в темі».

У 2018 році переваги перехідного правосуддя оцінив прогресивний сектор парламенту та органів влади. Результатом став своєрідний вибух об’єднаних ініціатив: створення національних платформ «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію», «Жінки за мир»; розробка орієнтовної моделі миротворчої місії ООН на Донбасі (МінТоТ), проекту відомчого бачення деокупації Донбасу (МВС).

Своєрідним індикатором зацікавленості міжнародними механізмами у цій сфері став й нещодавній круглий стіл «Перехідне правосуддя як шлях подолання наслідків конфлікту та збройної агресії», організований на базі Комітету ВРУ з питань прав людини спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ).

Індикатором стала тривіальна нестача стільців у залі засідань – на 55 місць зібралося понад 80 експертів з міністерств, неурядових та міжнародних організацій, Конституційного та Вищого судів.

Приємною несподіванкою для багатьох виявилося добре розуміння справи депутатами різних політичних сил, які окреслили надзвичайно широкий спектр застосування перехідного правосуддя в Україні. Щонайменше було озвучено необхідність законодавчого закріплення засад Transitional Justice, розробки «дорожньої мапи» дій, спеціальної інформаційної стратегії, відповідних змін до законодавства, в тому числі – ратифікації Римського Статуту.

За словами голови Комітету Григорія Немирі, сьогодні необхідно сприяти експертному, відкритому обговоренню усієї тематики перехідного правосуддя, оскільки таке обговорення є важливим елементом «…не просто комунікації і відповідальності перед власними громадянами, а і фактично є одним з елементів не ілюзорного, а справжнього, стійкого і всеохоплюючого  мирного  рішення». 

Увага присутніх не обійшла й проект Закону України «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту», розроблений об’єднаною групою неурядових та міжнародних експертів, парламентарів, фахівців Офісу Омбудсмана на початку 2018 року. Представниця міжнародної юридичної групи Global Rights Compliance (GRC) Г.Микитенко зазначила, що даний законопроект є значним досягненням для України через свою прогресивність, всеосяжність та узгодженість з більшістю міжнародних стандартів.

Що ж ми маємо як результат цього інтересу до перехідного правосуддя? Щонайменше, слід констатувати 3 позитивних моменти:

1. Органам влади буде запропоновано (і частина з них вже з цим погодилася) розробити План дій з імплементації засад Transitional Justice в Україні, започаткувавши, тим самим, створення оригінальної, української моделі.
2. Офіс Уповноваженого ВРУ з прав людини взяв зазначений законопроект на доробку разом із зацікавленими органами влади з тим, аби в найближчий час зареєструвати його з метою подальшого прийняття.
3. Міжнародна спільнота, переконавшись у готовності органів влади сприймати тему перехідного правосуддя, отримала ще одне «вікно можливостей» для імплементації міжнародного досвіду та допомоги Україні.

І звичайно ж, громадянське суспільство отримує можливість розвинути свої напрацювання та ідеї у новій парадигмі, спрямованій на багатовекторну пост-конфліктну розбудову України. А воно того варто.

Огляд Круглого столу у ВР за посиланням

Олег Мартиненко, УГСПЛ