Який нафіг фашизм і антифашизм в Україні?

Фашизм за визначенням передбачає єдність дій і поглядів порівняно великої кількості людей. При цьому ці люди мають хоча б інколи діяти не в своїх приватних інтересах, а в інтересах умоглядної Нації, Держави і т.п. (Навіть якщо це облуда.)

У нас єдина порівняно численна категорія людей, чиї дії та погляди характеризуються єдністю – раби, усі ці «бюджетники» і «студенти», готові де завгодно полизати своєму начальнику цеху чи завучу, виконати будь-які накази і розпорядження, вступити в будь-яке лайно і будь-яку партію, тільки б не втратити копієчку, залік із цивільної оборони, рік до пенсії і тому подібні жалюгідні речі. Отже, діють вони у своїх мізерних інтересах. (Необхідне уточнення: так, я їх засуджую. І зневажаю. Ні, я не був на їхньому місці. І не хочу. І не міг би бути.)

Які ще в нас є фашисти?

Є політики, які проголошують ті чи інші гасла й роблять собі на тому ситуативний електоральний капітал. Ці гасла дуже легко міняються і не мають нічого спільного з поглядами, а здійснення більшості з декларованих ними намірів неможливе, бо тоді гасло вже не можна було б використати. Ці діють явно у своїх інтересах.

Є гопники, які мають різні приводи для дебошу й гопницького самоствердження – наприклад, політичні, або, наприклад, футбол чи обливаний понеділок. Ці слухаються своїх гопницьких інстинктів.

Є дрімуча маса з латентно ксенофобськими поглядами, притаманна кожному недавно урбанізованому народові. Латентно – бо в більшості випадків ці погляди ніяк не можна виявити в дії. Більшість простолюду тримає свою ксенофобію при собі й не завдає нею шкоди нікому. При цьому бурмотіння «в усьому винні жиди прокляті» не заважає їм проголосувати за якого-небудь Кернеса чи Пресмана з причин, зазначених вище.

Є відносно невелика групка інтелігенції, яка на останніх виборах зробила відчайдушну спробу проголосувати ще хоч за когось, затиснувши носа й тамуючи блювотні позиви. Більш дезорієнтованої і розпорошеної спільноти, здатної щосекунди погризтися через мільйон речей – від ТВі до усиновлення сиріт іноземцями – в Україні немає. Чи діяли вони у своїх інтересах, питання філософське, але я думаю, що так, бо голосувати за «Батьківщину», як можна було здогадатись і як підтвердило життя, означало творити майбутніх тушок.

Поєднаний із ксенофобією ультранаціоналізм і поєднане з русофілією агресивне лівацтво – маргінальні явища, які мають мізерний вплив на магістральні процеси в суспільстві та «політиці» (якщо узурпацію влади та приватизацію держави родиною Януковича можна так називати).

За такої ситуації будь-яка спекуляція терміном «фашизм» і похідними від нього є грою на користь янучарів, які осідлали антифашистського коника для боротьби з поточними політичними опонентами (ні разу не фашистами).

Фото пресс-службы Партии регионов