Острови престижу: чи віддасть Путін Курили японській стороні

На зустрічі Трампа та Абе могло обговорювати будь-яке питання. Але я, чесно кажучи, не думаю, що в американців, тим більше у Трампа, який, як мені здається, не настільки в контексті російсько-японських відносин, є якась певна думка з приводу Курильських островів. Це настільки нескінченно далеке від Америки питання, що навряд чи Трамп має якусь позицію. Чи укладуть Росія і Японія мирний договір? Мені важко зрозуміти, який вплив це має на США.

У свій час, у 1993 році, Борис Єльцин їздив до Японії. Перед від'їздом він хитро посміхнувся і сказав: «У мене є 50 способів вирішення проблеми Курильських островів». Зробив свою фірмову хитру посмішку і поїхав. А потім повернувся і сказав: «У нас є один спосіб — острова наші. Все, хай японці роблять, що хочуть!» Зауважте, це було в той момент, коли Росія була в довгу, як в шовку, гроші їй були конче потрібні, а економічне становище Росії здавалося безнадійним.

Я не вірю, що Путін віддасть острови Японії. Це настільки суперечить образу збирача земель руських, крутого мачо і людини, яка «всіх переграла», що переграти 150 млн російських громадян у цьому питанні Путін не зможе. Так, Путін легко може віддати досить великі шматки території китайцям. Тому що ця територія не помітна, не символічна. Та тому що це Китай, про який в Росії вже встановилося загальна думка, що це - наш старший брат, кращий друг і захисник проти американців. Та й взагалі, Китай — це Китай.

Курильські острови мають символічне значення. Не знаю, чи вони потрібні Росії, чи абсолютно не потрібні, а якщо потрібні, то для чого. І ніхто в Росії про це не знає. Але це символічні острова. І я не вірю, що Путін їх зможе кому б то не було віддати. Це — острова престижу. Точно так само, як Крим — півострів престижу. Хоча для України Крим, напевно, має дещо більше значення: курорт, куди всі їздили, все-таки.

Думаю, коли Путін говорив про варіант, що влаштовує всіх, він міг мати на увазі в крайньому випадку варіант спільного управління Курильськими островами, що досить вигідно Росії і не упускає престиж Путіна. Але, наскільки я розумію, у світі немає такого прикладу, щоб територія належала двом країнам. Управляти - можна. Запрошувати - кого хочете. Але земля належить за допомогою законів, громадянства та податків - одній країні. Можуть бути навіть спільні прикордонники і подвійне громадянство, але чиїх законів дотримуватися? Якщо хтось вкрав козу, його будуть судити за японським законом або російським? Тому спільне управління — красиві слова, які незрозуміло що означають.

Думаю, на спільне управління Путін згоден. Але віддати навіть один чи два острови Японії — втрата символічного капіталу. А Путіну, крім символічного, ніякий інший капітал не потрібен. Не думаю, що тут є розв'язка, яка задовольнить марнославство і амбіції обох сторін.