206 недрузів Януковича

Наприкінці минулого тижня сталася подія, яка з незрозумілих причин не привернула до себе належної уваги ані політиків, ані політичних аналітиків, ані речників структур громадянського суспільства. Ідеться про те, що 18 травня Верховна Рада відмовилася вносити на розгляд Ради національної безпеки та оборони (РНБО) пропозиції щодо застосування персональних санкцій проти колишнього президента Віктора Януковича, екс-прем’єра Миколи Азарова та ще 19 осіб, передбачені проектом Постанови № 5350.

Спікер Андрій Парубій аж тричі ставив постанову на голосування, проте в сесійній залі не знайшлося достатньої кількості депутатів для її ухвалення. Підтримали постанову в перший раз 202, в третій – 206 депутатів. Під час першого голосування зі 140 «багнетів» фракції «Блоку Петра Порошенка» постанову підтримало лише 65 нардепів (під час останнього до них додалося ще четверо парламентаріїв), тоді як 35 ухилилися від участі в голосуванні (інші були відсутні в залі засідань). У всіх голосуваннях 65 голосів «за» дала фракція «Народного фронту» (лише шестеро не голосували), 21 – «Самопоміч» (в останньому голосуванні до них пристав іще один «багнет», двоє не голосували), 9 – «Батьківщина» (всі присутні в залі члени фракції), 17 – Радикальна партія Олега Ляшка (1 не голосував, 1 утримався) та 24 позафракційні нардепи (не голосували 9, утримався – 1). Як бачимо, при третьому голосуванні до тих, хто «за», додалося п’ять нардепів, а «вибув» один.

Тим часом постанова була надзвичайно важливою, адже, крім Януковича та Азарова, санкції пропонувалося запровадити проти їхніх синів – Олександра Януковича та Олексія Азарова, колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та його заступника Віктора Ратушняка, колишнього генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького, колишнього міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка та екс-міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової. До списку також входили: колишній голова Адміністрації президента Андрій Клюєв, екс-депутати Сергій Клюєв та Юрій Іванющенко, колишній голова Служби безпеки України Олександр Якименко, колишній міністр освіти і науки Дмитро Табачник, колишній міністр доходів і зборів Олександр Клименко, колишній голова Нацбанку Сергій Арбузов, власник групи компаній СЄПЕК Сергій Курченко, керівник медіахолдингу «Контакт» Віктор Зубрицький, він же помічник екс-міністра внутрішніх справ Захарченка, нарешті, знаний олігарх Дмитро Фірташ.

Санкції щодо цих персон пропонувалося ввести «за створення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяння терористичній діяльності». При цьому якби відповідне рішення РНБО набуло чинності, то автори проекту постанови планували звернутися до Євросоюзу, Сполучених Штатів та інших впливових суб’єктів міжнародного життя із закликом запровадити аналогічні санкції. Але, як бачимо, не склалося. Як єхидно було зауважено однією інформагенцією, «Верховна Рада фактично амністувала Януковича і компанію – не вистачило духу піти проти них».

Утім, видається, це занадто просте пояснення.

Отож: чому постанову, автором проекту якої є, зокрема, екс-голова фракції «Блоку Петра Порошенка» та керівник виборчого штабу чинного глави держави  2014 року Ігор Гринів, не підтримали нинішній перший віце-голова цієї фракції Ігор Кононенко та депутати, яких мас-медіа називають його групою? І чому не дали жодного голосу «за» представники груп «Воля народу» та «Відродження», які зазвичай, у повному чи неповному складі, але співпрацюють із фракцією «Блоку Петра Порошенка»? Може, вони знають щось таке, дуже важливе, чого не знаємо всі ми? Може, вже готується повернення Януковича  як легітимного президента до України? Може, Петро Порошенко з тих чи інших причин найближчим часом перестане бути главою держави? Чи існує вкрай таємна домовленість між двома зазначеними депутатськими групами, «Опоблоком», частиною «Блоку Петра Порошенка» та низкою так званих позафракційних нардепів щодо того, щоб паралізувати  роботу Ради та домогтися позачергових парламентських виборів, на яких, за даними соціологічних досліджень, різноманітні «діти» Партії регіонів і розкольники з БПП можуть узяти дещо більше мандатів, ніж вони мають зараз?

Принаймні припущення, що ухваленню постанови завадили Президент і його адміністрація, видається невірогідним. Бо йдеться про публічний, однозначно помічений на Заході, ляпас особисто Петру Порошенку. І навряд чи глава держави, як припускає дехто, вирішив у такий спосіб піти на «договорняк» із Януковичем і його оточенням. Адже саме з позиції запроваджених санкцій, і санкцій серйозних, з позиції сили такий «договорняк» із частиною оточення Януковича міг би (це суто гіпотетичне припущення) стати привабливим для декого в президентській адміністрації. Мовляв, ви публічно каєтеся, віддаєте частину вкрадених коштів у бюджет, рвете з Януковичем й Азаровим, а ми вас впускаємо в українську політику та бізнес. Але при цьому не обливають себе брудом (а чим же ще є це голосування?) і не демонструють на весь світ власну політичну нікчемність…

Що ж тоді? Незрозуміло. Чи не єдине припущення, яке тут іще слід назвати, – що «група Кононенка» та «Воля народу» з «Відродженням» вирішили у такий спосіб поторгуватися з Президентом і його командою: мовляв, дайте нам певні преференції в бізнесі та політиці, а чи навзамін підтримуємо новий варіант постанови з таким змістом. А не захочете піти нам назустріч – то й не підтримаємо, хоч скільки б Андрій Парубій риторично заявляв: «Я не розумію, як може так бути, коли пропонується українським парламентом запровадити санкції проти найвищого керівництва Януковича, яке знищувало нас, усіх українських громадян, на Майдані та яке організувало війну проти України. Колеги, доопрацюємо – будемо давати нові варіанти».

Але це вкрай небезпечна гра з вогнем. І справа тут не у невдоволенні президентської адміністрації й уряду, а в тому, що за логікою війни та революції невдовзі якийсь молодий «український генерал Бонапарт» виведе своїх солдатів під стіни Верховної Ради, наведе гармати – і депутати дружно проголосують за все, що запропонує їм цей генерал. І загальне виборче право не допоможе. Бо навіть прихильники Партії регіонів і її нинішніх «дітей», коли побачать гармашів, зі страху почнуть поважати владу. Це-бо їхня звичка – поважати тільки силу, будуть це кримінальники чи військовики. Проте хотілося б не доводити справу до такого (ще раз підкреслюю, йдеться про об’єктивну логіку війни й революції), а «зіграти на випередження» і значною депутатською більшістю підтримати запровадження санкцій проти Віктора Януковича та компанії «за створення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяння терористичній діяльності». Точніше не скажеш.