Чи з’явиться українська соціальна мережа, непідконтрольна ФСБ?

Про це у виступі зі щорічним посланням до Верховної Ради 7 вересня заявив президент України Петро Порошенко.

«Внаслідок запроваджених поточного року санкцій проти компаній, які адмініструють російські пошукові системи та соціальні мережі <…>, російські сайти випали із десятки найбільш відвідуваних веб-ресурсів в Україні. Російські мережі на жаль були і залишаються інструментами спецоперацій російських спецслужб у неоголошеній війні проти України. Тому будемо й надалі пильно стежити і скорочувати їхню присутність».

Золоті слова! І вчасно сказані. Адже якраз на День Незалежності до Білорусі за допомогою соцмереж російські спецслужби виманили, а там викрали, переправили до Краснодара і кинули за ґрати 19-річного українського громадянина Павла Гриба, сина офіцера запасу, а нині військового капелана Ігоря Гриба – мовляв, судитимемо тебе як терориста. Ну, а те, що російські соцмережі в Україні активно використовувала й використовує нині (це тепер складніше, але можна) «п’ята колона», зайве говорити – це загальновідомо.

Але мало щось заборонити та скоротити – потрібно запропонувати достойну альтернативу. А тут якраз повний провал. І не в останню чергу – з вини чинної влади та навколовладних грошовитих бариг… пробачте, бізнесменів.

4 вересня співзасновник української соціальної мережі Ukrainians, яку створювали як альтернативу російській мережі «ВКонтакте», Олександра Струмчинська заявила про закриття проекту. У Facebook вона написала: «Мене поставили перед фактом, що розробка української соціальної мережі припиняється. Ситуація така – мого голосу недостатньо, щоб самостійно продовжувати реалізацію проекту – керівництво компанії розробників (співзасновники мережі) відмовилося не лише від самостійної розробки, але і від можливості її передачі будь-якій іншій стороні, яка би змогла допомогти мені виконати вам обіцяне».

Що ж, сумно. Влітку мережа працювала в тестовому режимі, у неї було залучено близько 200 тисяч користувачів, ще не всі сервіси працювали належним чином, український бізнес не долучився до завершення розробки мережі (компанія – співзасновник була канадська) – і так далі, і таке інше. Це дало деяким експертам підстави стверджувати, що такі проекти приречені вже на стадії розробки, бо вони, мовляв, не містять плану своєї капіталізації та розраховують на емоції користувачів, на їхній патріотизм. А в сучасному світі цінується раціональний розрахунок і фінансова вигода. Дехто ж із цих експертів пішов іще далі, прямо заявивши: «Ставка на патріотизм більше не працює». Як то кажуть, присуд остаточний, оскарженню не підлягає…

Хоча насправді такий присуд украй хибний, якщо не сказати більше. І не лише тому, що зразу згадується Кучмине «національна ідея не спрацювала» більш, ніж 20-річної давнини, змавповане у сентенції про патріотизм, а передусім тому, що без патріотизму мільйонів українців сама Україна вже звалася б Малоросією, а в Києві сидів «законний президент», і не обов’язково він звався б Януковичем. З якогось дива критики «приреченого проекту» не помітили й того, що призначення тестування Ukrainians на літо, на час відпусток, однозначно дасть низькі результати кількості учасників; з такого тестування можна винести лише один результат: які функції треба доробити, а які – переробити. На це потрібно ще декілька місяців. І лише після цього проект слід розкручувати та чекати від нього фінансової вигоди, для початку – незначної. Та головне тут інше: канадська компанія відмовилася передати напрацювання по Ukrainians тим, хто міг би їх використати. Чи не здається вам, шановні читачі, що з цього стирчать кілометрові вуха самі-знаєте-кого? Бо ж такі речі, як на мене, навіть у Канаді (або – тим більше у Канаді) роблять, лише одержавши солідний «кремлівський грант». Це не якась там «конспірологія», яку висміюють недоумкуваті персонажі з «ліберального» табору (що   насправді не має нічого спільного зі справжнім лібералізмом), а результат ретельного вивчення методів уже майже столітньої діяльності «контори» на «прогнилому Заході» та «революційному Сході». Підкуп у всіх його формах, шантаж незгідних і використання «корисних ідіотів» - про це написано чимало, в тому числі й знаними західними авторами.

Справедливість останніх тверджень засвідчують, потім іншого, й численні «казуси», які постійно трапляються у Facebook із українцями.

Ну, а ідеї про те, що у сучасному світі слід одразу ж думати про грошову вигоду від усього, я навіть коментувати не буду, бо ж уже були такі персони, що знаходили таку вигоду від розбудови ВПК для Гітлера та для Сталіна…

Утім, є ще одне головне у всьому цьому: неучасть вітчизняного бізнесу (маю на увазі великий, бо середній у його нинішньому стані навряд чи потягне щось серйозне) у розбудові української всесвітньої соціальної мережі та нерозуміння важливості такої мережі політиками й держчиновниками. Якби, для прикладу, кожен із тих депутатів від Блоку Петра Порошенка, які з’їхались того ж 7 вересня до державної резиденції «Залісся» на зустріч з президентом, продав один зі своїх розкішних легковиків (а довгу чергу з таких авто зняли журналісти відомої програми «Схеми»), то питання про фінансування розробки та підтримки на перших етапах її функціонування конкурентоспроможної соціальної мережі було би вирішене раз і назавжди.

…А тепер – про несподіване. 7 вересня сталася ще одна знакова подія. Стало відомо про появу ще однієї соціальної мережі – «Вулика» (Woolik). Команда її творців розкидана між Києвом, Тель-Авівом і Тернополем. Користувачам обіцяна «розкішна функціональність, яка не поступається світовим аналогам». Що ж, поживемо – побачимо. Бо дещо насторожує синхронність ліквідації Ukrainians і появи Woolik. Дуже хотілося б, щоб ця настороженість виявилася на 100% помилковою…