Знову про п’яту колону...

Що планувалося, те і сталося. Точніше, майже те, що планувалося. В одному з приміщень Європарламенту у Брюсселі 27 вересня відбувся запланований захід, присвячений проблемі свободи слова в Україні, про підготовку якого автор цих рядків писав у «Дні» (№168—169, 22 — 23 вересня ц. р.). Колись респектабельні московські «Известия» напередодні проведення заходу, як і майже всі нинішні російські мас-медіа, не втрималися, щоб не збрехати: мовляв, «у Європарламенті відбудуться слухання» щодо «проблеми поширення неофашистських настроїв в Україні». Звісно, жодних «слухань» насправді не відбулося, а сама запланована акція, яка вважалася зустріччю з кількома євродепутатами, в офіційному порядку денному не фігурувала. Проте організатори гучно назвали її круглим столом під промовистою назвою: «Порушення прав людини, обмеження свободи слова і політичні репресії в Україні».

Серед організаторів дійства були представники Латвії в Європарламенті Тетяна Жданок та Андрейс Мамикінс (він же — Андрєй Мамикін) і представник Чехії Їржі Машталка. Ще пари заявлених євродепутатів або не було, або вони сиділи по кутках тихо, неначе миші під віником. Не було й анонсованого заздалегідь колишнього заступника генпрокурора України Рената Кузьміна. Натомість до заявлених у програмі заходу таких «борців за свободу слова», як Руслан Коцаба і Тетяна Монтян, додався також «гість-сюрприз», а саме лідер забороненої КПУ, екс-депутат Петро Симоненко. На додачу, присутнім показали фільм «Олесь Бузина. Життя поза часом», який заборонено в Україні у зв’язку з виявленими в ньому порушеннями чинного законодавства.

Зі змістовного боку дійство у стінах Європарламенту було таким, як його й очікували. Російський більшовизм у дещо модернізованих обгортках, але без істотної зміни смислових акцентів. Скажімо, Їржі Машталка із самого початку заявив, що «у нас однобока інформація» і що потрібно «наблизитися до більш об’єктивної картини того, що відбувається в Україні». Що ж, такий підхід уже тисячі раз застосовувався Кремлем ще з комінтернівських часів — і завжди на Заході знаходилися штатні його реалізатори та чимало «корисних ідіотів», які вірили «альтернативній» інформації. Знов-таки, словесність, застосована блогером Русланом Коцабою, який пару років тому закликав українців ухилятися від мобілізації, а нині стверджує, що на сході України відсутні російські війська й там точиться громадянська війна (це тільки мала частина його діянь), також не була новою. Виконуючи настанову Сталіна 1952 року, він щосили боровся за свободу слова, вміло викривляючи дійсність. Так, він заявив: «Всі, хто критикує владу, автоматично стають або ж пособниками Путіна, або ж «агентами Кремля» чи «ворогами народу». Агов, «День» теж критикує владу, іноді нещадно, проте ніхто не звинувачує його в «пособництві Путіну», чи не так? «Мене судять лише за те, що я був акредитований по обидва боки лінії фронту», — додав Коцаба. Тим часом вирок йому було винесено за перешкоджання законним діям Збройних сил України в особливий період. А ще Коцаба заявив: «Якщо мене засудять або уб’ють чи покалічать, то ви згадаєте, що приїжджав з України журналіст і говорив, що там непорядок. Ми, журналісти, маємо кусати владу, адже влада тяжіє до беззаконня. Але коли є нормальна журналістська тусовка, вона не дозволяє владі себе споганити». І зірвав цим оплески присутніх. Що ж, слова наче правильні. Та перечитайте Сталіна чи Геббельса — скільки там вірного...

У свою чергу, адвокат Коцаби Тетяна Монтян продовжила його критику дій влади, повторюючи в тій чи іншій формі сказане нею раніше (охочі можуть легко знайти все в інтернеті, мене ж «ламає» повторювати сказане нею).

Ну, а Петро Симоненко, ясна річ, був вірним собі. Чинну владу він назвав «неофашистським режимом», встановленим з участю США, додавши, що зловмисні янкі «поставили завдання скоротити населення України до 35 млн...»

Виступила на заході й російська правозахисниця Оксана Челишева, яка вже вісім років проживає у Фінляндії як політемігрантка. Її темою були злочини українських військових, які начебто чиняться на Донбасі. «Я багато стикалася з порушенням прав Росією в Чечні. Але я ніколи не зустрічала такої безкарності, від якої страждає Україна», — заявила вона, додавши, що зростання радикалізму в Україні не є пропагандою Путіна, однак Європа не звертає на це належної уваги. Цікаво: у країні-жертві агресії неототалітарної держави зростання радикалізму, виходить, є не закономірністю, а злочином.

Але годі про виступи. Звернімо увагу на два моменти дійства. По-перше, всі виступи звучали російською мовою. Коли Коцаба (єдиний!) спробував був говорити українською, з’ясувалося, що немає перекладача. Уже це доводить, що однією з цілей організаторів (крім поширення дезінформації) було наочно підтвердити, що Україна є складовою «русского мира». Це їм до певної міри вдалося. По-друге, на запитання журналістів, чому проігнорована тема, м’яко кажучи, причетності Росії до ситуації в Україні, Тетяна Жданок заявила: «Ми говорили про ситуацію в Україні. Будь ласка, виступала Оксана Челишева, яка має статус політичного емігранта за її різку критику дій Росії в Чечні. Але ми сьогодні говорили не про Чечню, і не про Москву, а про Україну». Чудово! Говорячи про Голодомор, не говорити про російських більшовиків, мовляв, він же був на території УРСР, чи, ведучи мову про Освєнцим, «за дужки» винести німецьких нацистів і називати цей табір смерті «польським» (він-бо був на польській території, і певне число поляків фігурувало серед його охоронців)! Усюди говорять про російську експансію, про російські війська і техніку на окупованій території Донбасу (не кажучи вже про анексований Крим), а «альтернативна точка зору» полягає в тому, щоб не брати цього до уваги. Інакше кажучи, Земля пласка і стоїть на трьох слонах...

Найсумніше в усьому цьому, як на мене, є те, що на «круглому столі» були відсутні представники журналістських організацій України (а їх є декілька). Схоже, нешановній публіці, яка їх очолює, начхати на геббельсо-сталінську полову, яку висипають на Україну. Що ж, п’ята колона та «корисні ідіоти Кремля» можуть сидіти і в тих структурах, які звуться «національними».