Як ми продавали українську книжку в Маріуполі

    Більшість презентацій української книжки до 2014 року обмежувалось локаціями Івано-Франківськ-Рівне-Дубно-Київ-Харків
    На вихідних набула нового досвіду. Вперше в житті я була на книжковому ярмарку не відвідувачем-покупцем, і навіть не письменником з власною презентацією, а представником видавництва. І я вперше стояла за яткою і продавала книжки – українські переклади турецьких авторів. Діло було на Маріупольська книжкова толока. Отже, маю чим
    • Наталія Талалай

      Журналіст

    • 17 Квiтня, 14:03
    • Розсилка

    Більшість презентацій української книжки до 2014 року обмежувалось локаціями Івано-Франківськ-Рівне-Дубно-Київ-Харків

    На вихідних набула нового досвіду. Вперше в житті я була на книжковому ярмарку не відвідувачем-покупцем, і навіть не письменником з власною презентацією, а представником видавництва. І я вперше стояла за яткою і продавала книжки – українські переклади турецьких авторів. Діло було на Маріупольська книжкова толока. Отже, маю чим поділитись.

    Літературний процес в Україні я відслідковую з 2000 року, і можу сказати, що більшість презентацій української книжки до 2014 року обмежувалось локаціями Івано-Франківськ-Рівне-Дубно-Київ-Харків. За цим все. Більшість презентацій української книжки роками і майже десятиліттями закінчувались на Харкові, і то, мабуть, тільки тому, що там живе Жадан. (Кажуть, що письменники і хотіли, але їх «не пускали». Можливо і так, але я пишу, що бачу). Сьогодні ситуація змінилася і це надихає.

    Більшість відвідувачів толоки в перший момент були дещо спантеличені, бо практично всі книжки були українською мовою. Тому в перший день вони здебільшого придивлялися, а на другий вже купували.



    Чи були «фиркання» на українську мову? Були. Два випадки за два дні. На декілька сотень відвідувачів, які підійшли до нашого стенду. Але то таке – гірше, коли не поважають себе, і на пропозицію придбати книжку для дружини, відповіли: - Моя жена не заслужила подарков!

    Велика презентація про сучасну турецьку літературі і міні-презентації по книжках у нас були підготовлені українською мовою. В якийсь момент я подумала, що може варто стати «ближе к народу» і час від часу переходити на російську за потреби. Але, потреби не було. Жодного разу ніхто не попросив перейти на російську.

    Кажуть, що в місті практично не було реклами толоки, і мало хто знав, що вона взагалі відбувається. Не знаю, не знаю. Оскільки ж я була не автором, а трошки видавцем і продавцем, то моря не бачила, і плітки по таксистам не збирала. Але, думаю, хто хотів – той прийшов. Принаймні, мені переказували, що одна з відвідувачок зауважила, що за останні 4 роки (читай, 4 роки війни) вона відвідала більше українських заходів, ніж за все своє життя.

    Отже, щиро дякую, організаторам Маріупольської Книжкової толоки і видавництву «Алемак»!

    P.S. І наостанок ремарка щодо популярності української книжки на Сході: у нас поцупили декілька книжок. Але нас це не обурило, а навіть потішило. Люди тягнуться до культури. І приємно знати, що десь там, в Маріуполі, зараз хтось читає романи турецьких авторів Туни Кіремітчі «Молитви лишаються незмінними» та Асли Е.Перкер «Суфле».

    До нових зустрічей з Grigory Semenchuk у Львові на Місяці міжнародних літературних читань, де країною гостем буде Туреччина.

    Джерело: Блог Наталії Талалай

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Тимчук
    Дмитро Тимчук

    Народний депутат України (Народний фронт)

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Павло Фельгенгауер
    Павло Фельгенгауер

    Російський журналіст, незалежний військовий оглядач

    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ