Цивілізаційна позиція команди Зеленського – проросійська

Україна не пам’ятає такої короткої передвиборчої кампанії, як нинішня парламентська. І це зрозуміло – команда Володимира Зеленського квапиться, щоб встигнути використати якнайбільше довірливих українців заради формування більшості в майбутньому парламенті. Президентові і керівникам партії «Слуга народу» новий мовний закон заважає, бо «об’їхати» одне з ключових питань української політики (і геополітики) напередодні набрання чинності законом 16 липня не виходить.

Вже в перший день липня скандальними заявами відзначився керівник Офісу президента Андрій Богдан, який готовий дозволити Донецьку і Луганську користуватися регіональною російською мовою «за умови, що після цього вони – територія України». На репліку журналіста, що такого ж статусу може захотіти Харків та Одеса, він шокував ще більше: «Тоді давайте змусимо всіх розмовляти українською? Тоді зупинимося на тому, що Україна – це у нас буде Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська області. Ми повинні шукати компроміси, чи ми повинні всім нав’язувати думку якоїсь частини України?»

В цьому Андрій Богдан перевершив одіозних авторів скасованого закону «Про засади державної мовної політики». Спростування представника президента у Верховній Раді Руслана Стефанчука – мовляв, це його особиста позиція, «оскільки вона не зовсім корелюється з тим, що заявлено в програмі нашої партії», звучить не вельми переконливо і спростовується заявами інших нерядових «слуг народу».

Через тиждень після цього інтерв’ю голова партії «Слуга народу» Дмитро Разумков відверто дав зрозуміти, що не збирається виконувати новий мовний закон: «поки у нас є окуповані території на сході, поки у нас є анексований Крим, я під час ефірів буду використовувати російську мову – щоб ніхто не захотів приходити й мене тут «захищати».

Президент Володимир Зеленський думає і говорить в унісон зі своєю командою. 9 липня, відповідаючи на запитання, він сказав таке: «Якщо буде у донеччан якесь спеціальне прохання, що для них важливо, щоб вони там документи могли, наприклад, заповнити російською мовою, я не бачу в цьому жодної проблеми… ви розумієте, що можна говорити, як ви хочете … Я президент, я з вами розмовляю, як хочу, правильно?»

Буквально днями з’явилася ще одна інформація, яка характеризує загальний стиль нового президента та його ЗеКорпорації. І цей стиль повністю заперечує випробуваний метод «слуг народу» радитися з цим самим народом. За свідченнями депутата Сергія Лещенка, Володимир Зеленський ще під час президентських виборів на зустрічі з американцями Куртом Волкером і Девідом Гейлом озвучив тезу про те, щоб «окуповані території могли використовувати російську мову офіційно і неофіційно».

А соратник Володимира Зеленського, актор «Студії Квартал-95» Євген Кошовий заявив, що мовна проблема в Україні «створена штучно».

Керівник виборчого штабу партії Володимира Зеленського Олександр Корнієнко днями в інтерв’ю Радіо Свобода спробував пом’якшити скандальні заяви, але уникнув конкретики: «Я думаю, що треба створювати умови для того, щоб українська мова розвивалася і мала більше можливостей для використання. Треба дискутувати: наскільки вони мають бути обмежуючі чи стимулюючі, або переходити від обмежуючих до стимулюючих».

З найоригінальнішою заявою виступив радник Володимира Зеленського, колишній перший заступник голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення, який раніше співпрацював з іншими відомими дніпрянами Юлією Тимошенко та Віктором Пінчуком, Микита Потураєв. Його «версія» виглядає так: українська державна мова, мови національних меншин, руська мова («украінській русскій язик»), російська мова і, на додаток, русинська Закарпаття.

З одного боку, дивно чути це з уст держслужбовця 1 рангу і кандидата наук. З іншого, ці слова, сказані на телеканалі, близькому до БЮТ’у та Юлії Тимошенко, вписуються в «теорію» свідомого множення хаосу і задурманення голів.

Цивілізаційна позиція ЗеКоманди – проросійська

Насправді загальна позиція Володимира Зеленського та його команди, попри розпливчатість і недомовленість більшості її членів, проглядається чітко, особливо в численних інтерв’ю Дмитра Разумкова. Він єдиний з усіх висловлюється однозначно, без знаків запитань. І говорить це не перший рік, як і личить одному з керівників молодіжної Партії регіонів.

Ще в 2006 році Дмитро Разумков сказав: «Мій тато ніколи не приховував, що він більше тяжіє до Росії, а не до Заходу. Я можу з упевненістю сказати, що я син проросійського батька».

Зі свого боку, повністю підтверджую ці слова, з огляду на те, що певний час мені довелося працювати з його батьком, Олександром Разумковим, у Комітетах Верховної Ради, починаючи з 1990 року, коли від початку вересня того року в одній кімнаті «квартирували» чотири Комітети.