Перенесення виборів – кому вигідно?

Тиждень тому міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров заявив, що передумовою налагодження діалогу з Україною має стати повернення до угоди, підписаної лідерами української опозиції та президентом України 21 лютого. Лавров навіть стверджував, що цього хочуть і західні партнери, маючи на увазі держсекретаря США Джона Керрі.

Звісно, посилання на Керрі – типовий доважок брехні, характерний для нинішніх російських політиків. Але що насправді хотів сказати Лавров? Невже натякав на воскресіння Януковича? Чи просто стібався, розуміючи, що договір від 21 лютого давно втратив будь-який сенс?

Документ, підписаний Януковичем, Кличком, Яценюком та Тягнибоком і засвідчений трьома західними міністрами закордонних справ (представник Путіна засвідчувати угоду відмовився) передбачав утримання від силового протистояння в Києві, повернення до Конституції 2004 року, проведення конституційної реформи до вересня 2014 року і ще деякі положення. Але ключовим для Лаврова-Путіна, очевидно, є пункт 3: «Президентські вибори будуть проведені одразу після прийняття нової Конституції України, але не пізніше грудня 2014 року».

І ось днями депутат від фракції Партії регіонів Євген Мураєв зареєстрував у ВР проект постанови про перенесення виборів Президента України з 25 травня на 7 грудня 2014 року. Ні в кого з експертів та оглядачів немає ані найменшого сумніву, що спроба перенести вибори – це реалізація сценарію, написаного в Кремлі.

Саме новітнім «кремлівським мрійникам» такий розвиток політичних подій в Україні був би надзвичайно вигідний. Відсутність всенародно обраного глави держави дестабілізуватиме ситуацію в Україні, послаблятиме державну владу, знижуватиме міжнародний статус України.

Це даватиме Путіну змогу й надалі смикати за ниточки свою маріонетку Януковича й змушувати цей гальванізований політичний труп зачитувати чергову написану кремлівськими райтерами маячню. Що, у свою чергу, даватиме Москві підстави для нових демаршів та силових акцій проти України на прохання «законно обраного президента».

За словами Юрія Луценка, Путін робить спробу підірвати хистку рівновагу українських еліт, котрі погодилися на нинішній спосіб тимчасового форматування влади. У таких умовах, вважає він, перезавантаження влади має відбутися якнайскоріше, тим більше що на цьому наполягає і Майдан, і світ. Щоправда, Майдан виступає і за одночасне проведення парламентських виборів, що, напевне, було б занадто ризиковано.

Можна припустити, що перенесення виборів вигідне також двом політикам – Юлії Тимошенко та Сергію Тігіпку.

За останніми соціологічними даними, Тимошенко посідає третю сходинку в рейтингу, Тігіпко – п’яту. Виглядає так, що відкладення президентських виборів до зими було б на руку Юлії Володимирівні. Два з половиною роки, сидячи у в’язниці, вона була дистанційована від великої політики, і перенесення виборів дало б їй змогу відновити рейтинги «зоряних часів». Зробити це до 25 травня буде вкрай складно.

Проте днями найближчий соратник Тимошенко в.о. президента України Олександр Турчинов недвозначно заявив: Україні потрібен президент, який має всю повноту повноважень. «І чим швидше це відбудеться, тим краще!»

Тігіпко ж як представник новопроголошеної опозиції може розраховувати на політичну та економічну дестабілізацію, що її намагатиметься забезпечити російська влада, а отже, на падіння довіри до провідників Майдану. До осені колишній електорат Януковича оговтається і знову кинеться в обійми «регіонала», який цього разу начебто не зрадив своїх. У такому разі інтереси Москви та Партії регіонів знову збігаються. Точніше, йдеться про одні й ті самі інтереси…

Усередині ж України на сьогодні немає політичних сил, які були б зацікавлені переносити вибори президента.