21 листопада. День, коли все почалося

Цей день забувся за шквалом подій наступних місяців та років. Кожна наступна хвиля вища за попередню. Але мусимо пам'ятати, з чого все почалося, бо це розвилка.

Кожен із народів мав свою розвилку: українці, росіяни, білоруси... Ми могли звернути не туди, і тоді все могло бути так, як в Білорусі або ж так, як в Росії.

Але ми звернули туди. Наслідки були руйнівні та криваві. Чимало людей думали, що це був неправильний вибір. Аж поки не стало очевидно, що інший вибір веде до ще більш руйнівних та кривавіших наслідків. Хто міняє свободу на безпеку, втрачає і свободу, і безпеку.

Нам буде важко, але не буде соромно, як сказав класик сучасності. Ми знаємо, чого хочемо наприкінці.

А ті, хто звернув не туди, – їм хіба що можна процитувати вірш Акіко Йосано: «Сказали мені, що ця дорога приведе мене до океану смерті, і я з півдороги повернув назад. З того часу все тягнуться переді мною криві глухі стежки-манівці...»