Протести в Росії: страх влади переміг страх смерті
Росіян чекає ще більше закручування гайок. Але боротись з Путіним вони не будуть
Більше 80% росіян проти мобілізації. На мітинги проти мобілізації вийшло всього кілька тисяч людей. Страх перед владою переміг страх потенційної смерті. Чому?
Будь-яка революція відбувається тоді, коли є шість факторів: лідер, ідея, структура, час, гроші і міжнародна підтримка. У росіян нема ідеї (потенційний страх смерті – це не ідея для революцій), немає де-факто лідера, практично нема структур, є трохи грошей і багато часу, який тратиться невідомо на що і нема міжнародної підтримки (бо немає ідей і лідерів).
Влада отримала перемогу, якої сама не очікувала. Та частина російського суспільства, яка теоретично могла б вийти на вулиці, зараз знаходиться в глибинній апатії. А із апатії, як відомо, є два виходи: ще більша апатія і агресія (втеча з країни теж сюди входить).
Єдина опозиція до влади – націоналісти (де-факто, агенти ФСБ, які зараз граються в опозицію до ФСБ, а в результаті мають всі шанси створити політичний альянс). Власне ці самі націоналісти залишаться головними критиканами влади на найближчі місяці.
Отже, що буде відбуватися далі в Росії?
- Повний неспротив мобілізації дає карт-бланш владі на наступні місяці на ще більше закручування гайок (останні тижні показали певну розгубленість ФСБ, яка зараз точно зникне). І їхнім головним ворогом залишаться ліберали.
- Націоналістична опозиція частково буде утилізована на фронті, частково буде грати роль контрольованої опозиції, щоб тримати в тонусі Путіна (фінт з мобілізацією, яку Путін довго не хотів проводити, показує, що він перестає бути одноосібним «альфа-самцем», він змушений грати в «колективне прийняття рішень»).
- В суспільстві буде рости соціальне невдоволення. Але пацифістські настрої будуть залежати виключно від втрат на фронті. Головний принцип за яким житимуть росіяни і який буде активно підтримуватися владою: «головне, щоб не було гірше». В ідеологію переважно переставатимуть вірити, нерозуміння наростатиме, але втома від війни навряд чи наступить раніше літа наступного року (в цей період великі маси людей почнуть відчувати економічні проблеми і наростатиме психологічний дискомфорт від відсутності картинки майбутнього).
- Міжнародний шантаж ядерною зброєю буде і, на жаль, рівень його загрози зростає (в силу того що тепер рішення приймаються колективно). Путін спробує зараз застабілізувати лінію фронту і далі буде дивитися по обставинах. І тут ми стикаємося з новою реальністю, якої досі не існувало: частина оточення Путіна буде штовхати його до тактичного ядерного удару. При чому частина буде це пропонувати зробити по дурості, а друга, спробує це використати для зміни влади в РФ.
- На жаль, ми залишаємося критично залежними від постачання зброї. Саме вона є запорукою того, щоб зламати хребет російському режиму. Будемо сподіватися, що шантаж Путіна не зламає підтримку України.
І останнє. Щодо обміну полоненими і нелогічністю цього кроку на фоні мобілізації. Справа в тому, що домовленості були зроблені до рішення про мобілізацію. І порушити їх – зайти в конфлікт з Ердоганом, який є гарантом надходження приблизно 80%, так званого, паралельного імпорту в РФ.
Коментарі — 0