«Транзитні пасажири» у владі

Однак він так і не наважився прийти і розповісти про свою безпрецедентну боротьбу з корупцією в союзі з братами Дубневичами.

Та й коли прийти? В Україні то майже завжди проїздом. А тепер і зовсім проїхали...

Але пост цей не про Бальчуна. У нього нині нові пісні, Україна була хорошим комерційним проектом.

Пам’ятаєте вірш Лермонтова, який ми вчили в школі?

Смеясь, он дерзко презирал
Земли чужой язык и нравы;
Не мог щадить он нашей славы;
Не мог понять в сей миг кровавый,
На что́ он руку поднимал!

Не наполягаю, що конкретно «зневажають», але не відчувають особливого пієтету – це точно. Судіть самі:

• багато хто з цих іноземців більшу частину роботи проводить на батьківщині;
• ті, які покинули Україну, практично нічого не зробили, але і на прощання не розповіли жодної схеми, не назвали жодного прізвища. Значить, були в долі. Інакше чому тільки загальні фрази?
• ніхто не відмовився від громадянства – значить, з першої хвилини вони вважали себе транзитними пасажирами.

Пані Згуладзе збентежило, що вона кинула проект на півдороги, ледь посварившись з чоловіком?

Що радить Президенту Маша Гайдар? Чому вона уникає журналістів?

Пані Деканоїдзе хоч щось розповіла нам про розслідування вбивства Шеремета?

Абромавічус вибачився за курс «нам не треба промисловості» і рекомендацію Бальчуна на посаду?

А в чиї руки передав охорону здоров’я колишній міністр? Теж іноземець.

Де вони всі тепер, друзі мої, хто їм цілує пальці?

Я не проти фахівців-іноземців. Нехай консультують. Але не робіть їх топ-менеджерами. Не спокушайте ресурсом і владою. Бо, як показує практика, ми здатні корумпувати будь-якого іноземця. Або майже будь-якого.

В одного мого друга є прислів’я: «Чухатися треба своїми нігтями».

І це правильно. Більше мені додати нічого.