Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Привіт, Юро! Лист №2 в Менську колонію

    • Данило Яневський
      Заслужений журналіст України
    • Розсилка
    Привіт, Юро! Лист №2 в Менську колонію

    Мушу підтримати: дійсно, стріляли мало.

    Трохи затримався з відповіддю, вибач. Причина – вперше за два роки подивився політичне ток-шоу на одному з національних телеканалів. «Ковбасило» дні зо три. Одне з учасників (людиною це назвати вже не можна) заявило: НКВС мало давило вас, націоналістів.

    Мушу підтримати: дійсно, стріляли мало. Цитую «Звіт Окремого управління таємної військової поліції 8 армійського корпусу» вермахту (документ виявив та оприлюднив видатний російський історик Марк Солонін). Дата – 1 липня 1941 р. Тема: «Розстріл комісарів НКВС та партійних функціонерів, а також доповідь про розстріл органами НКВС 400 етнічних німців і українців у тюрмі м. Дубно». Текст такий: «Картина, що відкрилася тим, хто зайшов до казематів тюрми» «рано-вранці 27 червня» «була жахливою – її просто неможливо описати словами. Всюди лежали розстріляні та знівечені багнетами трупи стариків, чоловіків, жінок і дівчат приблизно 16-ти річного віку. Всього було нараховані більше ста тіл. ... Слід особливо відзначити, що вдалося встановити сліди зґвалтування принаймні в одній з ув’язнених жіночої статі, яка, в числі 9 жінок була зґвалтована вже розстріляною. Наскільки жорстоко катували, калічили, мучили (дослівно: «жестоко пытали, истязали и мучали») невинних політв’язнів, говорить знахідка, зроблена при чистці тюремних камер і вивозі тіл ув’язнених: була знайдена повністю зідрана шкіра людської руки, на якій усе ще знаходилися нігті пальців. Окрім цього була знайдена людська ступня з клаптями шкіри, які все ще висіли на ній. Як і у випадку з рукою, шкіра була повністю здерта. ... Із показів тих, хто вижив і місцевого населення випливає, що головними відповідальними за цей злочин є комісар НКВС Винокур і секретар тюремного управління єврейка Бронштейн». Дата, підпис.

    Тепер декілька документів часів повторної комуністичної окупації території сучасної Західної України (посилання на конкретні документи знімаю – вони всі у книжці «Проект «Україна»: жертва УПА, місія Романа Шухевича».

    1944 р. 8 вересня. Дрогобицький обком партії констатує численні факти «самочинних вбивств та побоїв, підпалів, виїмків майна, незаконних арештів» й т.п.3 жовтня слідчий відділ прокуратури УРСР інформує: за період січня по 1 липня «встановлено більше 5222 таких фактів».8 жовтня відділ управління кадрів ЦК КП(б)У реєструє128 випадків «порушень соцзаконності» по Волинській, Дрогобицький, Львівській та Станіславській областях. 24 жовтня німецька фронтова розвідка охарактеризувала все, що творилося на звільнених землях, просто і відверто, як справжнім фашистам і належить: «у відповідь на напади повстанців Червона армія вживає терористичних заходів щодо місцевого цивільного населення».

    1945 р. Довідка НКВС УРСР від 9 січня розповідає і про розстріли цивільного населення (в т.ч. «членів сімей червоноармійців»), підпали «хат з надвірними прибудовами, домашнім майном», спалення хліба, вбивство коней і корів. 11 січня Дрогобицький обком комуністів інформує про прилюдні страти учасників ОУН та УПА та «про наміри проведення таких акцій в інших населених пунктах області». Якщо точно – про нестримне бажання публічно повісити засуджених по 20 вироках.

    24 лютого Генеральний прокурор УРСР Руденко повідомляє керівників ЦК КП(б)У про «грубі факти порушення радянської законності в низці західних областей УРСР»:

    - розстріли без суду і слідства цивільного населення,

    - спалення будинків невинних людей, (лише одна оперативна група і лише зо один день і лише в одному селі Красієві спалила «117 селянських господарств, в т.ч. 14 господарств військовослужбовців» та убила 6-х людей, в т.ч. батька військовослужбовця Червоної армії,

    - примусова конфіскація худоби,

    - пияцтво військовослужбовців,

    - незаконні обшуки,

    - грабіжки майна,

    - розстріли могильних хрестів,

    - побиття невинних,

    - вимагання горілки,

    - розстріли ні в чому невинних дівчат і жінок, в т.ч. матерів військовослужбовців ЧА,

    - побиття жінок, яких попередньо роздягали,

    - підпали хат.

    1946 р. Задля боротьби з «бандерівськими бандами» НКВС вдається до практики злочинних провокацій. 18 січня Хрущов отримує відповідну довідку щодо «проведення оперативних комбінацій з приманками» проти «нашого радянського населення». Всього на момент звіту таких провокацій було влаштовано 175, «з них з позитивними результатами – 44, без результату – 131». Підкреслюю: організовувалася такі провокативні заходи «на виконання рішення» ЦК КП(б)У, правонаступником якої є сучасна Компартія України. 7 лютого республіканська прокуратура доповіла уряду про лише встановлені факти: 77 вбивств, 75 підпалів, 378 грабунків, 213 побиттів, 46 незаконних арештів та 261 «інше порушення».

    24 липня ухвалюється постанова Оргбюро ЦК КП(б)У «Про недоліки у роботі органів МВС, МДБ, суду і прокуратури по боротьбі з порушниками радянської законності у західних областях УРСР» констатує:

    - безпідставне утримання невинних під вартою впродовж тривалого часу (2023 з 3092 заарештованих лише в Станіславській області),

    - незаконні обшуки на виїмки майна,

    - «штучна фабрикація» «запасної молодіжної сотні УПА»,

    - побиття,

    - «самочинні розстріли», в т.ч. невинних дівчат,

    - незаконні арешти,

    - розстріли тих упівців, які з’явилися з повинною.

    «В низці випадків,- читаємо в документі,- замість передання до суду та зразкового покарання, винуватці грубих порушень отримують лише дисциплінарні стягнення».

    1947 р. приніс населенню УРСР голод. Померло 1 млн. Ще 1 млн. захворіли на дистрофію. 27 жовтня –з території лише однієї Дрогобицької області «до віддалених районів СРСР» виселено 4559 сімей, 14486 осіб, в т.ч. 4463 дітей. 14 листопада: з території Станіславської області виселено 4575 сімей чисельністю 12476 осіб, у яких конфіскували 4323 га землі, 3123 житлових будинки, 3872 корови, 747 коней, 1920 овець, весь реманент й т.д. й т.п. Конфіскували і велику кількість продовольства, навіть квашену капусту та огірки…

    1948-1949 рр. «Доповідна записка військового прокурора військ МВС Українського округу Г. Кошарського «Про факти брутального порушення радянської законності у діяльності т.зв. спецгруп МГБ». Ще раз підкреслюю: необхідність «засилати до націоналістичних формувань спеціально підготовлених людей для розкладення націоналістичних банд» є безпосередньою ініціативою партійного керівництва УРСР. Відповідний документ ЦК КПУ є також беззаперечним доказом того, що вся боротьба проти націоналістичного руху велася поза межами навіть так званого «радянського законодавства», яке не передбачало такого роду діяльності.

    Скажу більше. Більшість цитованих нижче документів ухвалювалися партійними, а не державними органами. Тобто, з формально-правового боку, вони знаходилися поза межами навіть радянського «правового» поля. Отже, були злочинними навіть за «поняттями» радянської «юстиції». Як за формою, так і за суттю. Формально діюча на той момент Конституція СРСР 1936 р. нічого подібного не передбачала. Отже, маємо справу з принциповою, послідовною, злочинною політикою, форми і наслідки якої далеко перевищують форми і наслідки такої самої злочинної політики нацистської адміністрації на окупованих польських та українських землях.

    Зі згаданої «Доповідної записки» прокурора МВС наведу лише один приклад, один висновок і одну констатацію. Приклад: «В ніч на 23 липня 1948 р. ... з с. Підвисоцьке була відведена до лісу гр-ка Репницька Ніна Яківна, 1931 р.н. В лісі Репницька була піддана катуванням. Допитуючи Репницьку, учасники спецгрупи тяжко били її, підвішували догори ногами, вводили до статевого органу патика, а потім почергово ґвалтували її. В безпомічному стані Репницька була кинута в лісі, де її знайшов чоловік, доправив до лікарні, в якій Репницька перебувала тривалий час на лікуванні». Висновок: «з наведених вище прикладів видно, що дії т.зв. спецгруп МДБ мають яскраво виражений характер і, зрозуміло, не можуть бути виправдані ніякими оперативними міркуваннями». Констатація: «Виступаючи в ролі бандитів «УПА» учасники спецбоївок МДБ займаються антирадянською агітацією та пропагандою. Однак, серйозна небезпека такої діяльності полягає не тільки в цьому. Виступаючи в ролі українських націоналістів, учасники спецбоївок йдуть далі по лінії штучного, провокаційного створення антирадянського націоналістичного підпілля».

    Військовий прокурор військ МВС Українського округу 18 травня 1949 р. доповідає ЦК «про беззаконня та свавілля в діяльності т. зв. спецгруп МДБ»: незаконні розстріли, затримання, катування, зґвалтування, пособництво повстанцям та про притягнення винних у цих злочинах до кримінальної відповідальності. 15 червня МДБ рапортує в ЦК про «заслуги» цих груп: учасники спецбоївок МДБ «часто-густо морально розкладались і ставали на шлях порушення соціалістичної законності». …

    1954 р. Військовий прокурор Прикарпатського військового округу генерал-майор юстиції А. Лабутєв доповідає новому фюреру українських комуністів О. Кириченку «про факти порушення соціалістичної законності працівниками МВС західних областей УРСР». Прокурор кваліфікує їх не інакше як «кричущі», а їх перелік становить 15 сторінок. 15 квітня – нова доповідна на ту саму тему того самого прокурора тому самому адресатові. І – новий список злочинів….

    1959 р. 15-тий рік «звільнення» Радянської України». В доповідній записці відділу адміністративних органів ЦК КПУ «Про стан роботи органів державної безпеки Української РСР» від 18 вересня всі бажаючи можуть ознайомитися із моральним обліком борців тих самих чекістів, які «замало розстрілювали». В документі йдеться про «ганебні факти пияцтва, зловживань службовим станом та інші порушення не викоренені і в самому апараті Комітету» (тобто КДБ УРСР.- Д.Я.).

    Тепер підсумки. За переписом 1897 р. українське населення «підросійської України» - приблизно 24 млн. Додамо до них 5 млн. українців «підавстрійських». Всього – близько 30 млн. В січні 1941 р. на території тодішньої УРСР проживало майже 42 мільйони осіб. 1945 р. - тільки 27,4 мільйонів. Різниця – 14,5 млн. осіб.

    Тепер рахуємо:

    1 млн. загиблих під час Громадянської війни 1918-1920 рр.

    4 млн. загиблих під час Голодомору 1932-1933 рр.

    Чисельність загиблих під час сталінських репресій їх не встановлена донині.

    1941-1945 рр. безповоротні втрати населення, яке мешкало на території сучасної України, склали більше 14 млн. людей, в т.ч. серед цивільного населення – 5,5 млн., серед військових - 8,8 млн. Усього – 14 300 000 осіб.

    Голод 1947 р. - 1 млн. осіб.

    Загалом кількість прямих жертв комуністичного урядування на сучасних українських землях перевищує 20 млн.

    Прописом: двадцять мільйонів осіб

    Це – без урахування 800 тисяч депортованих (або таких, які виїхали «примусово-добровільно») поляків, сотень тисяч депортованих українців, кримських татар та інших жертв комуністичного режиму. Боюсь помилитися в більшу сторону, але втрати населення УРСР в її кордонах 1941 р. перевищують 50% довоєнної чисельності. Боюсь помилитися, але це – найбільша рукотворна гуманітарна, демографічна Катастрофа в історії європейського континенту за всі часи його писемної історії.

    Комуністична окупація перетворила нашу Отчину на демографічну пустелю. Ті, які вижили, до кінця своїх днів почувалися на рідній землі людьми якщо не другого, то п’ятого сорту – «западенцями» «уніатами», «членами сімей зрадників батьківщини», «бандерівцями», «такими, що проживали на окупованій території», «буржуазними» і просто «націоналістами», «посібниками окупантів», «ворогами народу» і так далі і тому подібне.

    Тепер питання: де нам шукати отих, говорячи твоїми словами, «моральних та інтелектуальних вчителів», які мають «тягнути, штовхати свій народ до кращих стандартів життя»? Де ховаються оті самі «провідники, які запалюють людей енергією свободи» та «мають почуття власної місії творення нового проекту «Україна»? Як, врешті-решт, з’єднати» Силу та Інтелект»?

    Поміркуймо над цим разом. Можливо хтось розумніший за нас долучиться :- ))

    Наразі тримайся. «Правда завжди переможе, навіть якщо вона загине в бою» (© Андрій Макаревич). А ми будемо жити довго і щасливо. Бог бо з нами!

    Данило.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Возняк
    Тарас Возняк

    Головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ