Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Електросвічки, концерти та майстер-класи.
    Яким буде нове життя Андріївської церкви

    спадщина
    • Михайло Глуховський Станіслав Груздєв
    • Розсилка
    <img src="/ftp_upload/images/cerkva_andriivska2018.jpg" alt="Андріївська церква" width="" height="" itemprop="image" /> - Електросвічки, концерти та майстер-класи.<br> Яким буде нове життя Андріївської церкви
    Андріївська церква

    Репортаж із церкви, яку Уряд України вирішив передати Вселенському патріархату

    Після рішення України передати Андріївську церкву у користування Вселенському патріархату увага до цього храму зросла в рази. До останнього часу ця церква, яка розташовується у самісінькому центрі Києва на Андріївському узвозі асоціювалася у киян лише з «вічною» реставрацією, яка за великим рахунком триває вже майже 10 років. Нині ремонтні роботи добігають свого завершення. «Главком» побував у найпроблемнішому, як кажуть самі музейники, храмі Києва і дізнався, коли Андріївська церква відчинить двері перед відвідувачами, якими будуть обмеження для туристів, а також про те, чому у храмі більше не буде воскових свічок.

    На вході до Андріївської церкви нас зустрічає генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. З 1968 року храм входить до складу заповідника на правах відділу-музею. Відкритим для відвідувачів державним музеєм церква була до моменту свого закриття на реставрацію. Пані Неля з перервою у три роки опікується Андріївською з 2000-го. За роки своєї роботи пережила різне ставлення до церкви як з боку влади, так і самих церковників, має з чим порівняти. Каже, зараз останні три роки реставрація іде ударними темпами без збоїв завдяки своєчасному і повному фінансуванню.

    «Обов’язково одягайте каски, бо інакше не пущу. У мене були представники Вселенського патріархату, то теж це робили», – розповідає пані Неля, запрошуючи до храму. Каже, що церква справила на представників Константинополя гарне враження, коли вони її оглядали, ходили так само всюди, роздивлялися. У Вселенському патріархаті запевнили музейників, що у храмі не використовуватимуть воскові свічки, лише електричні. «Ми навіть у проекті угоди це прописали і вони узгодили, що свічок не буде», – розповідає Неля Куковальська. Вона нарікає, що попередні користувачі храмом, а саме УАПЦ згідно договору були зобов'язані використовувати високоякісні свічки і лише в кількості, необхідній для проведення богослужінь. Але цього зобов'язання не дотримувлися, реалізуючи свічки вірянам поза часом проведення богослужінь, що призводило до утворення кіптяви на унікальних зразках живопису та різьблення по дереву середини XVIII століття. А от представники Київського патріархату, які займали приміщення у стилобатній частині Андріївської, були відповідальнішими. Вони навіть невеличкий ремонт у приміщенні робили власним коштом, розповідає пані Неля.


    1_05_30
    Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська та журналіст «Главкома» Михайло Глуховський

    Зовні ніщо не вказує на масштаб реставраційних робіт, які вирують усередині храму. Зайшовши до церкви, складно зрозуміти, що це дійсно святе місце. Мармурова підлога захищена листами ДСП від бруду і фарби, в об'ємі церкви встановлені будівельні рештування, чутно стукіт молотків як на звичайному будівельному майданчику. На приналежність до культової споруди вказують лише «оголені» ділянки стін приємного блакитного кольору, фрагменти церковного інтер’єру, високе склепіння та купол з розписами, які вже звільнені від втручання реставраторів і будівельників.

    Церква у нинішньому вигляді була збудована у середині XVIII століття за проектом архітектора Франческо Растреллі. Будівля зведена у стилі  бароко, являє собою п'ятибанну споруду. Утім чотири бічні куполи є декоративними і якщо зайти всередину храму, то можна побачити, що він всередині безстовбний і однобанний. Наприкінці 90-х років церква потребувала реставрації. Через зсув ґрунту храм почав «сповзати». Перебувати у ньому стало просто небезпечно, що призвело до закриття його для відвідувачів і початку термінової реставрації вже не косметичної, а ґрунтовної. Перша реставрація відбулася наприкінці 90-х – початку 2000-х. «У 2001 році урочисто відкривали музей після реставрації. Була урочиста красива презентація за участю мера Олександра Омельченка і в тому ж році на вимогу УАПЦ його передали для проведення окремих богослужінь», – згадує гендиректор «Софії Київської». Потім, у 2009-му церковна громада добилася проведення щоденних ранішніх і вечірніх богослужінь, музей фактично перестав повноцінно функціонувати, музейні квитки не продавали, проводили лише окремі екскурсії на замовлення. А потім постала реальна небезпека, що станеться зсув ґрунту Андріївського пагорба і церква зсунеться разом із ґрунтом, про що свідчили результати моніторингу.


    Андріївська церква
    Андріївська церква

    У 2009-2011 роках відбулося першочергове протиаварійне укріплення її фундаментів, укріплення схилів пагорбу, ці роботи завершилися у 2012-му. Загалом вартість робіт з укріплення обійшлася у 10 мільйонів гривень, кажуть музейники. Ці роботи проводила українсько-французька компанія «Основа-Солсіф». Але кошти «вибивали з боями». «Коли прийшов Янукович, Заповіднику узагалі гроші не виділяли для Андріївської. Будівельники не працювали, команда музейників також на цьому об’єкті 2 роки не працювала. Почалися аварійні обвали», – згадує Неля Куковальська, яка після поновлення на посаді працює гендиректором Національного заповідника «Софія Київська» з 2015 року. За її словами, Андріївська цінна тим, що вона спроектована архітектором не лише в плані екстер'єру, а й інтер'єру і повністю збереглася в автентичному вигляді. 

    Реставрують нині буквально все: різьблення по дереву, ікони, ліпнину, ікони, картини у церкві. Всі ці роботи виконують кілька груп фахівців на чотирьох ділянках. Безпосередньо на об’єкті, у цехах, адже потрібні якісь металеві вироби постачати, а також в лабораторії, в реставраційних майстернях. Всього 35 працівників, не враховуючи керівництва, проектантів, постачальників, розповідає Вадим Кириленко, перший заступник генерального директора, який опікується  реставраційними роботами. Порівняно невелику кількість реставраторів пояснюють особливостями процесу реставрації. «Художник-реставратор повинен працювати над іконою на самоті. Якщо їх удвох з колегою поставити, роботи не буде, вони повбивають один-одного», – жартує пан Кириленко. «Тут немає масовки, де робітники бігають як мурахи. У реставратора має бути зона комфортності для повного зосередження на тонкій роботі», – пояснює Ігор Устименко, головний інженер підрядної організації «Екстер’єр-Будсервіс», який працює на об’єкті уже третій рік.

    Радянська реставрація могла погубити церкву

    Нашу увагу привертає закритий поки що для огляду іконостас, в якому розміщені 39 ікон середини XVIII століття. 15 з них уже відреставровані, 5 – на реставрації. Всі відреставровані ікони експонуються на виставці «Піднесена до небес», що присвячена 250-річчю Андріївської церкви, у Софійському соборі. Найскладніше реставрувати ікони, які близько до панікадила, свічників, пояснюють фахівці. На них найбільше кіптяви. В 50-ті роки XX століття, коли робили реставрацію, місце розташування третини ікон переплутали. У старих путівниках по Андріївській церкві відзначали, що канонічність розташування образів у іконостасі дотримувалася не так суворо, як раніше. Нововиявлені фото іконостасу Андріївської церкви 30-х рокі XX століття дозволять реставраторам повернути ікони на своє первинне місце і відвідувачі музею побачать іконостас у первинному вигляді.

    «У радянські часи працюючи над реставрацією, не сильно заморочувалися. На деяких іконах є сюжети, де архангел Гавриїл тримає в руках не традиційну лілію, а зовсім іншу квітку, домальовану радянськими реставраторами», – розповідає Вадим Кириленко, характеризуючи недоліки реставрації радянської доби. «До нашого часу збереглося лише два іконостаси авторства Растреллі. Один у Санкт-Петербурзі, інший у Києві (у Андріївській церкві). Уявіть собі, наскільки велике значення має повернення іконостасу до первинного вигляду», – не без гордощів розповідає завідувач сектора Музей Андріївська церква Ігор Нетудихаткін.

    За словами Вадима Кириленка, найбільшою проблемою під час реставрації у часи СРСР була якість матеріалів, які не «дихали». Величезною проблемою було віднайти також кольорову гаму, встановити,  яким був автентичний колір стін усередині храму. Для цього фахівці знімали кілька нашарувань фарби зі стін, і не скребком, а спеціальними розчинами. Дійшовши до первинного кольору, відправили зразок для досліджень у Німеччину, де змогли встановити, яким був колір, задуманий самим архітектором Растреллі. У радянські часи стіни церкви були бірюзового кольору, а після нинішньої реставрації вони будуть автентичними.

    Пробираємося далі углиб церкви. На стіні висіть ікона Олексія Антропова «Тайная вечеря» 1754 року розміром 9 квадратних метрів. Лише кілька днів як її відкрили, готуючи до реставрації. Її вартість, каже Неля Куковальська, становить близько трьох мільйонів євро. Картину досліджували в ультрафіолетових та ультрачервоних променях, аби виявити поновлення більш пізніх часів від авторського шару. Фахівці констатують – картина добре збереглася. «Є цікаві відомості як її реставрували у XIX столітті. Храм не опалювався, було обледеніння всієї картини. В раму засипали товчене вугілля, аби полотно всихало», – розповідає Вадим Кириленко. 


    Картину Олексія Антропова «Тайная вечеря» 1754 року «Тайная вечеря» оцінюють у $3 млн євро
    Картину Олексія Антропова «Тайная вечеря» 1754 року «Тайная вечеря» оцінюють у $3 млн євро

    Зверху під стелею храму уже встановлені сучасні італійські ліхтарі, які не випромінюють тепло, світло від яких не шкодить живопису на відміну від старих радянських величезних ліхтарів, які негативно впливали на мікроклімат у церкві. «Раніше в церкві було як на стадіонах», – жартують музейники з радянського ліхтаря у 500 Ватт.



    Замість застарілих радянських ліхтарів у церкві встановили сучасні італійські, які не псують мікроклімат

    Замість застарілих радянських ліхтарів у церкві встановили сучасні італійські, які не псують мікроклімат храму

    Попід стінами внизу встановлені також батареї для опалення. У церкві лежить термометр, який показує 12 градусів за Цельсієм. Науковці визначили температурний інтервал у 12-20 градусів за Цельсієм, з дотриманням якого не відбуватиметься руйнувань. «Матеріали підібрані з урахуванням кліматичних умов України. Коли зима і замерзання, тоді найбільші руйнування. Зверху встановлені люкарні, жалюзі. Коли збирається надлишкове тепло, то вони відкриваються, і воно виходить», - розповідає Ігор Устименко. Останніми реставруватимуть кафедру і вівтар. Ці роботи розпочнуться навесні, коли завершаться усі пильні роботи. «Вартість усіх робіт з реставрації Андріївської церкви за всі роки становила 63 млн 131 тисяча гривень. Наступного року потрібно близько 9,5 мільйонів гривень на завершення реставрації храму, а якщо зі стилобатною частиною, то ще 11, 5 млн гривень. Залишилися роботи – живопис, реставрація кафедри і іконостасу»,  – розповідає гендиректор.

    Безпека під питанням?

    Андріївська церква будувалася як домова церква при Маріїнському палаці, вона задумувалася як церква для царської сім’ї. Розрахована на обмежену кількість осіб, не більше як 50 відвідувачів, які можуть бути в середині одночасно. Принаймні такою є їх кількість для безпечного перебування у середині. Церква має також один-єдиний вихід, будувати інший не дозволяється. Це теж вагомий аргумент того, аби адміністрація суворо регулювала кількість відвідувачів у храмі. Але не тільки безпекою в середині храму переймаються музейники. Головного болю додала й безпека зовнішня. Справа в тому, що 15 листопада рано-вранці невідомі особи кинули у двері будинку-фундаменту Андріївської церкви коктейлі Молотова. З того часу поліція встановила одного з підозрюваних у підпалі. Охоронці храму, які кинулися за злочинцями, отримали балончиками в очі і опинилися у лікарні. Все тому, що вони просто не мали зброї, якої б, можливо, злякалися хулігани. Враховуючи коштовні об’єкти, які є в церкві, чи не постає питання поліпшення захисту храму? Неля Куковальська розповідала, що після того, що трапилося, звернулася до уряду і до Адміністрації президента. «Про підпал повідомила Ростислава Павленка, який, переповідаючи слова президента сказав, що глава держави обіцяв дати Національну гвардію для охорони церкви.



    Ми просили в уряду збільшити кількість охоронців, зокрема у зверталися Міністерства культури України в особі профільного заступника. Але результату поки немає. Навіть Олександр Алфьоров з «Національного корпусу» пропонував допомогти з охороною», – розповідає «Главкому» генеральний директор «Софії Київської». Вона позитивно ставиться до того, що церква перебуватиме в управлінні Вселенського патріархату. Адже цей факт, надіється директриса, допоможе не порушувати терміни фінансування, таки завершити реставрацію, а також спонукатиме державу переглянути свою позицію до необхідності посилення охорони. Музейники сподіваються, що усі роботи, включно з реставрацією ікон завершаться восени наступного року. А ще у музеї «Андріївська церква» буде відкрита лекційна кімната з великим монітором, де проводитимуться майстер-класи для дітей, або науковці читатимуть лекції для усіх охочих. Вхід до музею буде безплатним, але платними будуть екскурсії та концерти під час вечорів барокової музики, які музейники сподіваються повернути до храму після його реставрації. «Вселенський патріархат не проти, щоби концерти проводилися. Ми це з ними проговорювали. Вони розуміють, що з людьми треба працювати, пропонувати їм різноманітні просвітницькі програми поряд з богослужіннями», – каже Неля Куковальська. Будівельники обіцяють здати об’єкт наприкінці наступного року. Восени 2019-го має запрацювати музей і розпочатися богослужіння. Про те, як часто вони проводитимуться наразі невідомо.

    Михайло Глуховський, Cтаніслав Груздєв (фото), «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ