Родичі українських політв’язнів розповіли, чому прийшли на Банкову до президента
«У президента зустрічі весь день, він не зможе сьогодні зустрітись…», - так віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко пояснює родичам політв’язнів, чому до них не вийшов Порошенко. Батьки, друзі та близькі ув’язнених українців в окупованому Криму та Російській Федерації прийшли 21-го лютого на Банкову, аби зустрітись з главою держави. Натомість представник України в гуманітарній підгрупі тристоронньої контактної групи із врегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко знову і знову говорить про намагання України, про те, що обмін – справа обережна і зайвий розголос їй лише шкодить.
За словами брата «українського диверсанта» Євгена Панова Ігора Котелянця, одного з організаторів акції, нічого нового від Геращенко він не почув. «Те саме говорять нам вже декілька років», - розводить руками Ігор.
Двоюрідна сестра ув’язненого у РФ українського режисера Олега Сенцова Наталя Каплан визнає, що «політики регулярно переймаються проблемою бранців: і українські, і європейські, і американські. «Вони допомагають тримати тему на плаву. МЗС дуже багато робить - влаштовує різні акції, пише різні документи», - говорить жінка.
Але всі ці дії не мають жодного результату. Тому всі ці люди зібрались на Банковій. Вони вимагають зустрічі з Петром Порошенком. «За чотири роки не зустрівся жодного разу. Це було б психологічною підтримкою для родичів», - говорить Котелянець. Родичі в’язнів, схоплених Росією, вимагають призначити уповноваженого з питань звільнення політв’язнів у РФ і Криму. «Треба продумати стратегію звільнення. Для цього потрібна окрема людина, яка стане центром об'єднання», - пояснює Наталія Каплан.
Станіслав Клих
Засуджений в Росії українець Станіслав Клих відбуває покарання в Верхньоуральську Челябинської області.
У травні 2016 року суд в Грозному (Чечня) засудив українців Клиха і Карпюка, які нібито брали участь у Першій чеченській війні в 1995 році на стороні повстанців, до 20 і 22,5 років позбавлення волі відповідно.
В обвинувальному висновку зазначалося, що Карпюк керував загоном «Вікінг», який боровся проти російської армії в Чечні. Нібито його підлеглий Клих 22 роки тому особисто вбив чотирьох російських військових, а колишній прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, який входив до загону, стріляв по росіянах із автомата Калашникова.
Обидва ув’язнених українця ці звинувачення категорично заперечують. За їх словами, вони ніколи не були в Чечні, не брали участь в бойових діях.
«Я його обманюю, кажу, що всі займаються цим питанням, хочуть вас звільнити…»
Історика та журналіста Станіслава Клиха затримали у 2016 році у російському місті Орлі під час його приватної подорожі до знайомої дівчини, з якою він раніше познайомився у Криму. Батькам Станіслава стало відомо про інцидент завдяки телефонному дзвінку від невідомого чоловіка, який повідомив, що їхнього сина було затримано на 15 діб «за непокору працівникам поліції». Саме з цього почалась страшна історія цієї сім’ї. Після цього були тортури, засудження, етапування до колонії у Російській Федерації…
За словами матері в’язня Тамари Іванівни, ні у неї, ні у сина тепер немає жодних сумнівів, що затримання сина було не випадковим. «Син вважає, що його «здала» ФСБ дівчина, до якої він приїздив», - розповідає жінка.
Жахливі знущання ще на етапі слідства вплинули на психічне та фізичне здоров’я чоловіка.
«Чотири місяці тому їздила до сина у Верхноуральськ, говорили, що дозволять побачення лише на дві години і через скло. Слава Богу, дали три доби. Привели брудного, змученого, страшного. Він сказав мені: «Якби ти не приїхала, я не знаю, чи застала б ти мене». Трошки я йому духу додала. Я його обманюю, кажу, що всі займаються цим питанням, хочуть вас звільнити, щоб у нього хоч якась надія була. У серпні він просив, аби його оглянули, бо в нього сильно серце боліло. Є в нього і психічні розлади. Доправляли його у психлікарню у Магнітогорськ. Говорив, що зробили йому там два уколи, а після них він нічого не пам’ятає. Лікарі пізніше розповідали йому, що він був у комі. У нього пролежні по всьому тілу, на ногах гнійні рани. Я все це бачила. Зараз він говорить, що рани трохи затягнулись, але дуже болять ноги і ходити важко», - згадує мати бранця Кремля останнє побачення з сином і починає плакати.
«Два дні тому я з ним розмовляла. Вдалося поговорити після мого дзвінка начальнику тюрми: я благала дозволити розмову. Надія вмирає останньою. Син говорить: «Тільки Господь поможе». Каже, що вже нічого йому не хочеться, лише приїхати додому», - додає жінка.
Олег Сенцов
Українців Олега Сенцова й Олександра Кольченка затримали представники російських спецслужб у Криму в травні 2014 року за звинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Олега Сенцова до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму. Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали.
Режисера Олега Сенцова доставили до міста Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ Росії) 13 жовтня у колонію суворого режиму утримання. За словами правозахисників, Якутська колонія була обрана не випадкового – сюди не так просто дістатися, це ускладнює спілкування режисера з родичами та колегами.
«Думаю, він ще вірить у своє звільнення. Але, звичайно, робити це все важче і важче»
«Нещодавно Олег раптово подзвонив, - розповідає Наталя.- Зв'язок був всього три хвилини, він дзвонив з таксофона колонії Лабитнангі, було дуже погано чути. Я запитала, що потрібно – гроші чи передача? Він відповів, що чекає іншого і майже відразу зв'язок перервався».
За словами родички, український режисер сидить в бараці, не працює: «Читає, грає в шахи, спілкується. Він написав вже досить багато, але не передає це на волю. Каже, що вийде це все разом з ним».
«Думаю, ще вірить у своє звільнення. Але, звичайно, робити це все важче і важче. Скоро чотири роки позбавлення волі - це дуже великий термін. Бачилися ми з ним останній раз в Ростові-на-Дону перед вироком, я ходила до нього на побачення», - говорить Наталя.
Валентин Вигівський
У вересні 2014-го року киянина Валентина Вигівського під час приватного візиту до Сімферополя було затримано так званою «кримською самообороною» і доправлено до будівлі колишнього управління СБУ в Автономній Республіці Крим у Сімферополі. Пізніше його утримували в московському Лефортово, де інкримінували комерційне шпигунство. Згодом звинувачення було перекваліфіковане за статтею «шпигунство». Батькам про арешт сина не було повідомлено. За кілька днів після його зникнення батькові вдалося самостійно дізнатися, що Валентина затримано.
Аж до моменту оголошення вироку, про зміст обвинувального висновку нікому не було відомо. У грудні 2015 р. у ЗМІ з’явилася інформація про те, що Валентина засуджено до 11 років колонії суворого режиму за залучення через інтернет «працівників організацій російського оборонно-промислового комплексу авіаційно-космічного профілю до збирання та надання йому за грошову винагороду закритої технічної документації щодо поточних перспективних розробок».
Зараз Валентин Вигівський знаходиться у колонії у Кіровській області РФ.
«Я чесно сказала йому, не можу обманювати: не бачу жодного руху для його визволення»
«Він просидів у штрафному ізоляторі три доби, його ізолювали в одиночці. Умови погані. Не має сил навіть зробити фізичні вправи, хоча раніше активно робив вправи: віджимався присідав. Але він тримається, має велику надію, навіть нас заспокоює. Бо я чесно с казала йому, що не можу його обманювати і не бачу жодного руху. Вибач, кажу, як є», - розповідає про зміст останньої розмови по телефону з сином Галина.
Те, що Валентина затримали, для сім’ї досі є шоком. «Справа його була засекречена, нас не пускали на суди. Ми не могли отримати жодної інформації. Суд відбувався так: троє суддів, прокурор, адвокат, охорона і син. Таке було судилище... Адвокат Ілля Новіков казав, що справа була шита білими нитками, але його таки відправили у колонію. Лише через півроку я змогла до нього приїхати. Тоді я помітила на голові у нього шрам. Він засміявся і сказав: «Мамо, мене «покоцали» трохи. Надягали на голову мішок, били по голові, не пускали до туалету – так знущалися. Не давали їсти і пити, вивозили до лісу, імітували розстріл», - пригадує Галина.
Стресові ситуації по-різному впливають на людей. За словами жінки, син зміг мобілізувати свої психічні та фізичні сили: «Прочитав у Лефортово більше ніж 200 книг, сказав, що вивчив психологію та історію. Мій син – великий приклад навіть для мене. Дуже важко сидіти в таких умовах – ні телевізора, ні радіо, немає співкамерників. Лише два місяці він сидів не сам і так радів тому, що з кимось можна поспілкуватись».
«Багато листів йому писали, але більшість не передають - від дружини, батька, брата. Отримує тільки від мене, кількох інших людей. Це такий тиск. У колонії питали: «Хто ти такий, що тобі так багато пишуть»? А коли ж не пишуть, він дуже переживає, що забули про нього», - додає Вигівська.
Євген Панов
ФСБ затримала «українського диверсанта» Панова в серпні 2016-го відразу після перетину адмінкордону з Кримом. Слідчі Нацполіції відкрили кримінальне провадження за фактом викрадення Панова.
У так званій «справі українських диверсантів» правозахисники виявили величезну кількість процесуальних порушень. Водночас статті, за якими обвинувачують затриманих українців, у кожній справі різні.
У лютому 2017 року громадян України Євгенія Панова і Андрія Захтея, яких російська влада звинувачують в підготовці терактів на території Криму, етапували з московського СІЗО «Лефортово» на окупований півострів.
Нині підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму на два місяці продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою фігуранту «справи українських диверсантів» Євгену Панову до 9 квітня.
«Брат не уявляє, як повернеться сюди, якщо буде свідчити щось проти України»
Українець Євген Панов наразі перебуває у СІЗО міста Сімферополь. До свого затримання Панов був добровольцем АТО, волонтером, заснував громадську організацію, допомагав військовим. Тому не дивно, чому чоловік став мішенню російської ФСБ, коли опинився в окупованому Криму.
«Мама зустрічалась з ним на початку лютого, бачила його через віконце, десь півгодини. Мені адвокати заборонили відвідувати Євгена, бо у ФСБ є певна установка затримувати чоловіків з України, робити їх «диверсантами-терористами», - розповідає брат Панова Ігор Котелянець.
За словами Ігоря, на брата дуже тиснуть, схиляючи до співробітництва зі спецслужбами Росії: «Якщо підпише угоду зі слідством і визнає, що був «диверсантом», то отримає п’ять років замість двадцяти. Проте брат не визнає. Він вірить, що Україна його звільнить. Євген навіть написав листа до президента Порошенка, де висловив сподівання, що той займається його питанням… Поки я з президентом не бачився, тому не було змоги передати. Він дуже сподівається та не уявляє, як повернеться сюди, якщо буде свідчити щось проти України».
Як і багатьом українським в’язням у Росії та окупованому Криму, Панову влаштували жорсткі умови утримання. «Він міг би читати якісь книжки, але книжки не передають. Один раз тільки передали, коли наша мама влаштувала скандал. Але все, що дозволили читати, – це єдину книгу про Леніна, якого він ненавидить. Тому він її не читав. Передають частину листів. Коли він говорить про них, то стає зовсім іншою людиною, веселою та щасливою. Це єдина часточка цього світу, яка доходить до Євгена. У нього немає ні телевізора, ні радіо, газет не отримує», - розповідає брат Панова.
Олексій Стогній
Олексія Стогнія затримали у ніч з 14 на 15 листопада 2016 року на російському окупаційному «прикордонному посту» біля пункту пропуску Каланчак при виїзді з Криму. Чоловік прямував до Києва на день народження доньки.
Телеканал «Росія-1» показав нарізку фраз зі «свідчень» Олексія, де він пояснює, що за вказівкою керівництва української розвідки він буцімто мав проводити збір даних про різні об’єкти та кадровий склад Чорноморського флоту РФ.
У липні 2017 року підконтрольний Кремлю Київський районний суд Сімферополя засудив Стогнія до 3 років і 6 місяців позбавлення волі.
Нині Олексій Стогній перебуває у колонії кримського міста Керч.
«Адвокат, якого призначила ФСБ, сказала, що під час затримання у чоловіка був саморобний вибуховий пристрій»
До затримання Олексій Стогній працював у магазині канцелярських товарів та іграшок в Севастополі. Чоловік є випускником Севастопольського військово-морського інституту імені Нахімова за спеціальністю «радіотехнічне озброєння». Проходив військову службу на флагмані українських ВМС фрегаті «Гетьман Сагайдачний».
За словами Оксани Стогній, останній раз бачила чоловіка рік тому. З тих пір з Олексієм вдалося поспілкуватись лише батькам. «Періодично він телефонує батькам. Ні телефоном, ні листами ми з ним зараз спілкуватися не можемо. Багато листів писали активісти, але вони так до нього і не дійшли. Я не знаю, в якому він зараз стані, можу це тільки уявити собі. За словами батька, він тримається. Але враховуючи те, що час спливає, а нічого не змінюється… який в людини може бути настрій?», - говорить жінка.
Олексій відбуває строк у бараку з групою ув’язнених. «Я знаю, що вони ходять на навчальні курси, виконують якусь роботу», - додає Оксана.
«Затримали його з 14 на 15 листопада, коли він їхав з Криму у Київ, де навчається наша дочка, - пригадує обставини арешту чоловіка Оксана Стогній. - Ми дізнались про затримання вже значно пізніше, коли почали проводити обшуки вдома у нас, у батьків, на роботі. Адвокат, якого призначила ФСБ, сказала, що під час затримання у нього був саморобний вибуховий пристрій, пістолет, гранати і що це все серйозно і його звинувачують у диверсійній діяльності у складі групи в Криму. Перший час було незрозуміло, здавалось, що розберуться. Але час йшов і стало зрозуміло, що ніхто ні в чому розбиратися не буде. Коли ти говориш адвокату, що його бачили, підвозили люди, що звинувачення неправдиві, то на це адвокат говорить, що це неважливо, що є документ, в якому написано буцімто його затримали там і там, було так і так, і з цього треба виходити… Безвихідь повна», - визнає жінка.
Юлія Тунік, Станіслав Груздєв, «Главком»
Коментарі — 0