«Удар» Кличка ослаб: ні коштів, ні осередків, ні офісу

Більше року тому «Главком» писав про можливе відновлення «Удару». Тоді мова йшла про те, що невдоволений відведеною у Блоці Порошенка  роллю весільного генерала Кличко хотів спробувати відновити свій політичний проект. У травні минулого року столичний мер навіть написав заяву про складання повноважень голови президентської партії «Солідарність», але його відставка досі так і не затверджена.

Час показав, що навіть якщо у когось й існують плани з відродження «Удару», то на практиці їх ніхто не втілює. Це підтверджується не тільки на словах – колишніми членами партії, а й документально - фінансовим звітом політичної сили за третій квартал 2017 року.

Тримання штанів

Згідно із фінансовим звітом «Удару» за третій квартал 2017 року, поданим до Національного антикорупційного агентства, політсила отримала від спонсорів за цей період лише 32 716 гривень. Практично усі гроші були витрачені на підтримання статутної діяльності, заробітну плату та оплату рахунків.

Хто ж є цими «щедрими» спонсорами партії, які допомагають їй остаточно не померти?

Максим Сорокін, помічник народного депутата, колишнього «ударівця» Дмитра Белоцерковця, пожертував партії 12 228 гривень.

Ще один жертводавець Володимир Серветник виділив партії 4 188 гривень. ЗМІ пишуть про те, що ця людина є помічником депутата Київради від «БПП-Солідарності», заступника голови комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Людмили Костенко. 

Начальник відділу аналітичної роботи управління аналітичного забезпечення голови КМДА Богдан Баласинович переказав 10 тисяч гривень.

Зовсім незначні суми по 3 тисячі пожертвували колишні чи нинішні члени партії Олена Гатаулліна та Вікторія Рикова. Варто сказати, що людина з таким самим іменем (Вікторія Юріївна Рикова), згідно із даними реєстрів, є також засновницею громадської організації «Руху нових сил Михайла Саакашвілі».

«Вікторію Рикову я знаю особисто, проте бачив її дуже давно. Вона, напевно, досі проходить як член партії, не писала заяву про вихід. Те, що вона робила після «Удару», - її особиста відповідальність», - прокоментував «Главкому» участь Рикової у новому політичному проекті, колишній «ударівець», нардеп від БПП Дмитро Белоцерківець. Чому ж соратниця тепер причетна до партії Саакашвілі, але досі переказує кошти «Удару», Белоцерківець не зміг пояснити.

Також у фінансовому звіті вказані авторські права на товарні знаки партії «Удар» вартістю близько 70 тис. гривень.  Автівок на балансі політичної сили не залишилось.

Майна у колись потужної партії теж небагато – у звіті вказано лише право власності на офіс «Удару», який розташований за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 8, корпус Б.

За хороших часів фешенебельна штаб-квартира політсили розташовувалась у будинку №5 на вулиці Антоновича. Та тепер слідів партійної діяльності нема не лише на Антоновича, а й у новому, набагато скромнішому офісі. За вказаною у звіті адресою кореспондент «Главкома» знайшов звичайний житловий будинок, типовий для цього району столиці. Двері під’їзду закриті для сторонніх; крім квартир, у будинку знаходяться діагностичний центр та офіси приватних фірм. Співробітники компаній, що знаходяться поблизу, зізнаються, що про офіс «Удару» чують вперше, хоча працюють тут вже кілька років.

А от номеру телефону, який вказаний у фінансовій звітності партії, діючий. На дзвінок «Главкома» відповіла дівчина Ольга. Вона розтлумачила, що вказана адреса – лише юридична, а «партії «Удар» давно не існує».

Примарні однопартійці

Колись перспективна політична сила могла похвалитись і немаленькими лавами партійців. Наприклад, станом на грудень 2011 року в «Ударі» перебувало понад 10 тисяч членіву 24 регіонах країни, функціонувало понад 596 місцевих осередків, 399 представників партії «Удар» працювали депутатами у місцевих радах різних рівнів у 15 регіонах України.

Фактично входження «Удару» до складу «БПП» на виборах, які відбувались після Євромайдану, зруйнувало всеукраїнську партійну структуру. Колишні «ударівці» балотувались вже у складі «БПП-Солідарності» і лише поодинокі голоси продовжували переконувати, що таке рішення є помилковим. Наприклад, молодий член «Удару» Єгор Фірсов писав про руйнування партії, причиною якого стали політичні амбіції Віталія Кличка. «Важко усвідомлювати, що все було даремно ... Але, на жаль, особливості нашої політичної системи такі, що в партіях нічого не вирішують колективи. Для лідерів їх партії - іграшки... Партійний квиток «Солідарності» мені не потрібен - вступати в цю силу я не буду», - обіцяв Фірсов.

Та більшість «ударівців» таки підтримали заклик Кличка приєднатись у складі «окремого крила» до БПП. Дехто з них вже скоро про це пожалкував. Кілька «ударівців», які балотувались до парламенту за списками БПП, згодом були просто викинуті з президентської партії.  І хоча депутатами ці люди так і не стали,  просто не дійшла черга, та вже у березні 2016 року на закритому  з’їзді БПП соратників Кличка виключили з виборчого списку партії «Блок Петра Порошенка» за різними причинами – через погану репутацію, участь у скандалах та неправдиві декларації.

Зараз також не все просто у президентській фракції – час від часу відбуваютьсь конфлікти колишнього «Удару» із колегами по фракції із інших угруповань. Навесні цього року низка ЗМІ повідомляли про кризу у БПП, яка виникла через невдоволеність своїм місцем у фракції «ударівцями». Також напруги додав конфлікт між Кличком і Порошенком – вимога Кличка щодо звільнення київських чиновників, причетних до обвалу Шулявського моста, тоді начебто так і не була виконана. Мова йшла про усунення заступника столичного мера з питань транспортної інфраструктури Іллі Сагайдака і голови Солом'янської райдержадміністрації Максима Шкуро. Як припускали ЗМІ, обох врятувала наближеність до бізнес-оточення Порошенка, зокрема, до нардепа Дмитра Андрієвського  та першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка. Правда, у липні 2017 року Кличкові таки вдалось позбавитись Сагайдака: чиновник несподівано звільнився «за власним бажанням».

Фактично після всіх пертурбацій  «Удару» та «БПП» у партії Кличка нікого не залишилось. У коментарі «Главкому» колишній «ударівець», а нині народний депутат від фракції «БПП» Дмитро Білоцерковець запевнив, що вся діяльність партії зараз зводиться лише до технічної підтримки існування. «Партія сьогодні виконує лише технічні функції, які необхідні з точки зору українського законодавства. Кілька сотень людей на місцевих виборах стали депутатами місцевих рад. Варто зазначити, що вони були або є членами партії – не всі покинули ряди «Удару». Партія не заявлялася ні на місцеві, ні на парламентські вибори, ні на останні вибори в об’єднані територіальні громади», - зазначив Білоцерковець.

Реванш лише у якості технічної партії?

За словами Білоцерковця, жодних дискусій щодо відновлення партії зараз не ведеться.  «Протягом останніх років жодного разу не проходило нарад з цієї теми. Це все спекуляції, я не бачу навіть сенсу коментувати. Як буде в майбутньому - теж не можу передбачити», - загадково коментує нардеп. Але з його слів зрозуміло, що виключати варіант відновлення «Удару» соратник Кличка не збирається.

Приблизно так само коментував нещодавно можливість воскресіння «Удару» її колишній член, кум Віталія Кличка, народний депутат Артур Палатний. «Було багато інсинуацій стосовно того, що «Удар» виходить з БПП, що «Удар» буде окремою групою, як «Відродження» або як «Воля народу» і так далі. Я можу сказати одне: «Удар» - не зрадник. Якщо ми йдемо сьогодні і підтримуємо певну лінію, підтримуємо президентську партію, підтримуємо президента, то ми будемо йти до виборів разом з Блоком Петра Порошенко.

Проте в цьому ж інтерв’ю Палатний сам собі суперечить. «Як заступник голови партії «Удар» і як людина, яка стояла біля витоків цієї політичної сили, яка була третьою політичною силою в країні у минулому скликанні (парламенту, - «Главком»), хотів би бачити «Удар» в майбутньому як самостійну політичну силу. Можливо, це буде злиття якихось політичних сил, можливо, вона проведе якийсь ребрендинг. Все може бути», - зазначав Палатний.

Політолог Андрій Золотарьов впевнений, що своє майбутнє партія «Удар» втратила після злиття із «БПП». «Удар» запам'ятався тим, що це була одна з небагатьох живих і динамічних партій. Сама назва «Український демократичний альянс за реформи» цілком відповідала очікуванням нашого середнього креативного класу. Сталося так, як у нас часто-густо буває, – лідер вирішує, що робити із партією так само, як із власним бізнесом. «Удар» був фактично поглинутий «БПП». «Ударівці» остаточно втратили політичну суб'єктність і в принципі можливість зробити камбек в політиці», - говорить  Золотарьов.

Наразі в «Удару» є лише один можливий сценарій відродження – у якості технічної партії. «З чого складається партія? Це символічний капітал - особи, ідеї. Мерство Віталія Кличка не відрізняється особливими успіхами. Київ не нагадує сьогодні європейську столицю, але гучних провалів також немає. Немає ні партійних осередків на місцях, ні фінансів. Якщо пройтися по ключових ресурсах, які необхідні для того, щоб запустити успішний партійний проект, то нічого немає. Можливо повернути «Удар» в якості технічного проекту. Поки такої необхідності навіть в такій ролі для цієї партії на сьогоднішній день немає», - констатує Золотарьов.

Юлія Тунік, «Главком»