Дві війни, два герої, одне прізвище — Момот

9 травня 2020 року Україна відзначатиме 75 річницю великої Перемоги. У цей день згадуємо героїв, тих, хто воював на фронті та в тилу, хто повернувся додому, і тих, кому не судилося.

День Перемоги для українців має гіркий «присмак», адже згадуючи події Другої світової війни, думаєш про війну сучасну на сході України, де мало не щодня тривають обстріли, є втрати.

У матеріалі «Вістей» — про двох воїнів минулого і сучасності, двох бориспільців-захисників із однаковим прізвищем. І якщо іменем Володимира Момота названа вулиця міста (колишня вул. Горького), то герой Іван Момот маловідомий бориспільцям. Про його життя розповів Ярослав Костін, заступник директора з наукової роботи Бориспільського державного історичного музею.

Іван Момот: від Сталінграда до Франції

Іван Момот народився у Борисполі у 1911 році. До війни працював водієм у колгоспі ім. Кірова. Був мобілізований до Червоної армії: транспортував зі складів до ешелонів боєприпаси та необхідні матеріали підрозділам, далі працював водієм при штабі.

У лавах Червоної армії дійшов до Сталінграда. Там зазнав поранення і потрапив до німецького полону. Від розстрілу врятували випадкові обставини: затримали його румуни, а не німці, а жінки в хаті, куди його привели до коменданта,  щоб урятувати хлопця, видали Івана за власівця, бо кілька з них якраз лікувалися в місцевому лазареті. Документи Івана знищили, а його перевдягли в домашній одяг. Розповісти про обставини затримання було нікому, бо очевидців сутички перевели на інше місце — так і залишився живим, зійшов за «свого». У госпіталі залишався довго, рана не заживала. Разом з німцями потрапив до Ростова, потім до Польщі, далі у Францію, місто Альба. Із госпіталю давали перепустки у місто, де випадково познайомився з шахтарем Мішелем (раніше — Михайло Федишин), емігрантом з західної України. Той допоміг Івану Момоту втекти у ліс, до партизанів французького Руху Опору.

Загін, до якого потрапив Іван, був інтернаціональним: росіяни, українці, чехи, поляки, румуни... Здійснювали наскоки на німців, відбираючи зброю та боєприпаси. Із відкриттям у червні 1944 року другого фронту у Нормандії партизани розпочали активну діяльність, стали перешкоджати відступу гітлерівських підрозділів через гори до Іспанії. У Русі Опору «камраде Момот», як називали його товариші, перебув до кінця війни, після у Бориспіль.

Органи НКВД неодноразово перевіряли та допитували чоловіка, як і кожного колишнього військовополоненого, але підстав для його затримання та засудження не знайшлося. Після війни він працював у Сільгосптехніці, а в 1972-му вийшов на пенсію. Нагорождений медалями «За оборону Сталінграда», «За бойові заслуги», орденом Великої Вітчизняної війни 1-го ступеню.

У музеї зберігаються спогади Івана Момота про воєнні роки, написані ним власноруч. Через складність прочитання (нерозбірливий почерк) їх поки не змогли розшифрувати.

«Я з першого дня був в отій роботі…»

Володимир Момот народився у Борисполі у 1975 році. Після військової служби працював техніком радіолокаційної станції, інструктором, авіаційним механіком, пізніше — старшим повітряним радистом авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗСУ (військова частина А2215). Із весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

6 червня 2014 року літак-розвідник АН-30Б, до екіпажу якого належав прапорщик Момот, фотографував місцевість над містом Слов’янськ Донецької області. На висоті 4050 м літак підбила ракета. Двигун пробило наскрізь, почалася пожежа, вогонь перекинувся на праве крило. Літак почав різко втрачати висоту. Коли до падіння залишалися лічені секунди, командир Костянтин Могилко наказав команді покинути літак, а сам відвів його від житлових кварталів Слов’янська і впав північніше міста. Із членів екіпажу змогли врятуватися лише троє, вистрибнувши з парашутами. Володимир Момот стрибав четвертим, але висота вже була недостатньою, щоб парашут озкрився. Він впав у озеро та, заплутавшись у стропах, потонув. 10 червня 2014 року Володимир Момот похований на території Книшового меморіально-паркового комплексу м. Бориспіль.

Ірина Момот, дружина Володимира: