Еммануель Макрон - надія для Франції чи продовження Олланда?

«Ми тут, щоб відкрити нову сторінку історії Франції», - проголошує Еммануель Макрон перед заповненим його шанувальниками виставковим залом в місті Марсель на півдні країни. Присутні радіють, розмахують прапорами Франції та Євросоюзу. «Ми тут, щоб перемогти «Національний фронт», - додає кандидат у президенти Франції. - І ми з цим впораємось!». Близько семи тисяч присутніх підхоплюються зі своїх стільців і вигукують «Макрон - президент!». Здається, що натхненню немає меж.

Одним з найбільших фанатів Еммануеля Макрона в Марселі є Маджид Гюфіф, який працює на місцевий виборчий штаб кандидата-ліберала. Після того, як закінчується його робочий день, він поширює листівки з програмою Макрона на вулицях міста, а вночі розклеює агітаційні постери. «Він у короткий термін показав, на що він здатний», - пояснює агітатор, маючи на увазі роботу Макрона на посаді міністра економіки в уряді президента-соціаліста Франсуа Олланда.

Міністерський досвід

«Макрон, наприклад, затвердив можливість для бізнесу працювати по неділях. І при наших профспілках щось значить», - продовжує Гюфіф. Інші численні реформи, ініційовані Макроном на посаді міністра, були заблоковані через спротив з боку Соцпартії. В тому числі з цієї причини рівно рік тому, у квітні 2016 року, Еммануель Макрон заснував власну центристську партію «Вперед!».

Поганий підсумок роботи адміністрації Олланда та скандал довкола кандидата-консерватора Франсуа Фійона дали ліберальному кандидату у президенти Франції великий поштовх вперед.

Проте не всі поділяють ентузіазм щодо Еммануеля Макрона. Перед входом до виставкової зали в Марселі зібрались на протест водії таксі з усього півдня Франції та заблокували своїми автомобілями під'їзд до місця проведення заходу. Причиною цього є те, що під час своєї роботи міністром Макрон лібералізував бізнес таксі, зокрема, зробивши можливим роботу у Франції сервісу Uber. Проте Гюфіф відкидає цю критику: «Лібералізація транспорту створила робочі місця. І це те, що має значення».

Мобілізація як фактор успіху

Маджид Гюфіф живе у районі на півночі Марселя, який користується дурною славою. Тут одна біля одної стоять звичайні панельні багатоповерхівки. Між ними стоять маленькі, обшарпані приватні будинки та руїни промислових споруд. У цьому районі розташована і початкова школа, у якій працює вчителем Паскаль Понс. «Франція вже має велику проблему через нерівність, - висловлює своє занепокоєння вчитель. - У нас існує дуже сильна сегрегація. Бідні та багаті люди живуть у цілковито різних світах». Він побоюється, що наслідком ліберальної політики Макрона стане те, що розрив між бідними та багатими лише збільшиться.

Вчитель Паскаль Понс критично ставиться до пропозиції Макрона надати більшої автономії школам. «Це призведе лише до того, що більш кваліфіковані вчителі працюватимуть у кращих районах, а для вчителів з нижчою кваліфікацією залишаться лише проблемні райони», - скаржиться Понс, додаючи, що такі райони, навпаки, потребують більшої кількості персоналу та ресурсів. «Коли один з вчителів в якийсь день не може вийти на роботу, то нема нікого, ким би його можна було замінити», - розповідає вчитель. І, на його думку, передвиборчих обіцянок Макрона щодо освіти просто недостатньо.

Соцопитування на даний момент дають Макрону найкращі шанси на перемогу у боротьбі за крісло президента. Проте, його перемога на виборах усе ще не є безсумнівною. «Марін Ле Пен та її правопопулістський «Національний фронт» отримає на півдні Франції історичний результат», - переконаний політолог Cтефан Ванік. Водночас, за його словами, існує багато виборців, які розчаровані лівими політиками та можуть підтримати на виборах Макрона.

«Національний фронт» не має тут таких сильних позицій», - апелює Маджид Гюфіф. «Хоча вони могли перемогти на останніх виборах до місцевої комуни в цьому районі. Але це стало можливим лише тому, що окрім виборців НФ ніхто не пішов голосувати», - розповідає він. І саме це він прагне змінити своєю активною участю в агітаційній кампанії Макрона на цих виборах.

Довга тінь Олланда

Під час передвиборчої кампанії Еммануеля Макрона нічого не нагадує про його спільне минуле з соціалістами. Агітаційні аксесуари для прихильників пропонуються білого, жовтого та рожевого кольорів, а от червоного кольору - зась. Голосна танцювальна музика підіймає настрій людям перед тим, як кандидат у президенти вийде на сцену. Під час своєї промови Макрон щоразу робить паузи, щоб його прихильники могли частіше аплодувати.

«Якщо Еммануель Макрон справді стане президентом, багато людей швидко розчаруються. Він подає себе як людину, яка здійснить диво. При цьому він був спочатку заступником генерального секретаря президента Олланда, а згодом - міністром економіки в його уряді», - каже Стефан Ванік, додаючи, що Макрон також несе частину відповідальності за провал та непопулярність Олланда.

«Еммануель Макрон продовжуватиме те, на чому зупиниться Олланд, - переконаний вчитель Паскаль Понс. - На наступних президентських виборах через п'ять років розчарованих політикою людей буде ще більше, ніж зараз, і вони голосуватимуть за правопопулістів з «Національного фронту».

Але прихильників Макрона ці похмурі перспективи мало турбують. Вони напружено слухають його півторагодинну промову, яка сповнена виборчих гасел, проте містить небагато змісту. Після завершення промови у приміщенні лунає гімн Франції. Тисячі голосів з ентузіазмом його підхоплюють.