Ердоган у Києві: Обережні обіцянки мовою прагматичної дружби

Переговори президентів України Петра Порошенка та Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який у понеділок, 9 вересня, відвідав Київ з офіційним візитом, тривали майже три години замість запланованих 45 хвилин. У лідерів держав, вочевидь, було чимало спільних тем для розмови. Але ті доволі скупі деталі переговорів, про які президенти розповіли під час прес-конференції, - лише невеличка видима верхівка айсберга перемовин, вважають опитані DW експерти. За їхніми словами, головна частина переговорів, більш складна й неоднозначна, залишилася за лаштунками.

Делікатне питання Криму

Принципово важливим стало те, що у Києві турецький президент знову озвучив позицію Анкари щодо приналежності Криму Україні і наголосив на повазі до її територіальної цілісності, сказав у коментарі DW керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко. При цьому експерт зазначає, що турецького лідера не варто вважати проукраїнським політиком. «Ердоган - дуже прагматичний діяч, яким керують не щирі почуття, а геополітичний інтерес», - вважає аналітик. Він віддає належне вмінню президента Туреччини вибудовувати паралельні багатовекторні відносини з Росією та Україною, утримуючи при цьому баланс у суперечливих для Москви та Києва питаннях.

Одним із них є позиція Туреччини щодо анексованого Криму та кримських татар, які зазнають переслідувань від російської влади. Адже Туреччина, на території якої, за різними оцінками, проживає від одного до семи мільйонів кримських татар, має всі підстави впливати на ситуацію у Криму. Проте досі свій потенціал як «адвоката» кримських татар Анкара використовувала мало, що не раз ставало приводом для розчарування офіційного Києва, зазначає Володимир Фесенко. І, очевидно, під час розмови з Ердоганом Порошенко озвучив йому очікування Києва з приводу ролі Анкари у звільненні кримськотатарських політв'язнів і припинення репресій російської влади проти діячів Меджлісу, додає експерт. Принаймні під час прес-конференції турецький президент сказав, що питання Криму є для Туреччини «делікатним», і пообіцяв «вжити заходів щодо наших братів, кримських татар, які перебувають в ув'язненні».

Дружба у «трикутнику»

Після початку російської анексії Криму в 2014 році Туреччина поставилася до подій на півострові доволі прохолодно, вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Він зазначає, що хоча формально Анкара не визнала належність півострова до Росії, проте водночас вона не поспішала обривати бізнес-контакти з окупованим Кримом та уникала різких заяв на адресу Кремля. На думку експерта, розбудувати власний, незалежний від позиції Росії, напрямок у діалозі з Туреччиною Києву вдалося пізніше, завдяки історії зі збиттям турецькими ВПС російського бомбардувальника Су-24 у листопаді 2015 року, яка призвела до найбільшого у сучасних російсько-турецьких відносинах протистояння між Москвою та Анкарою. Саме у цей час президенти Туреччини та України «відновили довіру і підняли планку двосторонніх відносин з мінімального на доволі високий рівень, який дає змогу ухвалювати важливі спільні рішення», відзначає Ігор Семиволос.

Експерти переконані, що і заново відроджена після гучного скандалу з бомбардувальником дружба Путіна та Ердогана істотно на український напрямок зовнішньої політики Анкари вже не вплине. «Зближення Туреччини та Росії спричинене головним чином «перезавантаженням» відносин між Анкарою та ЄС і США, а також ситуацією в Сирії та Іраку», - пояснив DW член Меджлісу Іскандер Барієв. 

Те, що Ердоган та Путін останнім часом часто спілкуються, можна використати для врегулювання конфлікту між Україною та Росією, припускає Володимир Фесенко. Проте Ігор Семиволос вважає, що вплив президента Туреччини на позицію президента Росії «у Києві трохи переоцінюють». На думку експерта, Туреччина й надалі підтримуватиме суверенітет і територіальну цілісність України, «але схилити її до активної позиції буде складно». «Ні Порошенко, ні лідери кримських татар не можуть нав'язувати Ердогану свої позиції. Вони можуть лише пропонувати йому своє бачення», - сказав Семиволос.

Економічні інтереси переважають

Окрім політичного діалогу з Росією щодо ситуації в Сирії, до зближення з Москвою Ердогана підштовхує економічна вигода. «Темпи зростання товарообігу Туреччини з Росією швидші і більші, ніж з Україною», - відзначає Фесенко. Анкара не приєдналася до міжнародних економічних санкцій, запроваджених проти Росії після анексії Криму, і продовжує проект будівництва газопроводу «Турецький потік», який має пройти по дну Чорного моря в обхід України. Саме тому в Києві Ердоган так і не дав відповіді на пряме запитання про те, чи готова Туреччина підкріпити свої заяви про підтримку суверенітету України запровадженням санкцій проти РФ.

Ще одна чутлива для України проблема, яка озвучувалася під час переговорів Порошенка та Ердогана, - порушення турецькими суднами режиму міжнародних санкцій, накладених на порти анексованого Криму. Згідно з інформацією Майдану закордонних справ, починаючи з 2014 року турецькі кораблі фігурують другими після російських за кількістю суден-порушників у Криму. Але Ігор Семиволос переконаний, що, попри обіцянки, президент Ердоган «не застосовуватиме свого впливу, щоб розібратися з суднами-порушниками та їхніми власниками, оскільки він виходить з інтересів тієї групи, яка за нього голосує і у якій чимало бізнесменів». «Туреччина витратила стільки сил, щоб відновити економічні зв'язки з Росією після санкцій, що на нове загострення заради українських інтересів зараз піти не наважиться», - прогнозує експерт.