Шотландія: від деволюції до незалежності

Одним з наслідків референдуму про вихід Об’єднаного Королівства та імплементації його рішень стала стрімка активізація сепаратистських настроїв в Шотландії. Адже шотландці виступали палкими прихильниками європейської інтеграції, тож бажають, аби їхній край і надалі залишався в Унії – байдуже, у складі Великої Британії чи окремої держави.

Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, близько шістдесяти відсотків шотландців виступають за вихід із «брекзитованого» Об’єднаного Королівства і повернення в Європейську Унію. А шотландський уряд, своєю чергою, усвідомлює, яка катастрофа насувається на країну з першого січня 2021 року, коли Велика Британія остаточно розлучиться з ЄУ – причому без договору, який би встановлював нові правила взаємин із європейською спільнотою.

Прем'єр-міністерка Шотландії Нікола Стерджен зробила в зв'язку з цим важливу заяву. Вона запевнила, що обов'язково проведе другий референдум про незалежність Шотландії, причому вже в 2021 році. Найімовірніше, це відбудеться після чергових парламентських виборів у Шотландії, які заплановано на травень.

«Той факт, що британський уряд, як це вже стало зрозумілим, вирішив просувати остаточний вихід з ЄУ без угоди, навіть у нормальні часи видавалося б безглуздям, а в розпал глобальної пандемії це абсолютно безвідповідально», – вважає пані Стерджен. Вона висловила впевненість, що більшість шотландців висловиться за вихід зі складу Об’єднаного Королівства. За словами політикині, після отримання незалежності, втраченої 1707 року, Шотландія негайно подасть заявку на повторний вступ до Європейської Унії – і буде прийнята в найкоротші терміни. Таким чином її країна повернеться в «рідний дім», де вона вже перебувала понад 40 років.

Однак на шляху реалізації планів шотландських сецесійників можуть виникнути поважні перешкоди. Адже для організації референдуму Шотландії потрібен дозвіл Лондона. А чинний прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон вже неодноразово заявляв, що не дозволить проводити шотландцям референдум за жодних обставин. Він покликається на те, що в 2014 році такий референдум у Шотландії вже відбувся. І тоді 55% людей, які прийшли на виборчі дільниці, висловилося за те, щоб залишитися в складі Об’єднаного Королівства. «Народ Шотландії проголосував у 2014 році значною більшістю голосів за те, щоб залишитися у Великій Британії. Я вважаю, що це було правильне рішення, і я вірю, що якби їм коли-небудь знову поставили те ж запитання, то була б та сама відповідь», – запевнив Джонсон.

Що ж, певна рація в словах британського прем’єра є – утім він не враховує тих важливих подій, які сталися за минулі шість років. Передовсім треба згадати, що влітку 2016 року у референдумі щодо членства Великої Британії в ЄУ 63 відсотки мешканців Шотландії висловилися за подальше перебування в родині європейських націй. А шотландський парламент, де домінує Шотландська національна партія (SNP), лідером якої і є Нікола Стерджен, не підтримав рішення про Brexit, ухваленого в Лондоні Палатою громад. Щобільше, у березні 2017 року шотландські депутати підтримали проведення нового референдуму про незалежність. Щоправда, згодом Стерджен відмовилася від нього, заявивши, що спочатку має стати зрозумілим, на яких умовах проходитиме Brexit. Тоді ще існувала надія на масштабну угоду з ЄУ, яка мала б згладити негативні явища, пов’язані з втрату країною членства в Унії. Хоча ще тоді Стерджен і її SNP заявили, що бачить доцільність у проведенні такого референдуму, тож ще повернуться до цього питання.

До речі, на сецесійні преференції шотландців вплинув не лише Brexit – виник й інший суттєвий чинник. Зростання антибританських настроїв особливо посилилося у зв'язку з тим, що Лондон не зміг впоратися з пандемією коронавірусу. Уряд Бориса Джонсона продемонстрував у цьому аспекті свою цілковиту непродуктивність – відреагував занадто пізно і діяв надто невпевнено, зволікав зі запровадженням локдавну. Внаслідок цього пандемія набула загрозливих масштабів. Велика Британія увійшла в число антилідерів щодо інфікованості коронавірусом і фатальних випадків від COVID-19.

Відтак антибританські інтенції шотландців отримали натуральне втілення – ним став Борис Джонсон. Він завалив як перемовини з Брюсселем, так і боротьбу з коронавірусом, спричинивши таким чином дві потужні катастрофи. А ставши головним «подразником» для шотландців, Джонсон автоматично перетворився й на чинник їх нього згуртування під гаслами незалежності.

Зрозуміло, що у Шотландії віддавна не люблять британських консерваторів. Варто хоча б згадати, з яким відвертим негативом там досі згадають «залізну леді» Марґарет Тетчер. Утім Джонсонові в цьому аспекті вдалося переплюнути всіх своїх попередників – він став втіленням британської зверхності і байдужого ставлення до реґіонів. І вже цілковитим безглуздям стала його заява, яка пролунала приблизно місяць тому. Джонсон звинуватив свого попередника Тоні Блера, котрий 1999 року у рамках процесу деволюції (devolution) дозволив розширити автономію Шотландії та дозволив їй мати власний парламент. На думку Джонсона, це була «катастрофа», «історична помилка».

Враховуючи все сказане, тепер у Стерджен є всі моральні й законні підстави стверджувати, що ситуація в корені змінилася й всі обстави вказують на необхідність проведення повторного референдуму. Щоб таким чином врятувати хоча б Шотландію від тієї неминучої катастрофи, до якої веде країну британське керівництво з Джонсоном на чолі – мається на увазі передовсім «жорсткий» Brexit.

Якщо ж Лондон перешкоджатиме референдуму, Единбург планує піти судовим шляхом. «Шотландці не допустять, щоби британський уряд блокував демократичний процес», – стверджує Стерджен. Вона обіцяє, що якщо її партія отримає більшість голосів на наступних парламентських виборах, проведення референдуму про незалежність буде обов'язково поставлено на порядок денний.

Петро Гладієвський