Будівництво гідроелектростанцій: всі «за» і «проти»
Добудова найпотужнішої в Європі Дністровської гідроакумуляційної електростанції, як, власне, й спорудження інших об’єктів гідроенергетики, може затягнутися на невизначений термін, якщо енергетики та екологи не узгодять свої позиції. Гідроелектростанції будуються відповідно до ухваленої урядом Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року, яку свого часу не погодило Мінприроди. Причина - програма не пройшла процедуру стратегічної екологічної оцінки, не було проведено транскордонних консультацій із Молдовою та місцевою громадськістю. Все це суперечить екологічному законодавству та міжнародним зобов’язанням України, зокрема в рамках Угоди про асоціацію з ЄС.
І от нарешті провідні енергетики та екологи сіли за стіл переговорів. Цю подію присвятили Дню довкілля. Як і очікувалось, не обійшлося без гострих дискусій, насамперед з представниками Молдови.
19-20 квітня народні депутати, енергетики, екологи, фахівці з водних ресурсів та екології Молдови, Швеції, Португалії обговорили розвиток гідроенергетики України. Учасники форуму зібралися у Новодністровську (Чернівецька область) на території однієї з найсучасніших електростанцій України - Дністровській ГАЕС. Ініціатором зустрічі виступила громадська організація Всеукраїнська енергетична асоціація (ВЕА). Досвідом у вирішенні екологічних і транскордонних проблем ділилися консультанти ОБСЄ. «Розвиток гідроенергетики – це вже питання енергетичної безпеки України», - заявив голова ВЕА Іван Плачков, відкриваючи форум.
Відновлення будівництва Дністровської ГАЕС в середині 90-х відразу ж спровокувало протести з боку жителів подільських сіл. Важливий для енергосистеми об’єкт налякав селян. Нижче греблі станції селяни навіть почали будувати захисні дамби. Місцеві боялися, що греблю прорве і тоді вода змиє все. Нарікали й на проблеми з питною водою. В берегових гранітних скелях пробивали потужні водоводи для майбутньої станції.
Протести не вщухали, тому фахівці зайнялися ретельними дослідженнями наслідків будівництва. Та до цього часу не дійшли спільної думки у питаннях безпеки Дністровської ГАЕС. «Основні негативні впливи гідроенергетики на довкілля: зниження проточності та замулення річок, знищення водної флори та фауни… Виникають серйозні соціальні проблеми внаслідок розвитку гідроенергетики – зокрема, це затоплення сотень тисяч гектарів земель і переселення близько 1000 осіб з місць, де вони прожили все своє життя», - пояснює голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Водночас завідувач кафедри Національного університету водного господарства та природокористування Микола Хлапук вважає, що «екологічна громадськість не йде на конструктивний діалог з енергетиками».
Досі залишаються неврегульованими і претензії з боку Молдови. Вже мало хто пам’ятає, як на початку 2000-х озброєні автоматами прикордонники сусідньої держави виставили свій пост на греблі Дністровського буферного гідровузла. Так землі на правому березі Дністра були відрізані від України.
Відтоді багато води сплило в Дністрі – тепер і Україна, і Молдова прагнуть до Європейського Союзу, підписали угоди про асоціацію з ЄС. Держави-сусіди зобов’язані враховувати вимоги ЄС в усіх сферах діяльності, у тому числі в енергетиці. І тут треба шукати компроміс між енергетиками та екологами.
Енергетики переконують, що в Україні планується будівництво низки нових гідроенергетичних потужностей за європейськими стандартами. Відповідно до угоди про асоціацію України з ЄС проблеми екології річок та вирішення спірних транскордонних проблем із сусідньою Молдовою визначені пріоритетними. Наша держава постала перед складною дилемою: з одного боку, без розвитку гідроенергетики, як регулятора добової потужності енергосистеми, неможливий розвиток сонячної та вітрової енергетики (про це трохи нижче), а з іншого – громадськість та екологи мають дати згоду на будівництво нових гідро- та гідроакумуляційних електростанцій, переконавшись, що ці об’єкти не завдадуть шкоди навколишньому середовищу, не загрожуватимуть затопленням населеним пунктам, не створять дефіцит питної води. І це лише вершина айсбергу проблем, на яких наголошують екологи.
Главком вже писав про те, що в Україні не вистачає маневрових потужностей, здатних регулювати пікові добові навантаження енергосистеми – цю функцію виконують об’єкти гідроенергетики. Оскільки атомні електростанції (а це 55% енергобалансу) працюють у базовому режимі, вони не беруть участі у регулюванні добових навантажень. Брак маневрових потужностей призводить до того, що Україна неготова приєднати всіх охочих виробляти «чисту» енергію, тоді як у нас один з найвищих у світі темпів підписання договорів на майбутні приєднання до енергосистеми.
Молдова претендує на частину майна?
Дністровська ГАЕС є частиною Дністровського гідровузла, до складу якого, крім неї, входять ще й Дністровська ГЕС та ГЕС-2. Цей гідровузол проектувався за радянських часів, коли енергетика України та Молдови була єдиною структурою, тому з проголошенням незалежності виникли суперечки щодо демаркації ділянки кордону, яка проходить по греблі Дністровської ГЕС-2. На цій ділянці кордону вона досі не проведена. Прем’єр Молдови Павел Філіп під час візиту в Київ на початку квітня 2018 року повідомив пресі, що Україна і Молдова вже близькі до вирішення цієї проблеми.
«Дуже багато що залежить і від взаємного визнання власності, і найважливіше питання – як буде функціонувати цей гідровузол. Адже йдеться про екосистему Дністра», - сказав Філіп, акцентуючи увагу на розбіжностях в тому, яку споруду брати для позначення кордону: безпосередньо греблю чи також і будівлі, які потрібно розглядати в комплексі з нею.
Молдова намагається отримати контроль над частиною об’єкта, тому посилаючись на екологічні проблеми (не завжди виправдані), намагається завадити будівництву ГАЕС. Нині ведеться будівництво другої черги станції у складі чотирьох гідроагрегатів, наразі зводиться перший з них. Планується, що гідроагрегат №4 буде введений у експлуатацію наприкінці 2019 – на початку 2020 року. Нині ж функціонує перша черга ГАЕС у складі трьох гідроагрегатів (кожен по 324/421 МВт). У генераторному режимі вони сумарно здатні видати потужність 972 МВт, що рівнозначно потужності блока-мільйонника АЕС!
На крутому схилі Дністра (перепад 150 метрів) вже прокладено і забетоновано п’ять тунелів-водоводів (всього їх буде сім), кожен діаметром 8 метрів і завдовжки близько 620 м. Збудовано два водосховища, між якими з допомогою електроагрегатів перекачується вода через ці тунелі-водоводи. У насосному режимі роботи станції вода закачується у верхню водойму на висоту 150 м, а в генераторному режимі (в часи пікових навантажень в енергосистемі) – скидається назад у нижню водойму, де, до речі, енергетики розводять форель. Сейсмостійкість цієї високотехнологічної системи – сім балів. За роботою цієї системи спостерігають 1800 датчиків-п’єзометрів – вони здійснюють моніторинг обводнення водосховищ, щоб попередити аварію, якщо вода раптом зробить щілину десь в дамбі і стане можливим прорив. В такому разі за 4,5 години енергетики встигнуть спустити воду в нижню водойму.
Верхня водойма – це штучне озеро площею 260 гектарів - там вміщається 35 млн кубометрів води. В країнах Європи на території таких об’єктів створюють зони відпочинку, організовують велотреки, тоді як водойма Дністровської ГАЕС знаходиться під охороною. Проте не виключено, що й цей об’єкт стане привабливим для туристів, адже на схилах Дністра чудові краєвиди.
Крім виробництва електроенергії, Дністровська ГАЕС допомагає уникнути повеней на річці та забезпечити стабільне водопостачання у засуху. У періоди сильної засухи водойми станції можуть скидати в русло річки більше води, ніж забезпечує природний притік – задля забезпечення питною водою мешканців Молдови та Одеської області.
Енергетики просять їх почути
Забезпечення питною водою - це ще одне завдання гідроенергетиків після виробітку електроенергії. У країнах Європи, зокрема, Австрії, Швейцарії та Норвегії гідроакумуляційні станції будують у заповідних зонах. В Україні теж є така практика. Мова про Ташлицьку ГАЕС у заповідній зоні Гранітно-Степового Побужжя на крутих схилах Південного Бугу (Миколаївська область). Майже 28 гектарів цих земель уряд виділив у постійне користування НАЕК «Енергоатом». Вже багато років не вщухають протести екологів та громадських організацій через ймовірне затоплення каньйону Південного Бугу з його стародавніми урочищами, скелями, могилами, порогами, які громадськість називає національними святинями, багатими на рослинність середземноморського та гірсько-альпійського походження. 86 представників тамтешньої флори і фауни занесені до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.
«Програма розвитку гідроенергетики охоплює будівництво таких резонансних об’єктів, як Дністровська ГАЕС, Канівська ГАЕС, Ташлицька ГАЕС. Мінекології не може стояти осторонь, тому що будівництво саме таких об’єктів, з точки зору природоохоронної діяльності, нанесе значних збитків… Це ті об’єкти природно-заповідного фонду, які нині в процесі їх включення в Смарагдову мережу Європи. Це наші міжнародні зобов’язання в межах асоціації з ЄС», - заявив в пресі представник управління охорони земельних та водних ресурсів Міністерства екології та природних ресурсів Олександр Бень.
«Зазначені проекти мають обговорюватися в широкому експертному середовищі, енергетики та екологи мають почути одне одного та обрати найбільш вдалі рішення для мінімізації впливу на екологію та водні ресурси», - запевняє генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота. Він стверджує, що в усі часи питання екології енергетики ставили на перше місце. Водночас екологи нарікають на невідповідність європейським стандартам вже збудованих ГЕС та ГАЕС. «Ми закликаємо гідроенергетиків до екологізації вже збудованих об’єктів, тому що в Україні близько 100 великих об’єктів та 130 малих ГЕС, але жоден з них не відповідає європейським стандартам», - вважає голова Національного екологічного центру Руслан Гаврилюк.
Край суперечкам мають нарешті покласти експерти, науковці. За словами Ігоря Сироти, «у зверненнях представників громадських організацій часто звучать тези, які не мають під собою наукового підґрунтя, а саме: застаріла технологія, немає води, що призводить до загибелі риби та птахів, знищення питної води, підняття рівня води в землі та затоплення колодязів тощо». Керівник «Укргідроенерго» пообіцяв: «За результатами круглого столу буде створено план заходів, який, зокрема, дозволить громадськості вивчити європейський досвід створення та експлуатації ГЕС та ГАЕС, басейнового управління водними ресурсами, відновлення екологічного стану річок та створення зон рекреації».
Джерело енергії чи екологічної шкоди
У сторін конфлікту немає іншого виходу, крім як домовлятись. Використання гідроенергетичних ресурсів, крім вже перелічених переваг, дасть змогу зменшити паливну складову в енергетиці України, а відтак, і залежність від імпортного палива. «Енергія ГЕС і ГАЕС найбільш дорога і надалі її цінність лише зростатиме. Крім того, гідроенергетика вирішує комплекс господарських проблем держави: якби її не було, деякі регіони України взагалі б не вели народне господарство, адже саме гідроенергетика забезпечує водопостачання міст, сіл та сільського господарства», - підкреслив Іван Плачков.
Енергетики визнають: всі енергетичні об’єкти завдають шкоди екології водних артерій. Питання в тому, як мінімізувати цей негатив. За даними Ігоря Сироти, компанія «Укргідроенерго» вже залучила 10 українських інститутів Національної Академії наук до оцінки впливу гідроенергетики на навколишнє середовище. Профільне міністерство також запевняє у пріоритетності екології:
«Ухвалена в 2017 році Енергетична стратегія України до 2035 року - це екологічно орієнтований документ. Вперше там зафіксовано велику кількість екологічних зобов’язань України… Ми стоїмо на порозі ухвалення колосально важливих рішень, яким чином будемо розвивати енергетику України. Ми орієнтуємося на декілька систем координат: економічну, екологічну, соціальну і технологічну. Маємо унікальну ситуацію, коли гідроенергетика ідеально вписується в усі чотири системи координат», - запевнив учасників форуму представник Міненерговугілля Віталій Кушніров. На його думку, Дністровська ГАЕС – «типовий зразок того, як високотехнологічний, екологічний об’єкт може бути основою для соціально-економічного розвитку регіону».
Порозумітися з Молдовою допоможе ОБСЄ. З цією метою запланований українсько-молдавський проект «Співпраця та управління транскордонними водами річки Дністер». «Головна задача – проаналізувати проблеми Дністра і розробити план управління за методикою Директиви ЄС. Найближчим часом почнемо запускати так звані басейнові ради. Дністровська басейнова комісія почне роботу найближчим часом – договір був підписаний ще 2015 року», - повідомила представник ОБСЄ Тамара Кутонова, наголошуючи на тому, що в цій роботі будуть залучені міністерства екології України та Молдови. Перші рекомендації з оновлення правил експлуатації Дністра учасники проекту нададуть вже у червні. Там будуть враховані європейські вимоги до водокористувачів транскордонної річки, але вони будуть легітимні лише за умови, що ці правила погодять обидві сторони.
В такий спосіб експерти ОБСЄ сподіваються підштовхнути переговорний процес між Україною та Молдовою щодо вирішення спірних питань. Парламентарі також запропонували свою допомогу у налагодженні контактів з Молдовою. «Ми знайдемо можливість зібрати експертів в парламентському Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки», - запропонував керівник профільного комітету парламенту Олександр Домбровський.
Наталка Прудка, «Главком»
Коментарі — 0